Арктичні грунти. Тундрові глейові грунти
У межах полярного поясу виділено дві області: Північноамериканську і Євразійську. Кожна з областей ділиться на дві грунтові зони – арктичну і субарктичну (тундрову).
Арктичні грунти
Це група грунтів арктичної зони.
Розповсюджені на островах: Земля Франца-Йосифа, Нова Земля, Північна Земля, Північно-Канадський архіпелаг, в північній частині півострова Таймир.
Загальна площа – 7,16 млн. га.
Клімат – полярний, сухий, дуже суворий, середньорічна температура складає -10 – +14°С, сума опадів – 50-200 мм на рік, в основному – у твердому вигляді.
Рослинність – сильно розріджена, переважають водорості, мохи, лишайники, фрагментарно – злаки. Річний приріст біомаси складає одиниці центнерів сухої речовини на 1 га. Корені рослин поширені неглибоко, переважно паралельно поверхні.
Грунтотворні породи – в основному четвертинні льодовикові, водно-льодовикові, морські легкого гранскладу.
Рельєф: панують льодовикові абразивні та акумулятивні форми, морські тераси (котловини, цирки, горбисто-моренні утворення тощо). Мікрорельєф полігональний.
Процеси грунтоутворення: кріогенез – грунтоутворення під впливом вічної мерзлоти (переважно фізичне вивітрювання мінералів, неосинтез глин відсутній, накопичення водорозчинних сполук). Спостерігається озалізнення – накопичення заліза, пов'язане з його кріогенним підтягуванням в умовах сезонної зміни ОВП.
Потужність профілю арктичних грунтів визначається глибиною сезонного розмерзання й складає в середньому 40 см. Грунти зустрічаються фрагментарно. Профіль арктичних грунтів слабо диференційований, скелетний (рис.33):
- H0 – мохова або лишайникова підстилка;
- H – гумусовий, коричнево-бурий, зернистий, тріщинуватий, потужністю 4-10 см;
- HP – бурий, брилистий, тріщинуватий, грудкувато-горіхуватий, потужністю 35-45 см, часто – тиксотропний;
- P – материнська порода , уламки буруватого кольору.
Арктичні грунти містять
- 1-4% гумусу, що має рівномірний профільний перерозподіл, СпсСфк = 0,4-0,5;
- pH = 6,4-6,8,
- ЄП =12-15 мг·екв,
- СНО = 96-99%.
У верхній частині спостерігається накопичення Fe2O3. Мало мулу, переважають піщані фракції.
Виділяють два підтипи арктичних грунтів:
- пустельні й
- типові гумусові.
Пустельні арктичні грунти
Пустельні арктичні грунти розповсюджені в північній частині зони, під дуже розрідженою рослинністю, часто мають сольову й водоростеву кірку, нейтральну або слабо лужну реакцію середовища, гумусовий горизонт дискретний, потужністю біля 4 см.
Типові гумусові арктичні грунти
Типові гумусові арктичні грунти відрізняються значно потужнішим гумусовим горизонтом, більшим вмістом гумусу, відсутністю сольових акумуляцій, слабо кислою реакцією середовища.
Грунти скелетні, оглеєння відсутнє у зв'язку з малою кількістю опадів і легкою материнською породою, тріщинуватістю й щебенюватістю. Арктичні грунти в сільському господарстві не використовуються, але на них можна організовувати мисливські угіддя й заповідники.
Тундрові глейові грунти
Типові для тундрової (субарктичної) зони, що являє собою смугу різної ширини по північній околиці Євразії та Північної Америки. Площа грунтів у світі біля 39 млн. га.
Клімат тундри субарктичний, середньорічна температура знаходиться в межах -2 – +12°С, опадів випадає 100-250 мм на рік.
Рослинність переважає мохова, лишайникова, чагарникова, найхарактерніша ознака – відсутність лісу. Слово "тундра" у перекладі з карельської означає "безлісся". Тундра за характером рослинності ділиться на такі підзони: арктичну, лишайниково-мохову, чагарникову та лісотундру. Найбільш типовою є лишайниково-мохова.
