Мінеральні і термальні води Криму. Лікувальні грязі

Мінеральні і термальні води Криму

Крим ніби спеціально створений природою для відпочинку і лікування людей: чудові краєвиди, чисте гірське і морське повітря, велика кількість сонячної радіації, лікувальні води морів і солоних озер. Але цим не обмежується рекреаційне багатство цієї землі. Велике значення мають цілющі мінеральні води, відомі ще з часів Боспорського царства. За даними археологічних розкопок, стало відомо, що ще в II столітті нашої ери в районі Памир-гори на Керченському півострові функціонувала оздоровниця. Починаючи уже з І століття нашої ери, жителі Пантікапея пили воду із цілющого джерела, яке, до речі, діє до цього часу і користується доброю славою.

В кінці XIX — на початку XX століття знову з'явився інтерес до мінеральних вод Криму. В 1904 р. неподалік від Феодосії під час закладання свердловини для поливу виноградників на денну поверхню вивели мінеральну воду «Паша-Тепе» (нині «Феодосія»). За хімічним складом вона близька до води Єсентуцького джерела № 20. У1913 р. також у Феодосії відкрито ще одну цілющу воду, яка отримала назву «Кримський нарзан».

У наші дні відомі джерела мінеральних вод в Ялті, Меласі, Саках, Євпаторії, в районі внутрішнього пасма, в степовій частині Криму. Одні із них виходять на поверхню природним шляхом, інші виведені за допомогою свердловин.

Одним із найвідоміших мінеральних джерел Криму є Аджен-Су, або, як його ще називають, Чорні води. Знаходиться він у верхів'ях річки Бельбек, в Коккозській долині. Цікаво, що Аджен-Су виходить на поверхню трьома джерелами. Вони розташовані досить близько одне від одного. Але на цьому своєрідність Аджен-Су не закінчується. Одне із джерел (верхнє) дає чисту прісну воду, інші два, що знаходяться на 18 і 45 м нижче нього, не тільки гірко-солоні на смак, але й містять значну кількість газу. В 30-ті роки XX століття вдалося з'ясувати, що джерела живлення цих трьох витоків різні. Верхній витік отримує воду із області живлення, що знаходиться вище долини, в горах. Два інших — живляться водою, що надходить звідкись знизу, із глибинних горизонтів таврійських сланців.

Дуже цікавий і склад газової суміші, що піднімається із земних надр. Серед газів, що знаходяться у воді, переважає азот (75-76%), метан і важкі вуглеводні (23-24%), вуглекислота (0,4%), сірководень (0,1%). Суміш містить лише 0,2% кисню. Особливу увагу привертає наявність в цій воді благородних газів: аргону, ксенону, гелію, неону. Вчені порівнюють цю воду з широковідомими Аахенськими мінеральними джерелами.

У розподілі мінеральних вод Криму існують свої закономірності. Вчені виділяють тут три гідромінеральні області:

рівнинний Крим;
гірський Крим;
Керченський півострів.

У рівнинному Криму знайдені азотні, метанові, сірководневі води змішаного газового складу. Назви їх визначають на основі газу, що переважає. Води або холодні (14-15°), якщо вони знаходяться в верхніх шарах земної кори, або ж гарячі (до 58-62°), якщо знаходяться на значних глибинах. Так само, як і температура, змінюється і їх мінералізація — від майже прісних до солоних, що містять 36-38 г солей на літр.

У Гірському Криму води сульфатні і хлоридні. До складу газової суміші входять, головним чином, азот, а також в менших кількостях метан, сірководень. Досить рідко зустрічається вуглекислий газ. Температура води тут невисока, 12-15°. Лише в деяких випадках вона досягає 27°.

На Керченському півострові знайдено вуглекислі води. Вони розміщені на глибоких горизонтах. Крім того, тут є також сірководневі, метанові і азотні води. Температура їх на великих глибинах досягає 45°.

На жаль, запаси дорогоцінних мінеральних вод нерідковикористовуються не за призначенням. Виведені на денну поверхню гарячі мінеральні води, що розміщені далеко від головних транспортних магістралей, використовуються місцевими жителями. Ще в недалекому минулому вода із багатьох незатампонованих свердловин скидалася в річки, а то й просто виливалася на землю. А це призводило до зменшення запасів лікувальних вод, відбувалося засолення грунтів.

В західному Криму знайдені підземні гарячі води. Виявилося, що вони можуть дати тепло для опалення майже 50 тис. квартир. Якщо тут закласти експлуатаційні свердловини, вони окупляться менш як за два роки. В цілому ж розвідка і дослідження мінеральних і термальних вод у Криму ще дуже далекі від завершення.

(за Ю. Шутовим)

Г. Горчакова

Лікувальні грязі

Лікувальні грязі, пелоїди — природні утворення (мули, торф, сопкова грязь тощо), які застосовують для лікування у вигляді ванн і аплікацій. Лікувальні грязі являють собою однорідну, пластичну, тонкодисперсну масу. У її складі виділяють: грубо-дисперсну частину (силікати, гіпс, карбонати й фосфати кальцію); тонкодисперсну частину — колоїдний комплекс (органічні, мінеральні й органо-мінеральні сполуки); грязьовий (поровий) розчин (вода і розчинені в ній солі), органічні речовини, гази. Лікувальні грязі містять також мікроорганізми (до 1 млрд на 1 г сухої грязі). Мінеральні й біогенні компоненти мають найбільшу терапевтичну активність при тонкодисперсному гранулометричному складі та високій мінералізації або кислій реакції грязьового розчину. Родовища лікувальної грязі за генезисом поділяють на торфові, мулові та псевдовулканічні.

В Україні для курортного лікування застосовують переважно мулові органо-мінеральні сульфідні грязі — антропогенові відклади солоних водойм на ранній стадії літогенезу. Вони являють собою пластичну масу зелено-сірого або чорного (завдяки вмісту гідросульфідів заліза) кольору. Формування родовищ відбувається під час взаємодії багатьох чинників: геологічних, гідрологічних, гідрогеологічних, морфологічних, кліматичних, фізико-хімічних та біологічних. Встановлено, що зміна одного з чинників може вплинути на весь хід процесу грязеутворення (негативні наслідки малого з'єднання з морем Хаджибейського лиману й оз. Саки, надходження техногенних вод у природні водойми).

Запаси мулової сульфідної грязі у лиманах України досить значні. їх застосовують разом з іншими методами лікування на курортах Одеської групи та в Криму.

Поширено або обмежено використовуються торфові лікувальні грязі — торф з високим вмістом (понад 25%) і ступенем розкладання (понад 40%) органічних речовин. Найціннішими є гіпсові і купоросні торфи з мінералізованим (понад 2 г/л) грязьовим розчином. Їх застосовують на курортах Шкло, Моршин (Львівська область) і Миргород (Полтавська область). Сопкові грязі — продукти діяльності грязьових вулканів, винесені на поверхню під тиском газів та підземних вод. Обмежено використовуються сопкові мінеральні мули групи грязьових вулканів на Керченському півострові, які містять цінні мікрокомпоненти.

Процес утворення лікувальної грязі триває й досі і потребує докладного аналізу у зв'язку з наслідками втручання людини у природне середовище.