Руденко Ф. А. Підземні води. Вступ

Навколишній світ, оточуюча нас природа — найбільше джерело всіх матеріальних засобів існування людського суспільства. Постійне зростання населення Землі, невпинний розвиток матеріально-технічної культури вимагає дедалі більшого задоволення потреб людства у природних ресурсах. Тому поступово взаємозв'язок людини з навколишньою природою зміцнюється, розширюється, ми пізнаємо закономірності її розвитку, а здобуті знання використовуємо на благо суспільства. В Основних напрямах розвитку народного господарства СРСР на 1976-1980 роки відзначається: «Основним завданням радянської науки є дальше розширення і поглиблення досліджень закономірностей природи і суспільства, підвищення її вкладу в розв'язання актуальних проблем будівництва матеріально-технічної бази комунізму, прискорення науково-технічного прогресу і зростання ефективності виробництва, підвищення добробуту і культури народу...».

В останні роки спеціалісти найрізноманітніших галузей знань приділяють дедалі більше уваги проблемі води на нашій планеті. Води океанські, морські, річкові, озерні та підземні є національним багатством кожної країни. За висловом академіка О. П. Карпинського, вода — це найбільш дорогоцінна із корисних копалин. Вода не престо мінеральна сировина, не тільки засіб для розвитку промисловості і сільського господарства, а найдіяльніший провідник культури, жива кров, яка створює життя Там, де його не було.

Природні води відіграють надзвичайно важливу роль у геологічних процесах, які відбуваються на нашій планеті, в житті людини та народному господарстві. На Землі немає жодної речовини — мінералу, гірської породи, живого тіла, які б не містили в собі воду. За словами видатного радянського вченого В. І. Вернадського, вода визначає і створює всю біосферу, у всякому разі вона створює основні риси механізму земної кори майже до магматичної оболонки.

У природі вода зустрічається в усіх трьох станах. В атмосфері: в пароподібному, в крапельно-рідинному, в твердому — у вигляді тонких льодових кристалів у високих хмарах, а також у вигляді гідрометеорів — снігу та граду. У біосфері міститься в рослинних й тваринних організмах, в організмі людини і бере участь в обмінних процесах між живою і неживою матерією.

На земній поверхні вода зосереджується в океанах, морях, озерах, річках, а також зустрічається у вигляді льоду і снігу. В земній корі вона перебуває в різних станах та різних умовах: у вигляді пари (яка міститься в підземному повітрі, що заповнює пори та тріщини гірських порід), рідини (підземні води) і, нарешті, твердого тіла — лід.

Протягом багатьох мільйонів років вода брала участь у процесах, які зумовили виникнення сприятливих умов для зародження і розвитку на нашій планеті органічного світу: вона руйнувала скелі, формувала грунт і клімат. Таким чином, вода і життя нероздільні, — немає життя без води і майже немає води без життя.

Вона має багато чудових властивостей. В ній у розчиненому стані знаходиться майже половина елементів таблиці Менделєєва, які надають їй специфічних особливостей. Це дуже реакційноздатна сполука, яка відіграє визначальну роль у хімічних перетвореннях в природі.

Вода — одне з найбільших багатств нашої планети, джерело, здоров'я і задоволення найрізноманітніших потреб людей, розвитку техніки і сільського господарства.

Неоціненне значення підземних вод. Вони мають важливі фізичні властивості та високу якість, широко використовуються в народному господарстві. Ці води залягають па різних глибинах від поверхні землі, здебільшого перекриті глинистими водотривкими породами і таким чином ізольовані від проникнення різних забруднень. Відомо, що населення земної кулі кожну добу споживає більш як 8 млрд. м куб води. З них понад 1,6 млрд. м куб становлять підземні води. В нашій країні для технічних і побутових потреб використовується 1,0 млрд. м куб води на добу, в тому числі і підземної.

Деякі відомості про підземні води люди знали ще в давнину. Здобуті знання збагачувалися з часом. Виникненню науки, яка вивчає підземні води — гідрогеології, передувала багатовікова практика використання їх.

Вивчення підземних вод нашої країни також має багатовікову історію. Так, у Закавказзі, Середній Азії — в IV-III ст. до н. є. зводилися складні гідротехнічні споруди на базі підземних вод.

Із зростанням міст у Київській, а потім у Новгородській Русі виникла необхідність організації централізованого водопостачання. Так, відомо, що в Новгороді Великому в XI ст. існував самопливний водопровід, який живився джерельними водами. Відомості про практичне використання підземних вод зафіксовані в численних російських літописах XI-XIV ст. В кінці XV ст. був обладнаний водопровід Московського Кремля.

Велику роль у розвитку знань про водні ресурси країни відіграла Російська Академія наук, заснована в 1725 році, і Геологічний комітет, створений в 1882 році.

До Великої Жовтневої соціалістичної революції гідрогеологічні дослідження по вивченню підземних вод Росії проводилися переважно в центральних губерніях, на Україні, в Криму. Повністю невивченими залишились великі території на північному і південному Сході, Уралі, Кавказі, а також в Сибіру. Після революції гідрогеологія, як і всі науки, зазнала справжнього розквіту.

За роки Радянської влади проведені великі роботи по вивченню підземних вод окремих районів нашої країни, широкому використанню їх для водопостачання, а в окремих районах і для зрошування. Визначені експлуатаційні запаси підземних вод на території Європейської частини СРСР, Сибіру, в республіках Середньої Азії і Казахстану дають можливість забезпечити водопостачання абсолютної більшості населених пунктів за рахунок доброякісних підземних вод.

Важливі завдання по дальшому вивченню і використанню підземних вод поставлені перед вченими XXV з'їздом КПРС в зв'язку з необхідністю «розвивати наукові основи раціонального використання і охорони грунтів, надр, рослинного і тваринного світу, повітряного і водного басейнів».