Масляк П.О. (упорядник)
Хрестоматія з географії України

Нечимне — ландшафтний заказник. Сиваш. Використання водних ресурсів України

Л. Андрієнко

Нечимне — ландшафтний заказник

Нечимне — ландшафтний заказник (з 1980 p.). Розташований у Волинській області. Перебуває у віданні Ковельського лісгоспзагу. Площа 60 га. Являє собою комплекс озер Нечимного і приозерного зниження, зайнятого прилеглою до озера смугою сфагнового болота та заболоченим лісом і групами лісових смуг, розділених лучним травостоєм.

На болоті переважають осоково-сфагнові угруповання, в заболоченому лісі — вільха, береза, сосна. В заказнику є види, занесені до Червоної книги України — росичка англійська, пальчато-корінник майський, булатка червона, а також рідкісні реліктові види — береза низька, шейхцерія болотна, осока дводомна. На території Нечимного — меморіальний музей Лесі Українки, меморіальні дуби віком 180-200 років, окремі — до 300 років. Має водоохоронне і меліоративне значення.

Яка доля чекає Сиваш

Площа Сиваша відноситься до площі Азовського моря як 1 до 13, а обсяг води в затоці до обсягу води моря як 1 до 110. Температура води в Сиваші в літній період сягає 30-35°, тому випаровуваність з його водної поверхні дуже велика.

Рівень водної поверхні Сиваша не постійний. Зміни його відбуваються переважно в залежності від сили і напряму вітру. Східні і західні вітри відіграють тут провідну роль. Східні вітри наганяють воду із Азовського моря, внаслідок чого рівень води піднімається. Західні вітри, навпаки, витісняють воду з затоки, зменшуючи її площу. Так, в районі острова Куюк-Тюп добові коливання рівня доходили до 0,25 м, а в Генічеській протоці — до 0,75. м. Вода на окремих ділянках відступала від берега на 7-10 м.

Сила вітру впливала на колір і прозорість води в Сиваші. Завідсутності вітру вода має зеленувато- і синювато-сірий колір. Під час сильного вітру вода стає попелясто-сірою через підняття з дна Сиваша мулу.

Щорічне надходження солоної води із Азовського моря в кількості 1,5 км3 і її випаровування з поверхні затоки призводять до підвищення солоності води, як в західному, так і в південному напряму. Так, в Генічеській протоці солоність дорівнює 16‰, далі на південь підвищується до 20‰, потім до 60‰. У найпівденнішій частині Сиваша цей показник доходить до 170‰. Отже, в південній частині Сиваша в одному літрі води міститься 170 г солей.

Особливо велика концентрація солі в західній частині Сиваша. Тут вона майже досягає насичення. Нерідко на мілководді можна спостерігати випадіння солі із розчину.

Насичені солями природні води називаються ропою. Концентрація солі протягом року коливається. З травня до липня вона поступово підвищується і досягає найбільших значень з липня до жовтня. З січня до травня за рахунок опадів, танення снігів, інтенсивнішого надходження вод Азовського моря спостерігається зниження концентрації солі у воді.

Яка ж доля чекає Сиваш? Безперечно, солоність його вод зростатиме незважаючи на видобуток солі. Запаси солі в Сиваші практично невичерпні. Солоність Азовського моря через надходження сюди вод Чорного моря зростатиме і надалі. Можливо з часом солоність Азовського моря досягне солоності Чорного, а Сиваш перетвориться на своєрідну затоку «Кара-Богаз-гол».

(за І. Бабковим)

Використання водних ресурсів України

Сумарні ресурси прісної води в Україні (поверхневої і підземної) в середньому за водністю становлять 94,1 км3 , а в маловодний — 62,9 км3. Питома забезпеченість водою в розрахунку на душу населення дорівнює майже 1,3 тис. м3.

Незважаючи на обмеженість водних ресурсів, водоспоживання в галузях народного господарства невпинно зростає. В 1985 p. порівняно з 1960 р. обсяг повного водоспоживання збільшився в 2,6 рази, безповоротного — в 2,8 рази і становив відповідно 36 і 16,7 км3. Особливо збільшилися обсяги використання води в сільському господарстві (повне водоспоживання — в 4, безповоротне — в 4,3 рази). Тенденція зростання водоспоживання почала спостерігатися і в комунальному господарстві.

Витрати води на одиницю продукції в Україні значно вищі, ніж у розвинутих країнах Західної Європи. Слід зауважити, що у нашій державі в структурі повного водоспоживання близько 47% припадає на промисловість, 42 — на сільське господарство, у розвинутих країнах Європи доля сільськогосподарського водоспоживання не перевищує 25-18%), а промисловість використовує 55-75% води.

(за С. Дорогущовим і В. Максимчуком)