Грунтознавство
Термінологічний словник з грунтознавства та географії грунтів (Г)
Г
- Газообмін грунтовий
- переміщення газів у грунтовій товщі, яке супроводжується обміном газів між твердою, рідкою, газоподібною та живою фазами г., а також між г. і атмосферою, г. і підгрунтям, г. і живими коренями.
- Галогенез
- процес утворення, накопичення та випадання солей у природі, у т.ч. і в грунті.
- Галоморфні грунти
- група грунтів, в утворенні яких беруть участь процеси, пов'язані з присутністю, міграцією та накопиченням легкорозчинних солей.
- Галофіти
- рослини, що пристосувалися рости на засолених грунтах.
- Галуазит
- мінерал з групи каолінітів (див.). На відміну від каолініту, Г. утримує міжшарову воду у вигляді шару молекул.
- Гель
- твердий стан колоїдної дисперсної системи. Може бути драглистою або твердою системою з рідинним або газоподібним дисперсійним середовищем. Класичні гелі утворюються із золів при їх коагуляції і характеризуються пластичністю, деякою еластичністю та тиксотропними властивостями. В г. гелі утворюються у процесі вивітрювання, грунтоутворення, не проходячи стадії золю.
- Гель кремнекислий
- драглеподібний осад аморфного кремнезему
- Гематит (гематит)
- мінерал з групи оксидів і гідрооксидів металів. Формула Fe2О3.
- Генезис грунтів
- походження, утворення, розвиток г. і всіх належних їм особливостей (будова, склад, властивості та сучасні режими).
- Географія грунтів
- розділ грунтознавства, який вивчає закономірності розповсюдження г. та їх зв'язок з географічним середовищем.
- Геосфери
- концентричні шари-сфери, що охоплюють Землю: атмосфера, біосфера, гідросфера, літосфера.
- Гетеротрофи
- мікроорганізми, які отримують вуглець з органічних сполук.
- Гетит
- мінерал з групи оксидів і гідрооксидів металів. Формула Fe2О3·Н2О.
- Гіббсит
- гідраргілліт
- мінерал з групи оксидів та гідрооксидів металів. Формула Аl(ОН)3.
- Гігроскопічність грунту
- здатність г. сорбувати на поверхні своїх часточок пари води з навколишнього повітря. Поглинена в такий спосіб волога називається гігроскопічною. Г.г. залежить від гранулометричного складу г. і вмісту гумусу в ньому.
- Гігроскопічність грунту максимальна
- найбільша кількість пароподібної вологи, яку г. може поглинути з повітря, насиченого вологою. Виражається у % від маси сухого г.
- Гідратація
- утворення оболонки з орієнтованих молекул води навколо іонів, молекул і колоїдних часточок, які знаходяться в розчині, а також навколо твердих часточок г. при доторканні їх до води.
- Гідроліз
- хімічна взаємодія речовини з водою, що супроводжується розкладом складного хімічного тіла на його складові частини і приєднанням до них іонів води (Н+ та ОН-).
- Гідрослюди
- ілліти
- група шаруватих слюдоподібних силікатів з калієм в міжшаровому проміжку.
- Гідросфера
- водна оболонка Землі, що включає океани, моря, озера, ріки, грунтові та ін. води.
- Гіпс
- водна сірчанокисла сіль кальцію – CaSО4·2Н2О.
- Гіпсування
- хімічна меліорація солонців шляхом внесення в них гіпсу з метою заміни поглиненого натрію на кальцій.
- Глауконіт
- мінерал з групи шаруватих силікатів. Підгрупа калієвих, залізистих слюдистих мінералів.
- Глей
- термін Г.М.Висоцького. В сучасному розумінні означає горизонт, змінений біохімічним відновленням в умовах перезволоження, наявності органічних речовин та відповідної мікрофлори. В забарвленні переважають зелений, голубий або сизий відтінки.
- Глеєелювіальні процеси
- глейові процеси, що супроводжуються виносом рухомих органічних та мінеральних речовин.
- Глейові грунти
- г., у яких ознаки стійкого оглеєння охоплюють більшу частину профілю.
- Глейові процеси
- біохімічні процеси в грунті, що призводять до утворення глею. Зумовлюються анаеробним режимом перетворення органічних речовин і відновленням сполук Fe, Mn, Сu та ін.
- Глеюваті грунти
- за номенклатурою грунтів, прийнятою в Україні, це грунти, ознаками стійкого оглеєння в яких охоплено меншу частину профілю.
- Глибина закипання
- віддаль від поверхні г. до рівня, на якому починається закипання г, при взаємодії з розчином соляної кислоти.
- Глина
- порода, яка містить від 40-60 до 100% глини фізичної (див.) Поділяється на глину легку (від 40-60 до 50-75% Г.ф.), середню (від 50-75 до 65-85% Г.ф.) та важку (більше 65-85% Г.ф.) (за Н.А.Качинським).
