Геоморфологічні райони Львівської області. Передкарпаття
Передкарпаття у межах Львівщини розділяється на сім геоморфологічних районів.
Надсанська моренно-зандрово-алювіальна рівнина
Займає північно-західну частину Передкарпаття. Розчленована широкими заболоченими долинами Завадівки, Шкла, Віжомлі, Вишні. Абсолютні висоти на широких, плоских, злегка хвилястих межиріччях досягають 230-250 м. Залишки морени з крупними валунами на межиріччях (Яворів, Рогізне, Судова Вишня), а також наявність гляціодислокація у корінних глинах поблизу Яворова, Краківця, Рогізного, Судової Втішні свідчать про те, що материковий льодовик повністю перекривав Надсанську рівнину.
У будові першої і другої терас рік Шкла і Вишні беруть участь алювіальні та флювіогляціальні глинисто-піщані і піщані відклади, перекриті елювіально-делювіальними і еоловими глинисто-піщаними відкладами післяльодовикового часу. При цьому внаслідок еолової обробки водно-льодовикових відкладів місцями виникли горбисті піщані утворення.
Сансько-Дністровська вододільна увалисто-горбиста височина
Займає середню частину Сансько-Дністровського межиріччя, де проходить Головний європейський вододіл з абсолютними висотами до 340 м. Височина простягається від долини р. Вирви на заході до правобережжя р. Вишні на сході.
На півночі вододільна височина утворює уступ до Надсанської рівнини, що простежується у напрямку Городок - Судова Вишня - Мостиська. У південній частині схил височини пролягає уздовж лівобережжя долин Болозівки і Дністра. Тут вододільне пасмо розчленоване долинами на окремі височини — Радицьку (519 м), Чижки-Владипільську (340 м) і Вишенську (327 м).
У межах Сансько-Дністровської вододільної височини долини мають меридіональний і субмеридіональний напрямки. Більшість рік тече на північ (Вир, Вирва Чижківська, Вирва Міженецька, Вільшана, Бухта, Солотвина, верхів'я Вишні). Але потоки Вишенька і Золотовицький спочатку течуть на південний схід, а вже потім повертають на північ.
Для морфології долин характерне чергування озероподібних розширень з вузькими, крутосхилими відрізками, що подібні до долин прориву.
Розгалужена гідросітка спричинилася до значного розчленування височини і виникнення горбистого рельєфу.
В основі височини, як і всього Сансько-Дністровського межиріччя, залягають відклади воротищенської, стебницької, балицької та галицької серій. Останні утворюють смуги, які простягаються з північного заходу до південного сходу. Найбільш розвинені відклади балицької (угерської) та галицької серій, що складаються переважно з сірих глин з прошарками пісковиків.
Поширення льодовикових, водно-льодовикових і алювіальних відкладів свідчить про успадкованість сучасного рельєфу від дольодовикових нерівностей. Покриваючи повністю Надсанську рівнину, льодовик досягав уступу (30-40 м) на лінії Судова Вишня - Мостиська. На південь, до сучасного Головного європейського вододілу (по лінії Нове Місто - Чижки - Боляновичі - Крукениця - Підліски - Зелений Гай) льодовик просувався лише по долинах рік. Границя його мала звивистий, фестончастий вигляд. Про це свідчить наявність камових терас, притулених до схилів долин і вододілів, а також відсутність моренних і флювіогляціальних відкладів на межиріччях.
Городоцько-Комарнівська увалиста рівнина
Займає південну і північно-східну частину Вишнянсько-Верещицького межиріччя, де проходить найменш виразна частина Головного європейського вододілу з максимальними висотами 280-290 м. При цьому лінія вододілу повертає на північний схід, переходячи на Розточчя. У південній (позавододільній) частіші Вишнянсько-Верещицького межиріччя увалисто-горбиста смуга добре виражена в рельєфі. Долини правих притоків Верещиці мають вигляд широких понижень з пологими схилами та заболоченими днищами. Межиріччя також широкі, плоскі, поступово знижуються у південно-східному напрямку. Особливо широкою є долина Верещиці. Вона також заболочена, має чисельні озероподібні розширення з пологими слаботерасованими схилами.
