Мінерали України. Подбаймо і про неживу природу

Мінерали України

Із надр України добувають 50 видів мінеральної сировини. В загальному балансі країни за деякими мінералами вона має: заліза — близько 50% видобутку і 30% запасів, марганцю — 70% запасів, каолініти більше 50% видобутку і 30% запасів, солі кухонної — більше 50% видобутку, ртуті — 40%, сірки самородної — більше 80% видобутку.

Природними мінералогічними пам'ятками є вулканічний масив Карадаг, відслонення пірофілітових сланців в Овруцькому районі, граніти рапаківі в Коростені, іризуючого лабрадориту біля с. Головине Житомирської області, Єлисеєвське пегматитове поле, Зелена Могила в Запорізькій області.

На території України наявні породи від найдавніших ранньоархейських до сучасних.

Характеристика деяких мінералів України

Самородна мідь — виявлена в Приазов'ї, Донбасі, Середньому Придніпров'ї, Волині, Прикарпатті.

Графіт — поширений в Україні мінерал, основними районами є Приазовський, Криворізький, Побузький, Волино-Подільський, Карпатський. Основні родовища: Троїцьке і Сачнинське в басейні р. Берди, Білі Горби, Водянське на Криворіжжі, Завальське (Побужжя).

Сірка — поширена в солянокурних структурах Дніпровсько-Донецької западини. Промислові родовища сірки: Роздольське, Немирівське, Язівське, Подорожненське — приурочені до зони зчленування Передкарпатського прогину і Східно-Європейської платформи.

Кіновар — поширена в корі вивітрювання гранітів Приазов'я, в карбонових і девонських породах Донбасу; найбільше розвинута на Микитівському рудному полі.

Магнетит — поширений в Криворізькому басейні, де входить до складу руд.

Група кварцу — це гірський кришталь, аметист (Криворіжжя, Волинь, Кримські гори), рожевий кварц (Волинь), моріон, халцедон, опал тощо.

Подбаймо і про «неживу» природу

В Україні, де вже розвідано понад 7 тис. родовищ, розробляються близько 4500. Вони відняли в сільського господарства десятки тисяч гектарів родючих земель. Лише в Криворізькому басейні кар'єри, збагачувальні фабрики й шахти займають майже 21 тис. гектарів.

Цілком очевидна необхідність захищати і живу, і неживу природу. Але як поєднати це завдання з тим, що мінеральні ресурси — першоджерело матеріального і енергетичного потенціалу суспільства? Виникла потреба створити і здійснити принципово нову стратегію природокористування і охорони надр. Але здійснити це неможливо без глибоких знань мінералів, їх кількісного і якісного складу, поширення родовищ.

Без знань мінералогії, без високої культури робіт далі вже не прожити. За аналогією з відомим висловом Ф. Достоєвського про роль краси можна тепер заявити: мінералогія врятує світ.

Нині на озброєнні цієї наукової галузі є методи, що дають змогу оцінювати корисні копалини на глибинах, пробурюючи не 20-30 свердловин, як раніше, а лише 2-3. Тепер стосовно відвалів. Там лежить гігантська маса різноманітних мінералів, які поки що не використовуються. Але ж передова зарубіжна практика показує, що їх можна успішно використовувати в народному господарстві. Йдеться, по суті, про відкриття нових родовищ у лабораторії. Адже якщо ми пускаємо в діло хоч би один мінерал, який марно залежувався у відвалах, то це прирівнюється до відкриття потужного родовища.

Алмази, золото, кіновар, пірофіліт

Як засвідчили в рукописах учені й мандрівники часів античності, землі від Дніпра до Дунаю і передгір'їв Карпат були багаті на алмази. Римський історик Пліній Старший згадував, зокрема, про скіфські смарагди. Згадки про давні знахідки кристалів «короля твердості» в нижній течії Дністра зустрічаються у вітчизняних рукописах XVI-XVII століть. Ще у XX столітті біля міста Берегове у Закарпатті були гірничі виробки золота. Є підстави вважати, що значна частина славетного золота скіфів була видобута на території сучасної України.

У районі Микитівки (Донбас) задовго до нашої ери видобували кіновар (ртутний камінь). Стародавні греки купували кіноварну фарбу у скіфів Приазов'я та Причорномор'я. Багато століть нараховує історія видобутку залізних і мідних руд Бахмутської улоговини. З XVI століття діяв соляний промисел Тора (Слов'янська).

На Правобережжі Дніпра ще в часи Київської Русі діяли майстерні по обробці декоративного каменю-пірофіліту, що видобувався біля Овруча. Цим каменем прикрашали давньоруські храми. Академік П. Тутковський дійшов висновку, що першірозробки цього привабливого рожевого мінералу виникли ще в епоху палеоліту.

Кам'яне вугілля, залізна руда та інші поклади

У першій чверті XVIII століття було відкрито великі поклади кам'яного вугілля в Донбасі (воно здавна використовувалось місцевим населенням). Рудознавці, серед яких виділявся своєю вченістю і кмітливістю піддячий Григорій Капустін, рекламували донецьке вугілля для використання в промисловому виробництві.

У 1787 році керівник наукової експедиції В.Зуєв надрукував результати своїх спостережень у Кривому Розі: «Він весь кам'яний, як і береги річки Саксагані, і складений з залізного шиферу...». Наведений у книжці Зуєва опис порід і руд Кривого Рогу — перша наукова характеристика Кривбасу. Експедиції І.Гюльденштедта, П.Палласа, К.Габліца, І.Георгі та інших обстежили залізорудні родовища Керченського півострова і Приазов'я.

Наприкінці XVIII століття у Прикарпатті виявлено поклади нафти, газу, озокериту, кам'яної та калійної солі. Відкриті у XIX столітті українські родовища алуніту, бариту, кварцу, галіту, каолініту, гематиту, топазу, магнетиту здобули міжнародне визнання.

Поклади ювелірних і технічних кристалів, фосфорити

У 1860-1874 роках Волинь подарувала дослідникам поклади ювелірних і технічних кристалів: гірського кришталю, раухтопазу, топазу, моріону і берилу, що нині мають світову славу. У другій половині XIX століття вченим відкрив свої таємниці Нікопольський марганцеворудний басейн — один з найбільших на планеті. На початку XX століття було детально досліджено фосфорити Поділля, графітові родовища Побужжя.

Нині Україна є одним з найвивченіших у мінералогічному відношенні регіонів світу. Загальний список її мінералів становить майже 680 назв. Особливою категорією є відкриття принципово нових мінералів (їх список донедавна складався з 50 назв).

Найбільші колекції мінералів України зібрано в Центральному науково-природознавчому музеї АН України, музеї Інституту геохімії і мінералогії АН України, у експозиціях Київського, Львівського і Харківського університетів, Криворізького гірничорудного інституту.