Назаренко І.І., Польчина С.М. Нікорич В.А.
Грунтознавство

Грунти Українських Карпат. Бурі лісові грунти, буроземи

Грунти Українських Карпат

Карпатська гірська система знаходиться в суббореальному грунтово-біокліматичному поясі, помірно-континентальній області. Ця гірська країна (Українська частина) розташована на території широтної лісостепової зони і є вертикальною гірською буроземною зоною. Українські Карпати – частина Східних Карпат, мають протяжність до 200 км і ширину біля 100 км, площа провінції з передгір'ями складає ~30 тис. км кв.

Клімат у цілому надлишково вологий: південно-західні схили та Закарпаття знаходяться під впливом теплих і вологих атлантичних повітряних мас, а північно-східні схили й Передкарпаття – мас повітря, що проникають зі східної Європи та Азії. З висотою клімат стає вологішим і прохолоднішим, за гідротермічними умовами можна виділити декілька вертикальних поясів. ТВР промивний на дренованих ділянках та водозастійний на недренованих.

На території Карпатської гірської провінції виділяють такі геоморфологічні райони:

  1. Передкарпатське передгір'я – слабко похилена розчленована рівнина;
  2. Карпати, які поділяються на:
    1. зовнішні Карпати – крайовий хребет, тобто низькогір'я до 600-800 м а.в. і середньогір'я до 1000 м а.в.;
    2. Верховинське плоскогір'я, висотою до 600-800 м а.в. з пологими схилами й плоскими вершинами;
    3. Полонинсько-Чорногірська область, до 1200-1300 м а.в. з крутими схилами, високими вершинами, обривами;
    4. південно-західна (Рахівська частина) – до 1000 м а.в., гострі вершини, круті схили;
    5. західний Ужгород-Хустський вулканічний хребет висотою 600-800 м а.в.
  3. Закарпатське передгір'я – розчленована рівнина висотою 215-400 м а.в.
  4. Закарпатська низовина.

У Карпатах панувала лісова рослинність – бук, дуб, в'яз, вільха, сосна, ялина, ялиця, на вершинах – полонини (субальпійське та альпійське різнотрав'я). В історичний період у складі рослинності відбулися зміни: збільшилась площа полонин, серед дерев переважають штучні ялинові насадження. Грунтотворні породи переважно фліші й продукти їх вивітрюання. Це осадові гірські породи, утворені в глибоких геосинклінальних морських басейнах з характерним ритмічним чергуванням шарів піщаників, аргілітів, алевролітів, мергелів, вапняків тощо. Утворювались ці осади біля 111 млн. років, мають потужність 6-7 тис. м. Виділяють три типи флішів: з переважанням піщаників, з переважанням глинистих сланців, породи з їх чергуванням у відношенні 1:1. Рідше в горах зустрічаються продукти вивітрювання ефузивних порід – андезитів та базальтів. У Закарпатті та Передкарпатті переважають алювіально-делювіальні породи в основному важкого гранскладу.

В описаних умовах головним процесом грунтоутворення є кисле буроземоутворення, а супутніми – дерновий, підзолистий, глейовий, глейово-елювіальний.

Грунти поділяються за термічним показником (табл. 35), глибиною залягання скельної породи, оглеєності, опідзоленості.

Таблиця 35. Основні типи грунтів Карпат
Типи, підтипиТермічні пояси
Буроземи Усі
Дерново-буроземні Усі
Підзолисто-буроземні Теплий, дуже теплий
Буроземно-підзолисті Теплий (Передкарпаття)
Гірсько-лугові Дуже холодний, холодний
Дерново-торф'янисті Прохолодний, помірно-холодний, холодний

За глибиною залягання скельної породи виділяють такі види грунтів:

  1. потужні (85-120 см);
  2. середньопотужні (65-85);
  3. малопотужні (45-65);
  4. короткопрофільні (25-45);
  5. слаборозвинені (< 25 см).

У гірсько-лісовому поясі Карпат переважають бурі лісові кислі грунти:

H0 + Hq + HPmq + PQ + D;

зустрічаються бурі лісові опідзолені на більш-менш вирівняних елементах рельєфу:

H0 + Heq + HPmiq + PQ + D,

вони переважно оглеєні; на високих рівнях утворюються дерново-торф'яні:

T(HT) + HP(t)q + PQ + D;

на терасах рік часто зустрічаються дерново-буроземні грунти:

H0 + Hd + HPmq + PQ;

на полонинах – гірсько-лугові грунти:

Hd + H + HPq + PQ + D.

У передгірній частині Закарпаття переважно утворюються підзолисто-буроземні поверхнево-оглеєні грунти:

H0 + He(gl) + PImgl + Pgl

на алювіально-делювіальному суглинку. Крім них зустрічаються буроземи, в тому числі й оглеєні. На Закарпатській низовині на терасах р. Тиса, де переважають давньоалювіальні відклади, розповсюджені лугово-буроземні глейо-елювійовані грунти:

Hegl + HEgl + PhGHm + PGlm + PGI(K).

У Передкарпатті, де випадає багато опадів, панують важкі породи та безстічні або слабостічні форми рельєфу, значні площі займають бурувато-підзолисті поверхнево-оглеєні грунти:

HEgl + E(h)gl + Igl + PIgl + Pgl.

Сільськогосподарське використання гірських грунтів

Багато гірських грунтів відводять під пасовища, на деяких вирощують цінні сільськогосподарські культури – виноград, цитрусові, чай, плодові й технічні культури. Але через складний рельєф, малу потужність профілю, каменястість, вони, загалом, мало освоєні, особливо грунти лісових вертикальних областей. Для захисту цих грунтів необхідно регулювати вирубку лісу. Найбільш інтенсивно використовуються гірські буроземи, коричневі та дерново-чорноземні грунти при обов'язковому застосуванні протиерозійних заходів: терасування схилів, якщо їх крутизна перевищує 12°, залісненні відкритих ділянок.

Контрольні питання

  1. Вкажіть особливості грунтоутворення на гірських схилах.
  2. Сформулюйте закон вертикальної зональності та винятки з нього.
  3. Охарактеризуйте особливості будови, властивостей, використання гірських грунтів.
  4. Опишіть особливості будови профілю гірсько-лугового грунту.
  5. Проаналізуйте особливості екології, генезису, класифікації, властивостей і використання грунтів Карпат.