- Глина фізична
- сукупність часточок твердої фази грунту з діаметром менше 0,01 мм.
- Гниття
- анаеробний процес розпаду органічних азотовмісних речовин.
- Горизонт водоносний
- шар г. або підгрунтя, який утримує вільну гравітаційну вологу, здатну витікати зі штучного і природного розрізу цього шару.
- Горизонт водоупорний
- водоупор
- шар підгрунтя або г., який характеризується дуже низькою або нульовою водопроникністю.
- Горизонт глейовий
- горизонт г. голубувато-сизого або зеленуватого забарвлення, викликаного присутністю сполук двовалентного заліза. Формується при сильно розвинутому глейовому процесі в умовах застійного перезволоження.
- Горизонт глеюватий
- шар грунту з окремими сизуватими та бурувато-вохристими плямами, рясними залізисто-марганцевистими новоутвореннями. Появлення Г.г. пов'язано з проявом слабкого оглеєння. Формується в умовах періодичного (сезонного) перезволоження.
- Горизонт гумусовий
- генетичний горизонт максимального накопичення гумусових речовин у верхній частині мінерального профілю г.
- Горизонти грунту генетичні
- відносно однорідні шари г. які відокремились у процесі грунтоутворення, розташовані більш або менш паралельно до поверхні г. Відрізняються один від одного та від материнської породи забарвленням, структурою, складенням, складом, характером новоутворень та іншими ознаками. Сукупність горизонтів утворює профіль грунту.
- Горизонт ілювіальний
- генетичний горизонт г., в якому відбувається накопичення речовин, які виносяться з вищерозташованих (елювіальних) горизонтів.
- Горизонт елювіальний
- генетичний горизонт г., де відбувається вимивання, освітлений, збіднілий на мул, півтораоксиди та основи (підзолистий, осолоділий, іллімеризований горизонти).
- Горизонт карбонатний
- горизонт, в якому мають місце виділення карбонатів в тій чи іншій формі.
- Горизонт рудяковий
- горизонт рясного накопичення щільних органо-мінеральних утворень заліза, марганцю, інколи фосфору та ін.
- Горизонт торф'яний
- горизонт, який складається з рослинних решток різного ступеню розкладеності.
- Гравій
- частка грунтова елементарна, обкатаний уламок породи, діаметром більше 2 мм (за В.В.Охотіним) або розміром 1-3 мм (за Н.А.Качинським).
- Гранула колоїдної міцели
- колоїдна частка разом з нерухомим шаром компенсуючих іонів.
- Грудка
- ґ. агрегат діаметром 3-10 мм, який не має граней та гострих ребер.
- Грунт
- це особливе природно-історичне тіло, складна поліфункціональна відкрита чотирьохфазна структурна система в поверхневій частині кори вивітрювання гірських порід, яка є комплексною функцією гірської породи, організмів, клімату, часу і яка володіє родючістю.
- Грунти автоморфні
- г., які формуються і розвиваються за рахунок води атмосферних опадів, надлишок якої стікає по схилах.
- Грунти азональні
- термін визначає г. з невираженими рисами зонального грунтоутворення.
- Грунт безструктурний
- г., позбавлений агрономічно цінної структури, або г. що складається з часток грунтових елементарних.
- Грунти важкі
- г., які виявляють великий опір при обробці, глинисті або важкосуглинкові за гранулометричним складом.
- Грунти викопні
- г., поховані під породами, які генетично не пов'язані з сучасними процесами грунтоутворення.
- Грунти гідроморфні
- група г. різних типів, які формуються під впливом стійкого надлишкового зволоження, що проявляється в будові профілю (оглеєння, часто торфоутворення та ін.).
- Грунти еродовані
- г. з профілем, зміненим процесами водної та вітрової ерозії; характеризуються зменшеною потужністю верхніх генетичних горизонтів або їх відсутністю.
- Грунти заболочені та болотні
- г. з надлишковою вологістю більшу частину вегетаційного періоду, внаслідок чого в них спостерігаються відновлювальні явища і накопичуються закисні сполуки заліза, марганцю та слабо розкладені органічні рештки у верхніх горизонтах (заболочені) або в усьому профілі (торф'яно-болотні).
- Грунти зональні
- мінеральні г., які сформувались в автономних умовах і займають, великі ареали, що більше або менше відповідають біокліматичним зонам з характерними для останніх умовами грунтоутворення.
- Грунти легкі
- Г., які проявляють слабкий опір засобам обробітку (піщані, супіщані).
- Грунти напівгідроморфні
- групи г., що формуються в умовах періодичного перезволоження поверхневими, грунтовими або підгрунтовими водами. Характеризуються присутністю в грунтовому профілі ознак оглеєння.
- Грунти орні
- грунти, які використовуються людиною як основний засіб землеробства.
- Грунт повітряно сухий
- г. висушений при кімнатній температурі, який містить гігроскопічну вологу.
