Вісь Воейкова. Сніговий покрив. Снігові лавини. Сніголавинна станція

Вісь Воєйкова

Вісь Воєйкова — Велика вісь Європейсько-Азіатського материка — смуга високого атмосферного тиску, що лежить приблизно вздовж 50° пн.ш. Проходить через Євразію від оз. Байкал до Карпатських гір, а також простежується через південь Франції до Піренейського півострова.

В межах України вісь найвищого атмосферного тиску проходить з північного сходу на південний захід приблизно через міста Луганськ — Дніпропетровськ — Балта. Взимку вісь Воейкова виникає за рахунок гребенів азорського й сибірського антициклонів, влітку вона дещо ослаблена. її утворення можливе лише за рахунок гребеня азорського антициклона. Характерним є переважання вітрів західного, напряму на північ від вісі Воєйкова, східного напряму — на південь від неї. Названа вісь на честь відомого кліматолога О. Воєйкова, який обгрунтував її існування.

В.Грищенко

Сніговий покрив

Сніговий покрив — шар снігу, що утворюється на земній поверхні внаслідок снігопадів, формування снігового покриву на земній кулі зумовлене географічною зональністю, особливостями підстилаючої поверхні та загальною циркуляцією атмосфери.

Характеризується тривалістю, висотою та цільністю. Тривалість снігового покриву залежить від його висоти, температури повітря і грунту. Розрізняють тимчасовий сніговий покрив, який тане протягом кількох годин або днів після утворення, та стійкий, що лежить протягом зими або не менше місяця. На значній території України стійкий сніговий покрив встановлюється переважно у третій декаді грудня, у північно-східних районах та в Українських Карпатах — у першій половині грудня. На півдні та у Закарпатті — у кінці грудня — на початку січня. На Південному березі Криму сніговий покрив в окремі роки відсутній. Пересічна тривалість стійкого снігового покриву — 60-70 днів. На Волинській, Подільській, Донецькій височинах та у Кримських горах тривалість йогодосягає 80 днів, у Карпатах — 100-120 днів і більше. Пересічні значення висоти снігового покриву на рівнинній території країни змінюються з півночі і північного сходу на південь від 15-20 до 10 см, у гірських районах — від 30 см (Кримські гори) до 50 см (Українські Карпати).

В окремі зими висота снігового покриву на рівнинах зростає до 40-50 см, у горах — до 100 см та до кількох метрів. Навесні починається сніготанення, тривалість якого залежить від погодних умов, а також формування і залягання снігового покриву. Відомості про запаси вологи у сніговому покриві мають велике практичне значення, зокрема для визначення розмірів весняної повені і вологозабезпечення грунту.

В. Грищенко

Снігові лавини

Снігові лавини — раптовий зсув великих мас снігу з крутих гірських схилів. Виникають вони під час порушення стійкості снігу внаслідок різких змін погоди (сильні снігопади, відлиги, хуртовини тощо) у комплексі з особливостями рельєфу та підстилаючої поверхні (крутизна схилів, ступінь розчленованості території, характер рослинного покриву тощо).

Найчастіше снігові лавини бувають на схилах з похилом понад 15° та шаром снігу 30 см і більше. Залежно від морфології схилів та характеру переміщення серед снігових лавин розрізняють зсувні (на рівних схилах), лоткові (переміщуються по улоговинах та ерозійних бороздах) та стрибаючі (коли на шляху снігової лавини трапляються уступи). В Україні снігові лавини бувають кожної зими в Українських Карпатах і Кримських горах. В Українських Карпатах виявлено близько 1 тис. лавинних осередків (найбільші — в межах Чорногори, Свидівця, Полонинського хребта, Горган). У Кримських горах — понад 100 (особливо на схилах Бабуган-Яйли, Ай-Петрі, Чатир-дагу). Здійснено районування лавинонебезпечних районів. Снігові лавини переміщуються на віддаль від кількох десятків метрів до 2-3 км із швидкістю від 1-10 до 80-100 м/с. Об'єми снігу у сніговій лавині коливаються від кількох десятків і сотень кубічних метрів до 1 млн кубічних метрів (в окремих районах Карпат).Снігові лавини маютьруйнівну силу. Спостереження за їхнім формуванням та поведінкою здійснюють на сніголавинних станціях. Для боротьби із сніговими лавинами споруджують спеціальні дамби, кам'яні стінки, лавиновідводи, штучно викликають лавини за допомогою вибухів тощо.

Сніголавинна станція

Сніголавинна станція — спеціалізована дослідна установа в горах, яка проводить спостереження за сніговим покривом і умовами формування снігових лавин, а також певні метеорологічні спостереження. На сніголавинній станції здійснюють регулярні вимірювання висоти снігового покриву, щільності снігового покриву та його фізико-механічних властивостей, вивчають розподіл та особливості формування окремих шарів снігового покриву на схилах різної крутизни. Фіксують і обстежують снігові лавини, проводять їхнє картографування в районі діяльності сніголавинної станції тощо.

За допомогою одержаних на сніголавинній станції даних прогнозують зсуви снігових лавин, розробляють нові методики та прилади для сніголавинних спостережень. Наприклад, за допомогою методик, розроблених у Гідрометеорологічному українському регіональному науково-дослідному інституті прогнозуються терміни і місце зсуву снігових лавин.

Для спостережень у важкодоступних лавинонебезпечних районах впроваджують дистанційні електронні прилади та телеметричні системи (зокрема, «Лавина», «Рута»), В Українських Карпатах діють дві сніголавинні станції — на Пожижевській полонині (на висоті 1429 м, з 1976 р.) та «Плай» (на висоті 1330 м, з 1979 р.). У Кримських горах спостереження за сніговими лавинами проводять по неповній програмі на метеорологічній станції «Ай-Петрі» (на висоті 1180 м).