Плейстоценові відклади Львівської області. Нижній та середній плейтоцен
Плейстоценові відклади майже суцільним плащем перекривають більш давні породи області. Вони мають несталу потужність, належать до різних генетичних типів і дуже строкаті за літологічним складом.
Потужність плейстоценового покриву змінюється від 1 до 50 м. Вона найменша у гірській частині області. Вершини гірських хребтів і ділянки схилів біля вершин майже повністю позбавлені четвертинного покриву, а зона інтенсивного вивітрювання порід флішу звичайно не перевищує 1-5 м. У пониженнях гірського рельєфу потужність четвертинної товщі дещо більша і становить 4-7 м. На схилах долин подекуди збереглися клаптики терас, акумулятивний шар яких досягає потужності 45 м.
У Передкарпатті потужність четвертинного покриву різко зростає. Вона дорівнює 8-15 м на значній його площі, збільшуючись до 30 м у конусі виносу р. Стрий і досягаючи максимальних величин (до 50 м) у деяких котловиноподібних розширеннях.
У межах південно-західної окраїни Руської платформи максимальні потужності антропогенових відкладів (20-25 м і більше) характерні для Грядового Побужжя, Волинської височини та ін. На Малому Поліссі потужність антропогену досягає подекуди 3-5 м, нерідко тут на значних площах відслонюються корінні крейдово-мергельні породи верхньої крейди.
Плейстоценові відклади Львівської області виражені строкатим комплексом континентальних утворень, у якому виділяються відклади моренного, водно-льодовикового, алювіального, елювіального, делювіального, еолового та інших генетичних типів (рис. 4).

Рис. 4. Схематична карта плейстоценовнх відкладів Львівської області (за А. Б. Богуцьким і М. С. Демедюком)
1 — льодовикові відклади окського зледеніння;
2 — водно-льоодовикові відклади окського зледеніння;
3 – алювій п'ятих надзаплавних терас;
4 — алювій шостих надзаплавних терас;
5 – алювій четвертих надзаплавних терас;
6 — алювій другої надзаплавної тераси р. Західний Буг;
7 — леси;
8 — алювій других надзаплавних терас річок Карпат та Передкарпаття;
9 – алювій третіх надзаплавних терас;
10 — алювій перших надзаплавних терас у межах платформенної частини області;
11 — алювій русел і заплав та перших надзаплавних терас у межах Карпат і Передкарпаття;
12 — автохтонні торфи;
13 – еолові піски;
14 – лесовидні суглинки елювіально-делювіального типу;
15 — відклади делювіальних шлейфів схилів;
16 — елювіально-делювіально-пролювіальні відклади Карпат;
17 — давні річкові долини Карпат;
18 — границя материкового зледеніння;
19 — гляціодислокації
Літологічний склад четвертинних відкладів Львівської області змінюється від крупного валунника до глин. Найкрупніший уламковий матеріал можна побачити в карпатській частині області (осипні нагромадження, алювій і пролювій). У Передкарпатті переважають супіщано-суглинисті породи з невеликими прошарками глин. У Надсанні і Малому Поліссі значні площі вкриті пісками.
На території Волинської і Подільської височин повсюди поширені крупнопилуваті леси, а в зоні поширення давнього зледеніння трапляються морени з крупними валунами кристалічних порід з Феноскандії.
Плейстоценові відклади Львівської області утворилися у різні періоди. Вони розділяються на нижньоплейстоценові, середньошіейстоце-нові, середньо-верхньоплейстоценові, верхньоплейстоценові та голоценові.
Нижньоплейстоценові відклади
У Карпатах нижньоплейстоценові відклади трапляються рідко. Вони виявлені алювієм, що зберігся у вигляді висипок галечника на вирівняних ерозійних острівках у межах давньої поздовжньої долини пра-Сану на відносних висотах 70-80 м, а також у долинах рік Дністра і Стрию на рівні шостої і сьомої надзаплавних терас.
У Передкарпатті нижньоплейстоценові утворення виражені також алювієм, але поширені значно більше, ніж у Карпатах. Вони мають вплив на будову ерозійних останців п'ятих надзаплавних терас Дністра і Стрию. Залишки цього алювію є на межиріччях Свічі - Стрия, Стрия - Тисьмениці - Бистриці, Бистриці - Дністра, Дністра - Стривігора, на лівобережжі Стривігора на схід від м. Хирова. Вони залягають на відносних висотах 50-70 м.
