Озера і ставки Львівської області. Підземні води

Озера і ставки

Крім рік, у Львівській області є озера, ставки, водосховища. Річкові долини мають широкі заплави і озеровидні розширення, які перетворені у великі ставки, як, наприклад, Рава-Руський став на р. Раті, Краковецький, Яворівський стави на р. Шкло, Городоцький, Комарнівський стави на р. Верещиці.

Із загальної кількості озер та ставків переважають руслові ставки з дамбами, яких в області в державному користуванні налічується понад 350. Найбільше їх у долині р. Верещиці. Тут налічується понад 84 ставки загальною площею 1300 га. У пониззях рік Стрия та Свічі є до 120 ставків загальною площею 936 га. Багато ставків є у долині річки Луг.

У Львівській області є також карстові озера, розташовані на західних схилах Розточчя та у Львівському Опіллі. Серед них виділяється озеро Сива Вода біля с. Шкло, яке відоме тим, що вода його насичена сірководнем і має постійну температуру близько 12° протягом року.

Підземні води

У Львівській області відомі такі типи підземних вод:

• прісні,
• мінералізовані,
• термальні і
• мінеральні.

У їх поширенні спостерігається певна закономірність, яка зумовлена, в першу чергу, геологічною будовою. Не менш важливу роль відіграє геохімічна обстановка, в якій формується той чи інший тип вод.

Прісні води

Прісні води приурочені до четвертинних відкладів та корінних порід і є основним джерелом водопостачання як сільських, так і міських населених пунктів.

Водоносні горизонти четвертинного віку приурочені до алювіальних відкладів річкових терас, флювіогляціальних пісків та алювіально-делювіальних відкладів. Найбільш водозбагаченими є водоносні горизонти, пов'язані з акумулятивними терасами Дністра та його допливів.

Водоносні горизонти, що належать до елювіально-делювіальних відкладів на схилах карпатських гір, річкових долин Передкарпаття, ярів Подільської височини, не є сталими як за площею поширення, так і за потужністю та режимом, тому у водопостачанні населених пунктів Львівської області вони відіграють другорядну роль.

У межах північно-східної частини Львівської області, яка належить до Волино-Подільського артезіанського басейну, прісні води поширені у відкладах третинного і крейдового віку. У третинній товщі водоносними виявилися літотамнієві вапняки і пісковики нижньотортонського горизонту. Пов'язані з ними води — слабонапірні, прісні, гідрокарбонатно-натріевого складу із задовільними фізичними властивостями.

Серед порід верхньокрейдового віку найбільш водозбагаченими є тріщинуваті мергелі сенонського яруса. Вони утворюють водоносний горизонт, який характеризується значним територіальним поширенням. Горизонт охоплює північну частину Львівської області, а також поширюється на Волинську і Ровенську області. Потужність водоносної товщі змінюється від 10 до 80 м. Особливістю горизонту є непостійність водозбагачення як у вертикальному розрізі, так і в площинному поширенні, що зумовлюється характером тріщинуватості. Дебіт свердловин, закладених у межах річкових долин, змінюється від 50 до 100 л/сек, на вододілах він зменшується до 1 л/сек.

Мінералізовані води

Води сенонського горизонту мають невисоку мінералізацію, гідрокарбонатно-натрієво-кальцієвий склад і характерні добрими фізичними властивостями.

У південній частині області, яка збігається з Передкарпатським прогином, води корінних порід є високамінералізованим розсолом. їх можна розділити на два різновиди: розсоли воротищенської товщі та високо-мінералізовані води палеогенових і крейдових відкладів, які є переважно контурними водами нафтових і газових родовищ.

Розсоли хлоридно-натрієвого складу з мінералізацією до 300 г солей на літр води належать до воротищенської серії, багатої галітом. Залягають вони близько денної поверхні і утворюються у результаті вимивання прісними інфільтраційними водами кам'яної солі із гіпсо-глинистої шапки.

На базі цих розсолів ще у XVIII ст. на Передкарпатгі було розвинено варіння кухонної солі, яке продовжується до цього часу. Ропу добували кустарним методом з шахтних колодязів, які в багатьох місцях збереглися дотепер (Розсільна, Болехів, Дрогобич).

Другим різновидом вод корінних порід Передкарпаття є високомінералізовані води хлоридно-кальцієво-натрієвого складу. Вони характеризуються високою метаморфізацією, є переважно контурними водами нафтових та газових родовищ, і залягають на глибинах від декількох десятків до 2000-3000 м. Їх мінералізація є величиною непостійною як за геологічним розрізом, так і за площею поширення. Гідрохімічні дослідження, проведені нафтовиками, показали, що ці високомінералізовані води містять підвищену кількість йоду та брому і можуть бути використані як сировина для добування з них мікрокомпонентів. Внутрішня зона Передкарпатського прогину характеризується дуже складною геологічною будовою, що не дає можливості простежити за окремими гідрогеологічними системами і водоносними горизонтами. Найбільш содозбагаченими є відклади палеогену, які містять напірні води. Дебіти свердловин під час самовпливу коливаються від десятків до сотень кубічних метрів на добу. Особливо високим є початковий дебіт.

