Карст. Соляний карст. Керченський півострів. Грязьові вулкани.

В. Дублянський

Карст

Карст (від назви плато Карст у Югославії) — явища та процеси хімічного і, частково, механічного впливу поверхневих та підземних вод на розчинні гірські породи. Прояви карсту найпоширеніші у вапняках, доломітах, гіпсах, ангідритах, кам'яній і калійній солях.

У результаті дії карстових процесів виникають поверхневі та підземні карстові форми рельєфу, карстові порожнини, а також утворюються карстові відклади. Передумовами розвитку карстових процесів є наявність рухомої агресивної води й порова або тріщинна водопроникність розчинних гірських порід. Найрозвинутіший «холодний» карст, який утворюється при температурі рухомої води нижче +20°. Карст виділяється своєрідним режимом та циркуляцією підземних вод, річок та озер. За потужністю гірських порід, що карстуються, та глибиною закладання підземних карстових порожнин розрізняють карст глибокий і неглибокий. Залежно від ступеня покриття гірських порід, що карстуються, грунтами, пухкими утвореннями або нерозчинними скельними породами виділяють такі типи карсту:

задернований
покритий
броньований
похований (викопний).

Карст з відсутнім грунтово-рослинним покривом називають голим. З карстовими порожнинами іноді бувають пов'язані поклади корисних копалин (нафти, газу, бокситів, залізних руд). Карст істотно ускладнює інженерно-геологічні умови території. Деякі з карстових порожнин використовують з лікувальною метою (спелеотерапія) і як об'єкти туризму. Дослідженням карсту і карстологічним районуванням займається карстологія. В Україні карст поширений головним чином у Кримських горах, Українських Карпатах, на Подільській та Донецькій височинах.

О. Климчук

Соляний карст

Соляний карст розвивається у товщах кам'яної солі. В середині соляних покладів карстові процеси проходять повільно, що зумовлено незначною циркуляцією підземних вод у слаботріщинуватих і пластичних солях. У приповерхневій зоні вивітрювання і на контурах соляного покладу швидкість циркуляції і карстоутворення можуть бути значними. Активізацію соляного карсту спричинюють і антропогенні фактори. В Україні соляний карст поширений у двох карстових районах.

У Солотвинському районі Закарпатської карстової області соляний поклад міоценового віку залягає поблизу денної поверхні. Тут сформувався своєрідний карстовий ландшафт. Активізації соляного карсту під час розробки покладу сприяло його розкриття, підземне добування і систематичний дренаж надсольових вод.
У Бахмутському районі Донбаської карстової області соляний карст поширений у нижньопермських товщах солі з прошарками гіпсу. Його розвиток прискорився у зв'язку з шахтним добуванням цих корисних копалин і підземним вилуговуванням солей. Утворилися численні провалля, лійки тощо.

І. Губанов

Керченський півострів

Керченський півострів — східний виступ Кримського півострова. Омивається Азовським (на півночі) та Чорним (на півдні) морями, що з'єднуються Керченською протокою. Простягається півострів із заходу на схід на 90 км. Площа його 2850 кв. кілометрів. Довжина берегової лінії 292 км. Берегова лінія розчленована затоками (Арабатська, Казантіпська, Феодосійська) і бухтами (Керченська). Є миси. На півостровіпереважають абразійно-обвальні, абразійно-бухтові, абразійно-скидові та первинно-акумулятивні деградовані береги. Висота до 189 м. Рельєф північної і північно-східної частин півострова — горбисто-пасмовий, на південному заході — рівнинний. Складається з глин, вапняків і мертелів. Багато діючих, періодично діючих і згаслих грязьових вулканів (Джау-Тепе, Восходівський, Балганацька група грязьових вулканів). На півострові добувають залізну руду, флюсові вапняки, гіпс тощо. Є мінеральні джерела, на узбережжі — солоні озера (Комиш-Бурунське, Чокрацьке, Тобечицьке, Узунларське та інші). Поширені степові ландшафти. На півострові розташовані заказник, Астанінські Заплави та пам'ятка природи Джау-Тепе.

І. Губанов

Грязьові вулкани

Грязьові вулкани — різні за формою геологічні утворення, з яких постійно або періодично вивергаються на земну поверхню грязьові маси, горючі гази, тверді уламки тощо.

В Україні грязьові вулкани є в Криму, головним чином на Керченському півострові. Виникнення їх зумовлене особливостями геологічної будови та нафтогазоносністю цього району. Грязьові вулкани пов'язані з антиклінальними складками, у ядрах яких залягають пластичні глини. З газами на поверхню викидається перем'ята глиниста маса з уламками порід (сопкова брекчія), яка утворює сопкові поля. Грязьові вулкани розташовані поодинці або групами із спільним глибинним осередком.

Найбільша активність грязьових вулканів Керченського півострова припадає на минулі геологічні епохи, в основному на неоген. Грязьові вулкани поділяються на постійно діючі, періодично діючі та згаслі (викопні). Виверження постійно діючих грязьових вулканів (наприклад, Булганаська та Тарханська група вулканів) відбувається спокійно. Розташовані вони в овальних улоговинах, на дні яких підносяться конуси з глинистої брекчії заввишки до 1,5-2 м і знаходяться газові озера. Періодично діючі грязьові вулкани (Джау-Тепе, Восходівський) вивергають значні маси густої брекчії,один раз за кілька або десятки років.

Виверження відбувається протягом кількох діб, супроводжується вибухами, локальними землетрусами, іноді самозайманням газу. В рельєфі грязьові вулкани це конічні горби або похилі підвищення заввишки до 60 м. Згаслі грязьові вулкани фіксуються по викопних сопкових відкладах. З багатьма з них пов'язані заповнені вапняками та вулканічною брекчією прогини, що утворилися внаслідок виносу з надр продуктів виверження. Деякі прогини зайняті озерами (Чокрацьке, Тобечицьке, Узунларське). Всього на Керченському півострові відомо близько 50 грязьових вулканів, більш як половина з них — згаслі. З грязевулканічними структурами пов'язані родовища залізних руд (Новоселівське, Баксинське та інші), сопкових глин, які використовують для виробництва керамзиту, вапняків. Сопкова грязь Булганацької групи вулканів має лікувальні властивості.