- Грунти слаборозвинені
- Грунти малорозвинені
- Грунти неповнорозвинені
- Грунти примітивні
- г., які знаходяться на ранніх стадіях розвитку з нечітко сформованим профілем, потужність якого не перевищує 10 см.
- Грунт сухий
- Грунт абсолютно сухий
- г. висушений до постійної ваги при температурі 105°С.
- Грунти теплі
- г. легкого гранулометричного складу, які мають малу вологоємкість, а тому швидко прогріваються весною (піщані, супіщані г.)
- Грунти холодні
- г., які характеризуються великою вологоємкістю, можуть утримувати багато води, внаслідок чого прогріваються весною повільніше, на них пізніше розпочинаються весняні польові роботи.
- Грунтовий колоїдний поглинальний комплекс
- комплекс необоротно зв'язаних між собою мінеральних (глина) та органічних (гумус) колоїдів, де мінеральні колоїди втрачають всі свої позитивні та негативні валентності на необоротне поглинання гумусу. Органічні колоїди в складі комплексу відіграють подвійну роль: покриваючи глинисті часточки, вони перетворюють породу в грунт і обумовлюють обмінне поглинання катіонів, сумарною кількістю яких визначається ємність поглинання г.
- Грунтостомлення
- явище, яке спостерігається при монокультурі рослин і веде до зменшення врожайності навіть при удобренні.
- Грунтовий профіль
- вертикальний розріз від поверхні г. до материнської породи. Г.п. складається зі сформованих у процесі грунтоутворення взаємопов'язаних та взаємозумовлених генетичних горизонтів.
- Грунтознавство
- самостійна природно-історична наука про грунти та їх генезис, будову, склад, властивості й географічне поширення; роль у природі, шляхи й методи охорони, родючість, раціональне використання в господарській діяльності людини.
- Грунтотворна порода
- материнська порода
- порода, від якої походить грунт. Один з факторів грунтоутворення.
- Грунтоутворення
- процес формування г. в результаті взаємодії організмів і продуктів їх життєдіяльності з материнськими породами та продуктами їх вивітрювання в умовах певного клімату, рельєфу та часу.
- Гумати та гумінові кислоти
- за М.І.Лактіоновим, являють собою не один, а два стани гумусових речовин. Гумати – природна сольова форма гумусових речовин в г., міцели яких наділені активними карбоксильними та аміногрупами, тому вони необоротно взаємодіють з мінеральними часточками породи, незалежно від знака зарядів на поверхнях цих часточок. Гумінові кислоти (Гк) – це препарати гумусових речовин, штучно переведених у кислотну форму шляхом діалізу, який призводить до інактивації аміногруп на поверхнях міцел. Тому Гк можуть необоротно взаємодіяти тільки з позитивними валентностями на поверхнях мінеральних часточок породи.
- Гумати
- див. Гумати та гумінові кислоти.
- Гуміни
- комплекс гумусових речовин, міцно пов'язаних з мінеральною частиною г.
- Гумінові кислоти
- темнозабарвлені препарати гумусових речовин колоїдної природи, які штучно виділяються з г. в кислотній формі. Інша точка зору: це складова частина гумусу.
- Гуміфікація
- за Л.М.Александровою (1980), поняття "гуміфікація" і "гумусоутворення" не тотожні. Гуміфікація – лише ланка процесу утворення особливого класу органічних речовин – гумусових кислот, що накопичуються при трансформації мертвих рослинних, мікробних і тваринних залишків у біосфері, у грунті, торфі, сапропелі та інших органогенних тілах природи.
- Гумус
- за М.І. Лактіоновим Г. – це продукт одночасно протікаючих у будь-якому грунті біо-фізико-хімічних процесів перетворення органічних залишків, що являє собою складний за хімічним складом комплекс специфічно грунтових темнозабарвлених органо-мінеральних сполук, які, перебуваючи у колоїдно згуслому стані, зумовлюють агрономічно значущі властивості грунту, а через їх сукупність – його родючість. Гумус – це гетерогенна динамічна полідисперсна система високомолекулярних азотистих ароматичних сполук кислотної природи.
- Гумус активний
- частина грунтового гумусу, яка може пептизуватися і переходити у водний розчин після заміни в грунті обмінного кальцію натрієм (за О.Н.Соколовським).
- Гумусоутворення
- процес перетворення в товщі породи або грунту вихідних матеріалів рослинного та тваринного походження, що супроводжується утворенням нових, специфічної природи гумусових речовин, які мають колоїдний характер.
- Гумус пасивний
- форма колоїдного гумусу, який не здатний пептизуватися навіть після повного вилучення багатовалентних катіонів з г. Це частина гумусу в г., яка міцно зв'язана з мінеральною частиною грунту (за О.Н.Соколовським).
- Гумусові речовини
- специфічно грунтові темнозабарвлені продукти синтезу органічних сполук з продуктів розкладу органічних решток.