Термальні води

Підземні води корінних порід Передкарпатського прогину не тільки збагачені підвищеною кількістю йоду і брому, але й характеризуються також підвищеною температурою, тобто в деяких випадках їх можна віднести до термальних. Як показали матеріали глибокого розвідкового буріння, води неогенових відкладів хлоридно-натрієво-кальцієвого складу з мінералізацією 50-60г/л солей мають температуру 27-51°С. У відкладах мезозою на глибині 1300-2300 м температура вод зростає від 41 до 77°С. У найбільш зануреній частині (Крукеницькій западині) їх мінералізація збільшується до 250-270 г/л, а температура зростає до 80-93°С. Температурний градієнт для зовнішньої зони прогину змінюється від 3,2 до 5,5°С/100 м.

У Внутрішній зоні Передкарпатського прогину температура вод крейдових і палеогенових відкладів на глибині 1300-1400 м коливається від 35 до 85°С. Температурний градієнт нижчий (2,2-2,8°С/100 м).

Мінеральні води

Своєрідну групу серед підземних вод Львівської області утворюють мінеральні води. Це сірководневі та глауберові води, на яких базується вітчизняна курортологія. їх родовища зосереджені в контактній частині Передкарпатського прогину з південно-західною окраїною Руської платформи. Поширені вони у гіпсоносних породах третинного віку. За сольовим складом сірководневі води переважно є сульфатно-гідрокарбонатно-кальцієвими з мінералізацією від 1 до 2,6 г/л. Вміст сірководню є величиною непостійною і змінюється від 25 до 156 мг/л. На цих водах базуються такі курорти всесоюзного значення, як Великий Любінь, Немирів, Шкло, Трускавець, Моршин.

Курорти

Курорт Великий Любінь

Курорт Великий Любінь розташований на відстані 28 км від Львова в лісистій мальовничій місцевості. Санаторій використовує води чотирьох джерел, серед яких джерела № 2, 3, 4 є самовиливними. Води мають сульфатно-гідрокарбонатно-кальцієвий склад з мінералізацією 1,8-2,0 г/л. Сірководню у них виявлено від 65 до 88 мг/л.

Курорт Немирів

Курорт Немирів розташований на території лісового масиву недалеко від міста Немирова. Сольовий склад мінеральних вод такий самий, як і на курорті Великий Любінь, але вміст сірководню у них доходить до 156 мг/л, що є максимальною величиною для сірководневих вод України. Курорт Шкло розміщений у селі Шкло Яворівськото району. Вода вміщує до 73-76 мг/л сірководню. Вода джерела № 3 використовується для пиття, інших — для ванн, душів, інгаляцій тощо.

Сірководневими водами на перелічених курортах лікують захворювання периферійної та центральної нервової системи, хронічну екзему, подагру, захворювання серця, судин тощо. Крім сірководневих вод, на цих курортах з лікувальною метою застосовується торфогрязь.

Курорт Трускавець

Курорт Трускавець розміщений на висоті 400 м над рівнем моря у лісистій місцевості передгір'я Карпат поблизу Дрогобича. Відомий він джерелами сірководневих і глауберових вод, які характеризуються великою різноманітністю сольового і газового складу, а також мінералізацією, чим зумовлене їх широке бальнеологічне використання. Наприклад, води хлоридно-сульфатно-магнієвого складу джерел № 1, 2 застосовуються для лікування хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту; хлоридно-сульфатно-натрієва вода джерела № 3 — для полоскання горла та інгаляцій. Вода джерела № 4 являє собою розсіл високої концентрації, з якого виготовляють сіль «Барбара» для лікування органів стравоходу.

Джерела № 5, 6, 7, 8, 9, 10 є сірководневими, Вони застосовуються для ванн і душів.

Найбільш відомою є унікальна вода «Нафтуся», яка має специфічний присмак і запах нафти. Її мінералізація менше 1 г/л. У ній виявлені органічні речовини типу фенолів, відзначена слаба радіоактивність (0,125-0,224 кюрі/л). Нафтуся застосовується для лікування нирок, печінки, сечогінних шляхів.

Курорт Моршин

Курорт Моршин розташований у Стрийському районі на відстані 12 км від райцентру у лісистій місцевості Передкарпаття. Тут поширені глауберові води різної концентрації, які для лікування застосовують у розведеному стані. Вода шахтної криниці № 1 — це розсіл з мінералізацією 200-400 г/л, яка використовується для мінеральних ванн, а також для пиття. Хлоридно-натрієвим розсолом з мінералізацією 300 г/л є вода шахтного колодязя № 2 та свердловини глибиною 84 м. Після розведення його прісною водою використовується для ванн. Вода криниці № 4 має сульфатно-хлоридно-кальцієво-натрієво-магнієвий склад, мінералізацію 4,5 г/л і використовується для пиття. Прісною (0,17 г/л) гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієвою водою «Моршинка» розбавляють розсіл з криниці № 1, щоб одержати питну лікувальну воду.

На курорті лікують захворювання шлунка, кишечника, печінки.