Клімат Канівського заповідника
Клімат
Помірний клімат — одне з найважливіших життєдайних джерел цієї місцевості. Його характерною рисою є передусім висока тривалість сонячного сяйва, яка щорічно налічує більше 1710 годин, а в роки підвищеного освітлення перевищує 2060 годин, тобто майже стільки як на узбережжі Чорного моря. Найбільша тривалість сонячного сяйва у травні-липні (понад 760 годин). Найпохмурнішим вважається грудень, коли місячна тривалість сонячного сяйва не досягає 30 годин. Осінні місяці багаті на сонячну погоду, однак у другій половині осені у Канівському Придніпров'ї частими гостями бувають тумани — в середньому по 11 днів у жовтні й листопаді. Після створення Кременчуцького і Канівського гідровузлів загальна кількість днів з туманами збільшилася. Ці додаткові тумани локалізуються в основному над водосховищами та заплавними терасами Дніпра і його приток.
Тривалість сонячного сяйва і широтне положення заповідника мають значення у формуванні температурних умов. Від цих чинників безпосередньо залежить кількість надходження сонячної радіації — основного зовнішнього енергетичного джерела природних процесів у ландшафті. Так, розташування заповідника поблизу 50° північної широти зумовлює щорічне надходження на кожний квадратний сантиметр його території понад 100 кілокалорій сонячного тепла. Але засвоюється підстилаючою поверхнею тільки 40% його, близько половини енергії витрачається на випаровування, а решта йде на теплообмін грунту й повітря. Цікаво, що в грабовій діброві заповідника крізь зімкнуті крони дерев до поверхні грунту проникає не більше 10-11% сумарної радіації. В сосновому лісі показники значно більші — понад 40%, а в полуденні години — понад 72% сумарної радіації. Поглинання сонячної радіації поверхнею змінюється також залежно від експозиції й крутості схилів та відбиваючої здатності поверхні. Так, схили південної експозиції крутістю понад 20° засвоюють майже таку кількість енергії сонячної радіації, як рівнинні ділянки сухостепової зони.
Дуже великі контрасти поглинання та відбивання сонячної радіації поверхнею влітку. В цей час відношення відбитої радіації до поглинутої (альбедо) досягає на сільськогосподарських угіддях 23-25%, у грабовому лісі — 15-20, в межах акваторії Дніпра -7-9, на пісках острова Круглик — 30-35%. Взимку з наявністю снігового покриву контрасти в розподілі величин альбедо зменшуються, однак його загальна величина різко зростає. Так, альбедо свіжого снігу перевищує 75%, а під час танення снігу зменшується до 50-55%. У цілому ж взимку завдяки переважанню випромінювання над надходженням сонячної радіації радіаційний баланс від'ємний.
Тепловий режим
Тепловий режим території заповідника залежить також від надходження повітряних мас різного типу: континентальних помірних, атлантичних, арктичних і тропічних. Як відомо, повітряні .маси мають різні фізичні властивості й значно відрізняються за вмістом вологи. Так, континентальне повітря, яке формується над материком, відзначається сухістю, високими температурами в теплу пору року, низькими — в холодну. Понад 63% днів протягом року характеризуються в заповіднику пануванням цих повітряних мас.
Атлантичне повітря насичене вологою. Повітряні маси атлантичного походження взимку викликають відлиги і суцільну хмарність з тривалими обложними опадами, влітку — нестійку, злегка прохолодну погоду з грозами й зливами. Під час надходження сухого повітря, що формується над Азорськими островами в Атлантиці та континентального повітря зі сходу, у заповіднику встановлюється тривала безхмарна і суха погода, жарка влітку, холодна зимою.
Взимку та в перехідні періоди року іноді на територію району проникає арктичне повітря. Його проникнення супроводжується різким похолоданням та випаданням снігу, а влітку — посухами. Однак у зв'язку з розташуванням заповідника в глибині великого Євразійського материка, на значній відстані від місць зародження циклонів і антициклонів повітряні маси надходять сюди частково видозміненими. Тому надто різкі зміни погоди з їх приходом трапляються рідко. Протягом року тут буває в середньому 120-130 днів з циклонами і 235-245 — з антициклонами.
Складний рельєф території заповідника і його охоронної зони, перемежування лісових масивів і відкритих просторів — ланів, водної поверхні Дніпра, безлісих пісків — обумовлюють строкатість мікроклімату місцевості. В один і той же час на різних ділянках основні кліматичні показники температури повітря і грунту, вологість повітря, сонячне світло, вітер тощо істотно відрізняються.
Середньомісячні температури повітря протягом більшої частини року додатні й досягають найбільшої величини в липні (20,4°). Найхолодніший місяць — січень, середня температура якого -5°. Спостерігається щорічне відхилення середньомісячних температур на декілька градусів: середні січневі температури змінюються від — 0,8° до — 12,6°, різниця середніх липневих температур не перевищує 5-6°. Абсолютний максимум температур повітря 37,6°, абсолютний мінімум — -31,1°. Амплітуда протягом року досягає 68,9°. У середньому за рік у заповіднику .буває близько 60 днів з температурами вищими 25°. За 25-річний період спостережень на Канівській навчальній метеостанції Київського університету (1946-1971 pp.) відмічено дев'ять сезонів, коли мінімальні температури жодного разу не досягали значень — 20°. У середньому ж за сезон буває лише 4 дні з такою температурою.
Температура поверхневих горизонтів грунту на різних ділянках території заповідника істотно відрізняється. Досить сказати, що в той час, коли на безлісому схилі Мар'їної гори влітку на поверхні грунту, наприклад, температура 55-56°, в облісеному яру Біляшівського тільки 18-20°, на піщаних косах острова Круглик — 48-49°. У цей час температура води в Дніпрі — 23-24°. Вертикальна різниця температури грунту на різних глибинах найвища на південних схилах, де температура поверхневого та наступного 5-сантиметрових шарів грунту відрізняється на 20-25°. Однак на залісених схилах різниця не буває більшою 6-8°.
Вологість повітря
Територія заповідника характеризується рівним річним ходом вологості повітря. Відносна вологість повітря найбільш висока в холодну пору року, а показники дефіциту вологості найбільших величин досягають в літні місяці. Добовий хід відносної вологості повітря в літні місяці на заселеній частині території більш рівний, ніж над відкритими ландшафтами. Однак крайні показники відносної вологості повітря у дні весняно-літнього бездощів'я в грабовій діброві також досить високі. Тому амплітуда тут визначається в цей час показниками 40-45%. Над відкритими ландшафтами амплітуда превищує 50-60%. Мінімальні значення відносної вологості повітря у травні-серпні. Але ці значення не однакові не тільки з року в рік, а й навіть у один і той же час на різних висотах і схилах різної експозиції. Як правило, найнижчі показники відносної вологості повітря бувають влітку у післяполудневі години на схилах південної експозиції.