Педотурбаційні та деструктивні грунтотворні процеси. Тип грунтоутворення

Педотурбаційні ЕГП

Педотурбаційні грунтотворні процеси – змішана група процесів механічного перемішування грунтової маси під впливом різних факторів і сил як природних, так і антропогенних.

Самомульчування – процес утворення малопотужного поверхневого пухкого дрібнобрилистого (горіхуватого) горизонту при інтенсивному просиханні злитих грунтів, який чітко відокремлений від розміщеної нижче злитої грунтової маси; самомульчований шар існує лише у сухому стані, повністю зливаючись з лежачим нижче грунтом при зволоженні.

Розтріскування – процес інтенсивного стискання грунтової маси при її висушуванні з утворенням вертикальних тріщин на ту або іншу глибину, який веде до перемішування грунту і його гомогенізації на глибину розтріскування у одних грунтах, або навпаки -до утворення гетерогенних профілів з різним складом і будовою.

Кріотурбація – процес морозного механічного переміщення одних грунтових мас відносно інших у межах якогось горизонту або профілю в цілому з утворенням специфічної кріотурбаційної будови.

Пучення – виливання на поверхню тиксотропної грунтової маси в умовах кріогенезу (вічної мерзлоти).

Біотурбація – перемішування грунту тваринами-землерийками, які живуть у ньому.

Вітровальна педотурбація – процес перемішування маси різних грунтових горизонтів при вітровальних лісових вивалах, які призводять до суттєвої гетерогенності грунтового профілю.

Агротурбація – різного типу механічне перемішування, розпушування або, навпаки, ущільнення грунту сільськогосподарськими знаряддями і машинами в практиці землеробства.

Деструктивні ЕГП

Деструктивні грунтотворні процеси – група процесів, що ведуть до руйнування грунту як природного тіла і до знищення його.

Ерозія – процес механічного руйнування грунту під дією поверхневого стоку атмосферних опадів, яка розділяється на:

• площинну ерозію, або ерозію змиву;
• лінійну ерозію, або ерозію розмиву:
• іригаційну ерозію при необережному зрошенні грунтів на схилах.

Дефляція – процес механічного руйнування грунту під дією вітру, який особливо інтенсивно проявляється на легких грунтах, інколи на суглинках і глинах, особливо при їх пилуватому складі (пилові бурі).

Стягнення – антропогенний процес зняття грунту у верхніх частинах схилу з поступовим переміщенням його у нижні при машинному обробітку грунту вподовж схилу.

Захоронення – засипка грунту якимось матеріалом, принесеним зі сторони, до такої міри, що в ньому зупиняється грунтоутворюючий процес, а нове грунтоутворення починається уже з поверхні наносу. Захоронений грунт є при цьому реліктом.

Тип грунтоутворення

Поняття про тип грунтоутворення було введене в науку ще на початку століття, проте його конкретний зміст розумівся не всіма вченими однаково.

Низка вчених вважає, що тип грунтоутворення повністю співпадає з типом грунту. К.Д.Глінка (1927), С.С.Неуструєв (1930), В.Кубієна (1970) та інші вважали, що типів грунтоутворення значно менше, чим існуючих типів грунту. К.Д.Глінка та С.С.Неуструєв виділяли 5 типів грунтоутворення (латеритний, підзолистий, солонцевий, болотний, степовий). В.Кубієна виділяв 9 типів грунтоутворення. Він вважав, що один і той же тип грунтоутворення може проявлятися у декількох типах грунту, причому у різних комбінаціях та з різною інтенсивністю. Так, сполучення підзолистого та болотного типу грунтоутворення формує болотно-підзолисті грунти, степовий та підзолистий – сірі лісові і т.п.

Формування грунту того чи іншого типу – результат дії різних, нерідко протилежних за направленістю процесів. А тому для кожного ГТГ відповідає свій комплект ЕГП (набір всіх ЕГП, які в тій чи іншій мірі впливають на загальний процес грунтоутворення на даній території), а відповідно кожному генетичному типу грунту відповідає свій тип грунтоутворення. Згідно з цією концепцією, тип грунту та тип грунтоутворення – поняття одного порядку.

На сьогодні поняття типу грунтоутворення найбільше пов'язується з наявністю або домінуванням того чи іншого профілетворного ЕГП, спільного для низки грунтових типів. Проте для складних повнопрофільних розвинутих грунтів досить часто важко виділити домінуючий ЕГП. Тому поняття "тип грунтоутворення" та широкі надтипові поняття (підводне, алювіальне, гідроморфне, автоморфне, гірське, ерозійне, кріогенне, степове, болотне, лісове, культурне грунтоутворення) поки що використовуються в грунтознавстві не зовсім строго та одноманітно. Більш строго поняттям служить "тип грунту" і пов'язаний з ним комплект ЕГП.

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте основні закономірності біогеохімії грунтоутворення.
2. Дайте коротку характеристику великому геологічному кругообігу речовин у природі.
3. Порівняйте різні типи кори вивітрювання.
4. Опишіть особливості малого біологічного кругообігу речовин у природі.
5. Визначте поняття про інтенсивність та ємність кругообігу елементів, опишіть їх цикли.
6. Узагальніть закономірності міграції речовин на земній поверхні.
7. Узагальніть закономірності акумуляції речовин на земній поверхні.
8. Опишіть загальну схему грунтоутворення на земній кулі. Що таке первинний процес грунтоутворення?
9. Дайте характеристику біогенно-акумулятивним елементарним грунтовим процесам.
10. Дайте характеристику гідрогенно-акумулятивним елементарним грунтовим процесам.
11. Дайте характеристику метаморфічним елементарним грунтовим процесам.
12. Дайте характеристику ілювіальним і елювіальним елементарним грунтовим процесам.
13. Дайте характеристику педотурбаційним та деструктивним елементарним грунтовим процесам.
14. Поняття про тип грунтоутворення, приклади.