Грунтотворні породи являють собою різні типи льодовикових, морських, озерно-алювіальних відкладів різноманітного гранскладу. Вічна мерзлота знаходиться на глибині від 0,2 до 1,6м. Рельєф переважно рівнинний, мікрорельєф – пагорбковий. Велика кількість озер, боліт, верхових торф'яників.
Процеси, що призводять до утворення грунтів, такі: інтенсивне фізичне й слабке хімічне вивітрювання, слабкий неосинтез глин, кріогенний волого- і масообмін, оглеєння, що спостерігається дуже часто у зв'язку з застоєм води на вічній мерзлоті, інколи – накопичення солей і карбонатів. Несприятливі умови для розкладу, мінералізації та гуміфікації органічної речовини призводять до формування торфу, оторфованої маси та фульвокислот. Можливе також надмерзлотне горизонтальне елювіювання. Описаний тип грунтоутворення має назву тундрово-глейовий. У найбільш загальному вигляді профіль типового тундрово-глейового грунту має таку будову (рис.34):
- H0 – підстилка напіврозкладена мохово-лишайникова, потужністю 3-5см;
- H (HT, T) – грубогумусовий, торф'яний або перегнійний, різної потужності (5-30см), темно-бурий чи сірий, суглинковий, багато коренів;
- HPGl – глейовий, плямистий, вологий, іноді тиксотропний, сизий із іржавими чи бурими плямами;
- P – материнська порода.
Структура всіх горизонтів – кріогенна, зерниста або грудкувата, але абсолютно неводостійка.
- Гумусу – до 10%, в Т чи НТ – до 40%, в його складі переважають фульвокислоти (СпеСфк = 0,1-0,8), рухомий, багато неспецифічних органічних сполук, може накопичуватись у надмерзлотному шарі.
- Реакція середовища – від кислої до слаболужної,
- ЄП невелика (10-20 мг·екв),
- СНО = 45-100%,
- великий вміст Fe.
Висока щільність, низька пористість.
Аркто-тундрові грунти
Аркто-тундрові грунти розташовуються в північний частині тундри під осоково-різнотравною рослинністю, мають дуже малопотужний тріщинуватий профіль:
Гумусні тундрово-глейові грунти
Гумусні тундрово-глейові грунти характеризуються гумусовим профілем потужністю 40-60см:
більше дреновані, ніж попередні, pH біля 7.
Торф'яні тундрово-глейові грунти
Торф'яні тундрово-глейові грунти погано дреновані:
потужністю 60-100 см, зольність торфу досягає 30%, кислі та сильно кислі (pH = 3,7-5,3).
Перегнійні грунти
Перегнійні грунти:
слабокислі, СНО = 50-70%.
Дернові тундрово-глейові грунти
Дернові тундрово-глейові грунти утворюються під злаково-різнотравною рослинністю:
містять 3-7% гумусу.
Опідзолений підтип
Опідзолений підтип знаходиться в лісотундрі:
Ілювіально-гумусовий грунт
Ілювіально-гумусовий грунт утворюється в південній частині тундри й лісотундрі на легких породах, які мають добрий дренаж, неоглеєні:
Своєрідний ілювіально-гумусово-залізистий горизонт – бурий, червонувато-бурий, піщаний. Часто профілі субарктичних грунтів деформовані, Н- або Т-горизонти відсутні, мінеральні горизонти вигнуті, розірвані, поховані.
Субарктичні грунти поділяють на типи за наявністю оглеєння (табл. 13).
Типи | Підтипи | Роди | Види |
---|---|---|---|
Тундровий глейовий Тундровий неглейовий |
Аркто-тундровий Гумусний Торф'яний Перегнійний Дерновий Опідзолений Гумусний Ілювіально-гумусний |
За ступенем оглеєння | За ступенем опідзолення |
Використовують їх переважно як кормову базу для оленярства. У південній частині тундри можливе локальне вирощування овочів, коренеплодів, трав при внесенні органічних і мінеральних добрив.
Контрольні питання
- Дайте характеристику умовам грунтоутворення арктичної грунтової зони полярного поясу.
- Дайте порівняльну характеристику арктичних грунтів.
- Поясніть вплив умов грунтоутворення на формування грунтового покриву субарктичної (тундрової) зони полярного поясу.
- Охарактеризуйте особливості морфології, властивостей і використання тундрово-глейових грунтів.