Самбірсько-Хирівське терасове передгір'я
Включає Болозівсько-Стривігорське і Стривігорсько-Дністровське терасові межиріччя з абсолютними висотами до 350-400 м. Поверхня останніх поступово знижується на схід до Верхньодніпровської рівнини. Долини рік Болозівки і Стривігору мають майже широтне простягання і широкі, заболочені днища. Їхні бічні притоки Конівка, Букова, Ракова та інші мають вузькі долини.
На межиріччях поширені флювіогляціальні піски, «змішані» галечники, валуни, давньоалювіальні відклади (поблизу Карпат), суглинки. Болозівсько-Стривігорське межиріччя відзначається увалистим, давньобалочним рельєфом з наявністю плоскодонних, безводних старих долин, які були колись шляхами стоку льодовикових вод.
Долина Болозівки хоча досягає ширини 1,5-2 км, але по ній протікає лише невеликий потічок. Пояснюється це тим, що долина колись була створена льодовиковою рікою. З півночі через Добромиль-Хирівську прохідну долину сюди спрямовувались талі льодовикові води, що стікали в Дністер.
Поверхня Дністровсько-Стривігорського межиріччя також відзначається м'яким, увалистим рельєфом з широкими пологосхилими балками. На схилах до долин Стривігора і Дністра виділяється п'ять терасових рівнів.
Появу окремих валунів кристалічних порід на терасах Самбірсько-Хирівського передгір'я тепер пояснюють не поширенням льодовика на цю територію, а діяльністю флювіогляціальних потоків, які могли принести їх на плаваючих уламках льоду.
Верхньодністровська алювіальна рівнина
Займає велику територію від пониззя Болозівки і Стривігора до гирла р. Свічі. Корінне міоценове ложе розташоване на глибинах кілька десятків метрів. Рівнина була зандровим полем, по якому льодовикові води виносили флювіогляціальний матеріал у Дністер. Ці наноси поховані під алювієм карпатських рік.
Те, що сучасне русло Дністра врізується в алювіальні відклади на 4-5 м, вказує на найновіші (голоценові) підняття.
Заболочення Верхньодністровської рівнини пояснюють підгачуванням верхньої частини Дністра, яке викликане підняттям Подільської плити.
Дрогобицька передгірна скульптурна височина
Займає межиріччя Дністра і Стрия. Зміщений міоценовий комплекс тут зрізується денудаційною поверхнею і прикривається алювіальними галечниками і суглинками. Більшість висот досягає у середньому 300-400 м.
Дрогобицьку височину розчленовують широкі долини Бистриці Підбузької, Тисьмениці, Колодниці-Нежухівки і численні потоки басейнів цих рік. У зоні розвитку м'яких соленосних відкладів виявляється залежність ерозійного розчленування від літології (субсеквентна ділянка долини р. Колодниці).
У рельєфі Дрогобицької височини спостерігається сполучення широких заболочених долин, глибоковрізаних потоків з увалисто-хвилястими межиріччями. На межиріччі Тисьмениці і Колодниці-Нежухівки - Колодниці розвинена сітка розгалужених ярів.
Акумулятивні терасові межиріччя і долини середнього Передкарпаття
На територію Львівщини заходить частина цього району — Стрийсько-Свіцьке і Свіцько-Сивіківське межиріччя. Денудаційна поверхня корінного цоколя похована під потужною товщею пліоценових і четвертинних утворень. Межирічні височини нахилені в бік Дністра. На межиріччі Стрий-Свіча абсолютні висоти нижчі 400 м. Плоска поверхня межиріччя ближче до Карпат є більше розчленованою.