Столичний економічний район

Розділ IX. ЕКОНОМІЧНІ РАЙОНИ УКРАЇНИ

Розділ вивчається тільки у тих навчальних закладах, де віддають перевагу не соціально-економічному (шестичленному), а економічному (дев'ятичленному) районуванню України. Характеристика економічних районів дається за тією ж схемою, що і соціально-економічних районів.

§ 42. Столичний район

Питання для повторення

Що таке економічний район?
Скільки виділяється в Україні економічних районів?
Які області входять до його складу?

Загальні відомості і ЕГП

До складу Столичного району входять три області (Київська, Чернігівська, Житомирська) та місто Київ. Загальна площа району — 90,7 тис. км кв, а чисельність населення — понад 7,5 млн. осіб. Це район давнього заселення і формування першої Української держави. Столичний економічний район посідає центральне положення у північній частині України. З півночі він межує з Білоруссю і Російською Федерацією. Ці держави, хоч і переживають також економічну кризу, але залишаються важливими торговими партнерами України. Межує Столичний район ще з чотирма економічними районами нашої країни, тобто відіграє для них роль зв'язуючої ланки. Центральне розміщення району зумовлює його рівновіддаленість від основних паливно-сировинних баз країни, якими можна вважати Донбас, Передкарпаття та Придніпров'я. Перетинають його важливі транспортні магістралі як міжнародного, так і загальнодержавного значення. Це, передусім, залізничні, автомобільні, а також річка Дніпро, яка є своєрідною транспортною і господарською віссю Столичного соціально-економічного району.

Новий статус України, проголошення її незалежності, змінили становище як міста Києва, так і економічного району, який став осередком політичного й економічного життя країни. Всі ці риси і зміни ЕГП сприятливо позначаються на подальшому його розвитку.

Населення і трудові ресурси

Район характеризується дуже складною демографічною ситуацією (особливо Чернігівська область). До того ж, погіршилася вона після Чорнобильської катастрофи. Середня густота населення у Столичному соціально-економічному районі становить понад 83 особи на км кв. Вона відповідає середній в Україні. Однак така щільність досягається за рахунок міста-мільйонера Києва, а окремо для областей вона має значні відмінності: у Київській — 66, Житомирській — 48, а Чернігівській — 41 особа на км кв.

Рівень урбанізації у Київській та Житомирській областях ледве перевищує 55%, а у Чернігівській — 48%. Однак середній, разом з містом Києвом, становить понад 60%. Район характеризується великою кількістю малих міст і селищ міського типу (понад 160), які часто входять до складу агломерацій, що сформувалися навколо великих і середніх міст. У сільській місцевості продовжується процес обезлюднення і зменшення чисельності населених пунктів, який викликаний відтоком населення у великі й середні міста, де концентруються промислові підприємства, установи сфери послуг. Українці у районі становлять близько 80% від усього населення. Крім них у прилеглих до сусідніх країн районах і великих містах проживають росіяни, білоруси, а також поляки, євреї, німці та ін. Частка населення працездатного віку, порівняно із середніми даними для України, тут дещо занижена. Найбільший дефіцит трудових ресурсів сформувався у великих містах.

Природні умови і ресурси

Столичний район не характеризується великими запасами мінеральних ресурсів. З паливних викопних ресурсів тут є поклади нафти і газу у Чернігівській області, Коростишівське (Житомирська область) родовище бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну, а також поклади торфу у поліській частині.

Рудні корисні копалини містяться в Іршанськиму родовищі ільменітів. Найбагатший серед інших Столичний район на нерудні корисні копалини, особливо будівельну сировину. Серед них Овруцьке родовище кварцитів, а також цементної сировини, будівельного каміння тощо.

У поліській частині є значні лісові ресурси, які мають промислове значення. Добре забезпечений район водними ресурсами. Передусім, це річка Дніпро з Прип'яттю, Десною та іншими притоками, а також Південний Буг. Є значні запаси підземних вод, які значною мірою забруднені внаслідок Чорнобильської катастрофи. Гідроресурси річок обмежені.

Рельєф району рівнинний, оскільки він охоплює території Поліської та Придніпровської низовин, Придніпровської височини. Північна частина знаходиться в межах лісової зони з достатнім, подекуди надмірним зволоженням, а південна — у Лісостепу, де літо тепліше й менш вологе. Дерново-підзолисті грунти Полісся сприятливі для вирощування льону-довгунця, картоплі тощо, а чорнозем Лісостепу — для цукрових буряків, пшениці.

З природних рекреаційних ресурсів найбільше значення мають запаси мінеральних вод у Київській (Миронівка, Біла Церква) області. Крім того, район має різноманітні історичні та архітектурні пам'ятки (Київ, Чернігів, Біла Церква).

