Павло Платонович Чубинський. Андрусов Микола Іванович

Павло Чубинський як географ-краєзнавець

Павло Платонович Чубинський відомий у науковому світі як видатний етнограф і фольклорист і як автор тексту українського національного гімну «Ще не вмерла Україна». А як географ-краєзнавець мало відомий. Діяльність П. Чубинського була тісно пов'язана з Російським географічним товариством (РГТ), яке в той час було великим науковим і культурним осередком. Будучи студентом Петербурзького університету, він захоплюється результатами досліджень видатних географів, відвідує їхні лекції, бере участь у роботі відділення етнографії. Він мріє про організацію експедиції на південний захід тодішньої Росії. Починає збирати матеріал про Україну, шукає підтримки у друзів і знайомих.

Після закінчення юридичного факультету Петербурзького університету у 1861 р., П.Чубинський повернувся в Україну, вступає в члени нелегальної Київської громади. За складання «возмутительных» пісень і прокламацій, українофільську діяльність його висилають у 1862 р. до Пінезького повіту Архангельської губернії на 6,5 років. Тут він працює судовим слідчим, бере участь в експедиціях, збирає етнографічний матеріал, захоплюється краєзнавством. Його цікавить також економіка, природні умови Півночі. У 1863 р. П. Чубинського переводять до Архангельська і призначають секретарем статистичного комітету. У своїх перших економічних нарисах він порушує ряд питань про поліпшення використання природних багатств, розвиток хліборобства, рибальства, мисливства, необхідність будівництва Вятсько-Двінської залізниці. Нариси П.Чубинського були опубліковані у журналі «Записки для чтения» під загальною назвою «О промышленном состоянии Севера и мерах к его развитию».

П.Чубинського цікавили проблеми народної освіти. Як редактор «Архангельских губернских ведомостей» публікує в цій газеті статті про стан освіти. У 1865 р. він організовує столітній ювілей М.Ломоносова, а також збір коштів на будівництво школи, якій було присвоєно ім'я видатного вченого.

У 1866 р. Географічне товариство нагороджує П.Чубинського срібною медаллю «за полезные его труды». В тому ж році П.Чубинський бере участь у роботі комісії, яка вела дослідження Печорського краю. У звіті Комісії оприлюднено дані з фізичної та економічної географії краю, дані про поклади кам'яного вугілля, горючих сланців, нафти, мідних руд тощо.

В 1867 р. Географічне товариство разом з Вільним економічним товариством почало дослідження щодо виробництва та збуту хліба. Росія була розділена на вісім районів.Один з них – Північний, доручено дослідити П.Чубинському. На початку квітня 1867 року П.Чубинський вирушив з Архангельська в наукову експедицію. Він проїхав Архангельську, Вологодську, Новгородську, Костромську, Олонецьку, Вятську і Пермську губернії, зібрав величезний матеріал не тільки про торгівлю хлібом на Півночі, а й про природу Північно-Двінського басейну. В той час основними шляхами сполучення і торгівлі були річки. Каравани суден з хлібом в основному направлялися із Вятської губернії — головної житниці північного краю. Проте довга зима не давала можливості користуватися річковим транспортом і П.Чубинський висуває сміливий проект будівництва Вятсько-Двінської залізниці. У 1868 р. на засіданні Географічного товариства у Петербурзі він доповідає про свій проект.

П.Чубинський завжди пам'ятав про Україну. Перебуваючи в Архангельську, він пише нарис про народні правові звичаї в Україні.

У 1869 р. він приїздить до Петербурга, а пізніше, за клопотанням П.Семенова-Тян-Шанського, одержує дозвіл повернутися в Україну і очолити етнографо-статистичну експедицію Географічного товариства до Південно-Західного краю тодішньої Російської імперії. Під час цієї експедиції П.Чубинський відвідав 36 повітів Правобережної України, 1 повіт Бесарабії, 9 повітів Люблінської і Седлецької губерній, 4 повіти Гродненської, 2 -Мінської і 2 — Полтавської губерній. Експедиція під керівництвом П.Чубинського, у складі якої брали участь І.Чередниченко, В.Кравцов, П.Раєвський, Б.Ілляшевич і К.Кардаш, зібрала величезний матеріал (12 томів).

