Соляна промисловість. Хлібопекарна промисловість. Рибальство

Соляна промисловість

Соляна промисловість — галузь харчової промисловості країни, складова частина її агропромислового комплексу. Підприємства промисловості зайняті видобуванням і переробкою кухонної солі — важливого харчового продукту і промислової сировини.

Видобування солі на території сучасної України почалося ще в XII столітті. Перші солеварні з'явилися в Передкарпатті. Звідси, а також з Криму і Чорноморського узбережжя, де добували осадову сіль, чумаки в XVI-XIX століттях розвозили її по всій Україні. З XVI століття почалося освоєння соляних покладів Донбасу.

Основні поклади солі в Україні зосереджені в Донбасі, соляних куполах Дніпровсько-Донецької западини, Передкарпатті і Закарпатті, в Криму. В Україні виробляється понад 57% кухонної солі країн колишнього СРСР. У 1988 р. в Україні видобуток солі досяг 8186 тис. тонн. З 1980 року по 1988 р. виробництво солі зросло майже на 27%. Частина солі, видобутої в Україні, експортується в інші країни. Всього в державі працює 16 підприємств, що видобувають і переробляють сіль. Серед них 6 соляних шахт, 4 солезаводи та 4 солепромисли на Чорноморському та Азовському узбережжях.

Соляна промисловість України характеризується високою територіальною концентрацією виробництва та високим рівнем механізації праці. Найбільші підприємства — соляні шахти і солерудники — розміщені на Донбасі. Великі підприємства знаходяться в Солотвині (Закарпатська область) та Калуші (Івано-Франківська область). Будівництво нових підприємств у Донбасі та Передкарпатті дало можливість краще розмістити соляну промисловість і поглибити комбінування виробництва. Підприємства соляної промисловості виробляють всі види солі — розсоли, тверду (в тому числі вакуумну), молоту, солебрикети з мікродобавками для худоби, зернову, йодовану тощо.

Проблеми соляної промисловості країни пов'язані з необхідністю додаткових витрат на охорону природного середовища в процесі виробництва. Крім того, галузь характеризується важкими умовами праці, що зумовленонасамперед недостатнім рівнем механізації і автоматизації робіт. Тому нині проводяться заходи щодо збільшення одиничної потужності випарної установки, впровадження автоматизованих упаковочних ліній тощо.

Перспективи розвитку соляної промисловості України передбачають більш широке використання відходів сільвініту в калійній промисловості та дистилерної рідини, що скидається содовими заводами. Це дасть змогу оптимізувати природокористування і підвищити ефективність виробництва за рахунок комплексного використання ресурсів соляної галузі. Особливо перспективним є комплексне використання ропи Сиваша.

Хлібопекарна промисловість

Хлібопекарна промисловість — галузь харчової промисловості країни, складова частина її агропромислового комплексу. Підприємства промисловості виробляють різні сорти хліба і хлібобулочних виробів (булки, пиріжки, бублики, сушки, здобні і прості сухарі, борошняні кондитерські вироби).

Географію підприємств хлібобулочного виробництва визначають декілька факторів. Серед них головним є обмежений термін зберігання свіжого хліба. Для розміщення виробництва хлібопекарної промисловості важливими факторами також є висока транспортабельність борошна і мала транспортабельність готової продукції.

До революції 1917 р. на території України існували великі механізовані хлібопекарні підприємства лише в Києві та Одесі. Переважали невеликі кустарні пекарні. Перший великий хлібозавод збудовано в Одесі в 1930 р. Пізніше такі підприємства введені в Києві, Харкові, містах Донбасу та інших промислових центрах України. Виробнича база хлібопекарної промисловості безперервно розширюється за рахунок будівництва нових і реконструкції діючих підприємств.

Хлібопекарна промисловість України характеризується високою територіальною концентрацією виробництва. Кількість і потужність підприємств галузі залежить від чисельності населення того чи іншого міста. У великих містах працює декількапотужних хлібокомбінатів і хлібозаводів. Для районного центру з населенням 12-15 тис. чоловік достатню одного хлібозаводу, селище міського типу або групу сіл може обслуговувати одна пекарня.

Поступові зміни в раціоні харчування населення зумовлюють перерозподіл у виробництві окремих видів хлібобулочних виробів. Хлібопекарна промисловість України випікає до 300 видів хлібобулочних виробів. Ріст міського населення в країні, необхідність покращення якості продукції стимулювали поглиблення спеціалізації цієї галузі харчової промисловості. У великих містах створено спеціалізовані хлібозаводи-автомати по випуску певних видів продукції або відкрито відповідні спеціалізовані цехи. Галузь систематично оновлюється, розширюється, покращується асортимент і харчові якості хлібобулочних виробів.

Рибальство

Рибальство — одна із галузей народногосподарського комплексу України, галузь її рибної промисловості. Рибальство поділяєтсья на промислове (океанічне, морське, прибережне, річково-озерне) та любительське (спортивне). В Україні добування морепродуктів, ловіння риби у внутрішніх водоймах здійснюють державні рибопромислові організації, а також риболовецькі колгоспи і бригади, державні підприємства споживчої кооперації. Порядок і умови рибальства у Світовому океані регулюються відповідними міжнародними договорами, а у внутрішніх водоймах — законодавством України.

Переважна частина загального вилову рибопродуктів, що здійснюється в Україні, припадає на моря і океани. ВО «Південриба» забезпечує основну частину вилову риби, харчової рибної продукції, консервів тощо. В 1988 р. об'єднання видобуло 1,4 млн тонн риби і морепродуктів. Скорочення вилову тріски, пікші, оселедців, морського окуня компенсується розширенням промислу менш цінних-видів — мойви, минтая, сардин, скумбрії, ставриди. В Чорному морі видобувається на рік 2-2,5 кг риби з га акваторії, в Азовському — 40 кг. У прибережній зоні Чорного моря на глибині до 50 м добувають водорості (філофлору) і молюски (мідії).

Із філофлори виробляють агароїд і кормові добавки, із мідій — консерви. Проблеми рибальства в Україні вивчає Азово-Чорноморський науково-дослідний інститут рибного господарства і океанографії, що знаходиться в Керчі. Підприємства, навчальні заклади і наукові організації рибного господарства розміщені у Вилковому, Білгороді-Дністровському, Іллічівську, Одесі, Очакові, Миколаєві, Херсоні, Євпаторії, Севастополі, Ялті, Генічеську, Бердянську, Маріуполі.

Виробництво риби у внутрішніх водоймах України здійснює об'єднання «Укррибгосп». У 1988 р. виловлено понад 144 тис. тонн риби. На одного жителя країни припадає лише 2,8 кг цього цінного харчового продукту внутрішніх вод України. В Донецько-Придніпровському районі видобуто 67,7 тис. тонн риби, в Південно-Західному і Південному — відповідно 51,4 і 25,4 тис. тонн. По областях країни найвищі показники на Херсонщині — 17,8 тис. тонн, найнижчі — в Закарпатській — 1,3 тис. тонн. На душу населення найменше риби із внутрішніх водойм виловлюють в Одеській області — 0,9 кг.