Господарський комплекс

Провідними міжгалузевими комплексами у Столичному соціально-економічному районі є паливно-енергетичний, машинобудівний, хіміко-індустріальний, лісовиробничий, агропромисловий, будівельний, транспортний, рекреаційний. Паливно-енергетичний комплекс спеціалізується на видобутку палива та виробництві електроенергії на атомних (Чорнобильська), теплових (Трипільська) і гідро- (Київська) електростанціях. Власних паливно-енергетичних ресурсів у районі не вистачає, а тому їх завозять з інших регіонів.

Металургійний комплекс спеціалізується на видобутку титанових руд та їх збагаченні на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті.

Виділяється район виробництвом різноманітної продукції машинобудівного комплексу. Особливого розвитку набули транспортне машинобудування (літакобудування, суднобудування), верстато- і приладобудування, радіоелектронне та електротехнічне машинобудування. Найбільшими центрами галузі є Київ, обласні центри, а також Біла Церква, Бердичів, Умань та інші міста, де зосереджена значна кількість кваліфікованих трудових ресурсів.

До хіміко-індустріального комплексу входить в основному хімія органічного синтезу — виробництво полімерних матеріалів (Київ, Чернігів, Житомир, Прилуки), гумотехнічних виробів (Київ, Біла Церква), ліків (Київ).

Лісовиробничий комплекс набув найбільшого розвитку в поліських областях, де він орієнтується на власну сировинну базу. Деревообробна промисловість зосереджена також у великих містах Лісостепу, враховуючи наявність значної кількості споживачів продукції. Основні центри ЛВК Чернігів, Малин, Київ, Бровари, Коростень і т. ін.

На місцеву сировину і споживача зорієнтований потужний будівельно-індустріальний комплекс.

Сировинна АПК у Столичному СЕР (сільське господарство) має добре виражені дві зони спеціалізації: поліську (зернові культури, льон-довгунець, картопля, хміль, молочно-м'ясне тваринництво) і лісостепову (зернові, цукровий буряк, картопля, овочі, фрукти, молочно-м'ясне тваринництво і свинарство).

До харчової промисловості у районі належить цукрова, спирто-горілчана, плодоовочеконсервна, м'ясна, молочна, олійно-жирова галузі. Обслуговують потреби населення борошномельна, хлібопекарська, кондитерська, макаронна та інші галузі. Легка промисловість тільки частково працює на власній сировині (лляна, вовняна, шкіряно-взуттєва). Решту тканин виробляється із привізної бавовняної та хімічної сировини. Найважливіші підприємства галузі розміщені у Києві, обласних центрах, а також Бердичеві, Білій Церкві, Прилуках.

Центральне економіко-географічне положення району зумовило формування транспортної системи з густою мережею шляхів сполучення. Найбільший вантажо-і пасажирообіг здійснює залізничний транспорт, на другому місці — автомобільний. Важливу роль відіграють авіаційний, річковий, трубопровідний.

Загальнодержавне значення мають науковий і культурно-освітній комплекси, які зосереджені у Києві та обласних центрах. Рекреаційний комплекс району знаходиться у стадії формування й у перспективі матиме міжнародне значення. Основні райони оздоровлення сьогодні — Дніпро з прилеглими територіями, окремі об'єкти Полісся, а туризму — міста Київ, Чернігів, Коростень, Переяслав тощо.

Міста

Найбільшим (2624 тис. жителів) і найдавнішим (існує з середини V ст.) містом Центрального соціально-економічного району є столиця України — Київ. Це промисловий вузол з розвинутим машинобудуванням (переважно трудо- і наукоемким, точним), хімічною, будівельною індустрією, харчовою та легкою промисловістю. Київ — важливий центр наукових досліджень, освіти і культури. Серед установ наукового та культурно-освітнього комплексів — Національна академія наук України, велика кількість науково-дослідних інститутів, Національний університет ім. Т. Шевченка, університет «Києво-Могилянська академія», десятки інших вузів різного профілю, Національна опера та ін.

Житомир (300 тис. жителів) — адміністративний, економічний та культурно-науковий центр області. Місто відоме з часів Київської Русі. Провідними галузями виробничої сфери є легка промисловість (льонотекстильна, трикотажна тощо), машинобудування, лісова, харчова промисловість, будівельно-індустріальний комплекс. У місті є педагогічний та сільськогосподарський вузи, театри, філармонія, музеї.

Чернігів ( 310 тис. жителів) — обласний центр однойменної області також належить до найдавніших міст нашої батьківщини (IX ст.). До промислового комплексу міста належить поєднання хімічної, легкої, лісової, харчової промисловості та машинобудування. У Чернігові працюють педагогічний, технологічний інститути, художній, літературно-меморіальний музеї М. Коцюбинського, музично-драматичний театр, філармонія.

Питання для закріплення знань

Які особливості ЕГП Столичного району?
Які основні риси населення ЕР?
Якими видами представлений ресурсний потенціал району?
Які міжгалузеві комплекси мають найбільше значення у ЕР?
Які специфічні риси найбільших міст району.

Практичні завдання

Позначте на контурній карті основні транспортні магістралі й найбільші транспортні вузли району.
Зобразіть схематично галузі спеціалізації СЕР.