Грунтово-географічне районування України та загальна схема грунтового покриву
Грунтовий покрив України дуже різноманітний. Номенклатура грунтів, прийнята при великомасштабному грунтовому картуванні, нараховує біля 650 видів. Якщо ж узяти до уваги різновиди за гранулометричним складом, материнською породою, ступенем еродованості, засоленості і т.п., за якими не всі грунти підрозділені, то кількість грунтових індивідуумів зросте до декількох тисяч. Розподілено всю цю розмаїтість грунтів на території країни нерівномірно:
- відповідно загальної фізико-географічної (ландшафтної) зональності;
- у зв'язку з місцевими (провінційними) особливостями природної обстановки.
Але поряд із дуже строкатими в грунтовому відношенні територіями, як, наприклад, Полісся, Лісостеп, гірські провінції, на величезних просторах Степу, що займають майже половину площі країни, грунтовий покрив простий – монотонний на великих відстанях. Ступінь складності грунтового покриву визначається не тільки типологічною розмаїтістю грунтів, але і різними їхніми сполученнями, розмірами і формою контурів.
Існуючі грунтові сполучення різних рангів дуже численні, але їхня розмаїтість легко укладається в порівняно невелике число макротипів структур грунтового покриву. Отже, типи грунтового покриву генетично нерозривно зв'язані з фізико-географічною обстановкою – ландшафтними типами місцевості. Тому географія грунтового покриву на території України (як і скрізь на земній суші) тісно зв'язана з фізичною (ландшафтною) географією. Грунтові регіони різних територіальних рангів до деталей повторюють фізико-географічні регіони (області, пояси, зони, підзони і провінції). І тому, що ці ландшафтні регіони на території країни суворо закономірні, то також закономірно розподілені і типи грунтового покриву, що представляють ці регіони (Фізико-географічне районування УРСР, 1968).
Грунтовий покрив країни чітко зональний, тому що також чітко зональний і розподіл на цій території двох основних природних чинників – клімату і рослинності. Існуючі на Україні найбільші великі фізико-географічні, а отже, і грунтові регіони (пояси, області і зони) є по суті південно-західним продовженням тих же регіонів на великій території Східноєвропейської (Російської) рівнини, де вони класично виражені.
Агрогрунтове районування України в 60-і роки здійснене грунтознавцями Українського НДІ грунтознавства та агрохімії. Територія України має два грунтово-біокліматичні пояси – бореальний (помірно холодний – Полісся) і суббореальний (помірний – інша частина території ). Крім цих двох, чітко виявлений третій субтропічний теплий пояс, поданий дуже незначною територією (частиною південного берега головної Кримської гряди). Пояси й області поділені на грунтові зони. Перелік їх приведений на схемі агрогрунтового районування України (рис.32).

Рис. 32. Агрогрунтове районування України
Лише одна степова зона на Україні підрозділена на підзони – північну степову з чорноземами звичайними та південну степову з чорноземами південними. У межах зон і підзон виділені провінції і підпровінції. Вони виділяються за сукупністю показників, що визначають своєрідність грунтового покриву. Підставою до виділення провінцій в окремих випадках служать фаціальні особливості грунтів, обумовлені місцевими особливостями клімату. За фаціальними особливостями грунтів або за відомими модифікаціями структури грунтового покриву виділяються підпровінції:
- П – зона змішаних лісів дерново-підзолистих типових і оглеєних грунтів Українського Полісся:
- П1 – західна провінція:
- П2 – центральна правобережна провінція;
- П3 – лівобережна висока провінція;
- П4 – лівобережна низинна провінція.
- ЛС – Лісостепова зона чорноземів типових і сірих лісових грунтів:
- ЛС1 – західна провінція;
- ЛС2 – правобережна центральна висока провінція,
- ЛС21 – північна підпровінція;
- ЛС22 – південна підпровінція;
- ЛС3 – лівобережна низинна провінція,
- ЛС31 – північна підпровінція,
- ЛС32 – південна підпровінція;
- ЛС4 – лівобережна висока провінція,
- ЛС41 – південно-західна підпровінція,
- ЛС42 – східна підпровінція
- С – степова зона чорноземів звичайних і південних:
- СА – підзона чорноземів звичайних північного Степу:
- СА1 – південно-західна провінція,
- СА2 – Дністровсько-Дніпровська провінція,
- СА3 – Дніпровсько-Донецька провінція,
- СА4 – Донецька провінція,
- СА5 – Задонецька провінція;
- СБ – підзона південно-степова чорноземів південних:
- СБ1 – Придунайська провінція,
- СБ2 – Азово-Причорноморська провінція,
- СБ3 – Кримська провінція,
- СБ4 – Керченська провінція.
- СА – підзона чорноземів звичайних північного Степу:
- СС – Сухо-степова зона темно-каштанових і каштанових грунтів:
- СС1 – Причорноморська провінція,
- СС2 – Північно-Кримська провінція.
- К – зона буроземних грунтів Українських Карпат:
- КЗП – провінція лугово-буроземних оглеєних грунтів Закарпатської низовини:
- КП – зона бурувато-підзолистих поверхнево оглеєних грунтів передгір'їв до 300-500 м а.в.;
- КПЗ – зона буроземів опідзолених оглеєних закарпатського передгір'я до 125-400 м а.в.;
- КПЛ – зона гірсько-лугових буроземів полонин з 1200-1500 м а.в.;
- КГ – зона гірсько-лісових буроземів до 500-1500 м а.в.
- Кр – грунтові зони Гірського Криму:
- КрС – зона чорноземів передгірського степу;
- КрЛС – зона грунтів передгірського лісостепу;
- КрГ – зона буроземів гірсько-лісових;
- КрЯ – зона гірсько-лугових грунтів яйл;
- КрП – зона коричневих грунтів південного схилу головного гірського хребта.
Контрольні питання
- Визначте поняття "класифікація грунтів", дайте характеристику типу як основної опорної таксономічної одиниці в класифікації.
- Визначте таксономічні одиниці грунтової класифікації нижче типу.
- Опишіть основні закономірності розміщення грунтів на земній поверхні.
- Охарактеризуйте принципи грунтово-географічного районування суші.
- Охарактеризуйте основні одиниці грунтово-географічного районування.
- Які грунтово-біокліматичні пояси виділяються на земній кулі?
- Коротко охарактеризуйте особливості грунтово-географічного районування України.