Відділення етнографії Товариства на своєму засіданні в 1872 р. на якому був присутній М.Костомаров, розглянуло матеріали експедиції, і вирішило «в видах уменьшения расходов такого громадного материала» видати 7 томів, обсягом понад 300 друкованих аркушів. Обробка і друкування матеріалів зайняли шість років і були завершені в 1878 р. Праці вийшли під загальною назвою «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край» (Санкт-Петербург, 1872-1878 pp.).

За цю унікальну працю («за особенно полезные труды в экспедициях, снаряжаемых Обществом») П.Чубинського нагороджено золотою медаллю РГТ (1973 р.), премією Російської Академії наук (1879 р.), а також золотою медаллю виставки Міжнародного географічного конгресу в Парижі (1875 р.).

З 1873 до 1876 року П.Чубинський пов'язує свою діяльність з Географічним товариством у Києві, яке було створено 13 лютого 1873 р. Він є одним з його організаторів, обраний діловим керівником («правителем дел»), а з 1875 р. — заступником Південно-Західного відділу Географічного товариства. За «украйнофильский оттенок» діяльності Товариства, в складі якого були «все выдающиеся украйнофилы» Г.Галаган, В.Антонович, Ф.Вовк, М.Драгоманов, П.Житецький, М.Лисенко та інші, його Імператорська величність закрила Товариство, а П.Чубинського «как неисправимого и опасного в крае агитатора» було вислано з Києва.

За цей час Товаристві, яке налічувало 170 членів, видало два томи наукових праць (у 1873 і 1874 роках). Серед них — праці О.Клосовського про клімат Києва, бібліографічний показчик праць, присвячений природі Київщини (склав О.Рогович), праця О.Русова про Остапа Вересая і М.Драгоманова — про відголоски лицарської поезії в руських (тобто українських) народних піснях, а також обробка статистичних даних про перепис населення Києва і передмістя 2 березня 1874 p., яке складало тоді 127 551 осіб. При Товаристві створена бібліотека, яка нараховувала понад 1000 цінних наукових видань і музей, що налічував біля 3000 експонатів.

Прожив П.Чубинський рівно 45 років. Народився він 27.01.1839 р. на хуторі біля м. Борисполя Київської області, там же, в Борисполі, на Книшевому кладовищі з 26.01.1884 р. покоїться його прах.

Ще сто років тому видатний історик О.Пипін писав про П.Чубинського: «Це був своєрідний талант, людина невгамовної енергії і глибокої відданості своїй справі», а пізніше академік Л.Берг назвав його видатним діячем Географічного товариства Росії.

Андрусов Микола Іванович

Андрусов Микола (19.12.1861, Одеса — 27.04.1924, Прага) —  вітчизняний геолог і океанолог, академік Петербурзької АН з 1914 p., академік АН України з 1920 р. У 1884 р. закінчив Новоросійський університет в Одесі. З 1896 р. — професор Юр'ївського (тепер Тартурського), а з 1905 р. — Київського університетів, з 1912 р. — Вищих жіночих курсів у Петербурзі; з 1913 р. працює у Геологічному комітеті. Основоположник морської геології в нашій країні. В 1889 р. запропонував проект глибоководного дослідження рельєфу дна, солоності, густини і температури води та течій Чорного моря.

У 1890 р. Російським географічним товариством і Морським міністерством на основі цього проекту була організована експедиція за участю М. Андрусова. Під час експедиції відкрито глибоководну западину (більше 2000 м), виявлено сірководневий шар на глибинах понад 200 м та інші. Вивчав глибоководні відклади, зокрема виявив наявність залізо-марганцевих конкрецій у сучасних відкладах Чорного моря. Розробив детальну стратиграфічну шкалу неогену Понто-Каспійського басейну. Склав перші палеогеографічні карти Причорномор'я для неогену й антропогену. Автор праць із стратиграфії і палеонтології неогену і антропогену Криму, Північного Кавказу та Закавказзя. Вивчав також тектоніку і палеографію альпійської зони Євразії. Досліджував Мармурове море, затоку Кара-Богаз-Гол.