Крім алювіальних, до нижньоплейстоценових утворень Львівської області належать також водно-льодовикові і власне льодовикові (моренні) відклади окського (міндельського) зледеніння, які трапляються у Передкарпатті (Сансько-Дністровське межиріччя) та на території південно-західної окраїни Руської платформи (Волинська височина, Мале Полісся).
Морена
Генезис власне льодовикових відкладів у Львівській області встановити нелегко, тому що морена тут трапляється переважно у перевідкладеному і перемитому вигляді.
Перевідкладена морена виражена голубувато-сірими твердими піскуватими суглинками. У суглинках інколи помітна шаруватість. Кристалічний матеріал переважно дрібний і обкатаний. Потужність морени 3-4 м. Найбільш характерні її розрізи трапляються у селах Радохинці, Підліски, Рогізне, Золоткевичі тощо.
Перемита морена складена виключно валунами і брилами кристалічних порід. Брили порід, принесені з Феноскандії, досягають у діаметрі 2 м. Потужність морени 2,5 м (с. Боляновичі).
Як різновид перемитої морени нами розглядаються крупні (більше 0,5 м у діаметрі) ератичні валуни, яких багато в долинах річок.
Морена Волинської височини належить до типу основних морен і трапляється у долинах рік Західний Буг (околиці м. Сокаля) і Стасівки (с. Горбків), Вона інтенсивно розмита і залягає невеликими острівцями на нерівній поверхні корінних крейдово-мергельних порід, займаючи пониження у їх рельєфі. Про розмив морени свідчать її нерівна покрівля, а також значні зміни потужностей (від декількох десятків сантиметрів до 2-3 м).
Водно-льодовикові відклади окського зледеніння
Водно-льодовикові відклади окського зледеніння виявлені галечниками, різноманітними пісками, супісками, суглинками і глинами. Дрібнозем водно-льодовикових відкладів, особливо у верхніх частинах розрізів, лесовидний.
Лесовидні породи складають верхні частини розрізів водно-льодовикових відкладів. Найчастіше вони залягають на горизонтально-шаруватих пісках. У них зрідка трапляються горизонти викопних грунтів (села Ново-Яричів, Ново-Милятин та інші).
Середньоплейстоценові відклади
Середньоплейстоценові відклади поширені на території області, особливо у Передкарпатті. Вони виражені головним чином алювієм.
У Передкарпатті середньоплейстоценові алювіальні відклади покривають великі площі, складаючи четверту надзаплавну терасу рік Дністра і Стрия.
У Карпатській частині області відклади середньоплейстоценового віку розвинені у вигляді розрізнених острівців валунників, галечників і супісків, якими складені тераси рік Дністра і Стрия з відносною висотою 30-50 м (села Підгірці, Яворів, Турка і Верхнє Висоцьке).
Середньоплейстоценовими відкладами побудована також друга надзаплавна тераса р. Західний Буг, яка розвинена на території Волинської височини. Висота тераси над рівнем води у річці 17-30 м.
У долині р. Січні біля с. Крукениці виявлено середньочетвертинні торфи (К. І. Геренчук, М. С. Демедюк, М. В. Зденюк, 1966). Як показали результати буріння, середньочетвертинний викопний торф має потужність 1,2-2,5 м. Він залягає над змішаним галечником, відділяючись від останнього піском та зеленуватим суглинком, і перекривається 25-метровою товщею жовтувато-сірих лесовидних суглинків. Споро-пилковий аналіз, проведений М. В. Зденюком, показав, що від початку утворення болота і до завершення в усіх спектрах переважає деревний пилок (30-70%). Характер лісового покриву змінювався від холодолюбної рослинності з максимумом панування сосни (Pinus) і ялипи (Рісеа) до теплолюбної з високим процентом дуба (Quercus), в'яза (Uimus), липи (Tilia), каштана (Castanea) та горіха (Juglans) і знову до холодолюбної з пануванням сосни (Pinus) і появою смереки (Abies).
Зміни лісової рослинності свідчать, що Крукеницьке торфовище утворилось у ліхвинську (міндельриську) міжльодовикову епоху.