Алювіальні грунти. Класифікація та властивості алювіальних грунтів
Алювіальні грунти. Класифікація та властивості
Вона ускладнюється тим, що розвиток і властивості алювіальних грунтів залежать як від зональних, так і азональних факторів. Найбільш розповсюджені три типи алювіальних грунтів: дернові, лугові, болотні. Їх поділ на підтипи залежить від зони. Нижче наводиться класифікація алювіальних грунтів, придатна для України (табл. 34).
|
Тип |
Підтип |
Рід |
Вид, підвид |
|---|---|---|---|
| Алювіальні дернові | Типові Опідзолені Примітивні Буроземні |
Кислі Насичені Карбонатні Шаруваті Глейові |
а) короткопрофільні слаборозвинені нормальні потужні б) за ступенем опідзолення в) за ступенем оглеєння |
| Алювіальні лугові | Типові Опідзолені Солонцюваті Осолоділі Буроземні |
а) кислі насичені карбонатні б) шаруваті озалізнені засолені глейові |
а, б, в – ті ж г) за ступенем солонцюватості д) за ступенем засолення |
| Алювіальні болотні | Оторфовані Лугово-болотні |
Кислі Насичені Карбонатні Солонцюваті Солончакуваті Осолоділі |
а, б, в, г, д – ті ж є) за потужністю Т: мулувато-торф'яно-глейові (<30см) мулувато-торф'яні (>30см) |
Алювіальні дернові грунти формуються під луговою, чагарниковою та лісовою рослинністю в прирусловій заплаві. Грунтові води, хоча й не знаходяться дуже глибоко, більшу частину року не впливають на грунтовий профіль, тому ці грунти сухі. Ознаки оглеєння слабкі або відсутні. Грунти слабо гумусовані (1-3%), більшістю сильно шаруваті, що за старою номенклатурою дозволило їх називати "заплавними шаруватими"; переважно малопотужні з невеликою ЄП (10-15 мг·екв на 100 г грунту).
Профіль типового алювіального дернового грунту:
- Нд – дернина, сіра або бурувато-сіра, потужністю 5-7 см;
- Н – потужністю 3-20 см, гумусовий, сірий, шаруватий, найчастіше – піщаний ;
- HP – перехідний, шаруватий;
- Р – алювій різного гранскладу, шаруватий.
Підтипи:
- опідзолені, в них виділяється освітлений He-горизонт та горизонт НРі, характерний Е-І перерозподіл (Н0 + Не + НРі + Р);
- примітивні, в яких горизонти не розвинені, являють собою шари алювію різного гранскладу та гумусованості (Ph + Р1h1 + P2h2 + ... + Pnhn);
- буроземні, які зустрічаються в зоні Карпат, мають бурувате забарвлення, перехідний горизонт ущільнений, Е-І диференціації нема.
Роди:
- кислі, в яких рН < 7, СНО < 50%; насичені, рН = 6-7, СНО ~100%;
- карбонатні, які киплять по профілю; шаруваті, які мають типову будову профілю, потужність 30-50 см, увесь профіль явно шаруватий, гумусу ~2%;
- глейові, в яких у материнській породі спостерігається оглеєння (Pgl).
Види:
- короткопрофільні, потужність менше 45 см;
- слаборозвинені – менше 10 см;
- нормальні – 45-80 см;
- потужні – більше 80 см.
Алювіальні лугові грунти утворились під трав'янистою луговою рослинністю в центральній заплаві. Будова профілю типового грунту:
- Нд – дернина, потужністю 3-5 см, щільна, багато коренів;
- Н – гумусовий, потужністю 30-50 см, темно-сірий, зернистий;
- HPgl – перехідний, бурий, з плямами оглеєння;
- PGl – шаруватий алювій, оглеєний, часто безструктурний, іноді з шарами торфу.
Коренева система лугової рослинності інтенсивно оструктурює грунтову масу, тому стара назва цих грунтів "заплавні зернисті". Гумусу в них багато, до 8-10%, ЄП – до 20-30 мг·екв/100 г грунту.
Алювіальні болотні грунти утворились у притерасних або старичних зниженнях. Для їх генезису характерна спільна дія болотного й алювіального грунтоутворення. Залежно від їх співвідношення, алювіальні болотні грунти діляться на лугово-болотні (сильно глейові, не мають Т) та оторфовані (мають шар Т). Оторфовані поділяються за потужністю та ступенем розкладу торфу. Типовий профіль:
Болота, звичайно, низинного типу, гумусу від 5 до 20%, реакція кисла або слабокисла, ЄП різноманітна, містять мало Р і К, торф сильно замулений, у мінеральній частині профілю – іржаво-вохристі плями.
Сільськогосподарське використання алювіальних грунтів
Заплавні грунти – одні з найцінніших складових земельного фонду будь-якої країни. Особливою родючістю відрізняються алювіальні лугові грунти. У природному стані вони зайняті продуктивними луками, пасовищами. Окремі ділянки розорюються для вирощування коренеплодів, картоплі, овочевих культур. Рекомендуються для ефективного використання алювіальних грунтів такі заходи: поліпшення природних лугів і пасовищ, науково-обгрунтоване внесення мінеральних добрив. Для захисту від берегової водної ерозії не допускається розорювання алювіальних грунтів при швидкості течії, що перевищує 0,2-0,25м/сек, а також ділянок, близьких до русла, місць виходу та входу^повеневих вод в заплаву, грив, тальвегів, рекомендується насадження дерев'янисто-чагарникової рослинності вздовж берегів.
У заболоченій частині заплави потрібно регулювати водний режим, тривалість затоплення.
Контрольні питання
- Проаналізуйте особливості заплавного грунтоутворення
- Охарактеризуйте будову річкової заплави.
- Визначте поняття про алювіальні грунти та обгрунтуйте виділення їх типів.
- Порівняйте особливості утворення, властивості, морфологію, використання алювіальних дернових, лугових та болотних грунтів.
- Визначте можливі наслідки розорювання прируслових заплавних грунтів.