Термінологічний словник з грунтознавства та географії грунтів (Є-І)

Є

Ємність обміну катіонів: загальна кількість катіонів, які утримуються в г. і здатні до заміщення на інші катіони, вираховується в мг-екв на 100 г г.
Ємність поглинання: кількість молекул або іонів, які може утримати г.

Ж

Живлення некореневе: живлення рослин мінеральними солями через надземні органи.
Жовто-бурі грунти: група г., перехідних від жовтоземів до бурих лісових.
Жорсткість води: властивість води, зумовлена присутністю іонів кальцію і магнію.

З

Забарвлення грунту: одна з найбільш доступних спостереженню морфологічних ознак г. Основними компонентами, які зумовлюють З.г., є: 1) темнозабарвлені органічні та органо-мінеральні речовини; 2) окисні сполуки заліза та марганцю (бурий, оранжевий, жовтий, червоний кольори); 3) кремнезем, вуглекислі важкорозчинні солі, гідрат оксиду алюмінію та ін. (білий колір); 4) закисні сполуки заліза (сизий, зелений та голубий кольори). Поєднання цих речовин, а також колір первинних мінералів створюють різноманітне забарвлення г. На З.г. також сильно впливає їх вологість.
Заболочування: процес зміни напрямку грунтотворного процесу внаслідок підвищення вологості г., що супроводжується відповідними змінами мікрофлори, рослинності, окисно-відновного режиму, накопиченням закисних речовин. В результаті 3. утворюються перезволожені, заболочені та болотні г.
Забруднення грунту: попадання на поверхню та всередину г. забруднювачів, що не розкладаються в процесі самоочищення г. і змінюють його властивості.
Забруднення грунтів радіоактивне: відбувається в результаті випадання на поверхню грунту радіонуклідів, які утворюються при випробуванні ядерних пристроїв, аварійних викидах та при випадковому попаданні в г. відходів атомної промисловості.
Загіпсовування грунту: накопичення CaSО₄·2Н₂O в г. в кількості, що перевищує вміст його в материнській породі.
Закарбоначування грунту: накопичення СаСО₃ у г. в кількості, що перевищує вміст СаСО₃ у материнській породі.
Закипання грунту: утворення пухирців вуглекислого газу при взаємодії г., що містить карбонати кальцію та магнію, з розбавленою мінеральною кислотою (найчастіше застосовується 5-10% розчин HCl).
Закріплення пісків: заходи, спрямовані на запобігання розвіювання пісків шляхом сіяння чи садіння рослин або сприяння росту природної рослинності.
Залишки кореневі: залишки коріння рослин в г. після збирання врожаю.
Залишок щільний
залишок сухий: сумарний вміст мінеральних та органічних речовин у воді або у водній витяжці з г. З.щ. виражається для води в г/л, а для витяжок з г. у % на сухий г.
Запас вологи в грунті: абсолютна кількість вологи, що утримується в певному шарі г. Виражається в мм водяного шару або в м куб/га.
Запас поживних речовин: валовий вміст поживних речовин у певному шарі г. Виражається в кг/га.
Заплава: частина долини ріки, що періодично затоплюється водою при весняному розливі, який залишає алювій (пісок, пилуваті частки).
Засолені грунти: грунти з підвищеним (більше 0,1% вмістом ваг.) легкорозчинних у воді солей (хлоридів, сульфатів тощо), на глибині до 1,5 м.
Засолення грунту: процес накопичення розчинних солей в г., який веде до утворення солончакуватих та солончакових г.
Засолення грунту еолове: накопичення в г. солей, які принесені вітром з місць розвіювання солончаків, руйнування соленосних порід і з морського узбережжя (імпульверизація).
Заходи агромеліоративні: окремі прийоми та варіанти їх комбінацій, спрямовані на поліпшення водно-повітряного та поживного режимів г.
Заходи протиерозійні агротехнічні: прийоми, спрямовані на зменшення обсягів стоку талих і зливових вод шляхом збільшення водозатримуючої поверхні або водопроникності г.
Зволоження: співвідношення між кількістю опадів і випаровуванням.
Зв'язність грунту: здатність г. чинити опір зовнішнім механічним силам, які намагаються роз'єднати його часточки або структурні агрегати.
Здатність грунту поглинальна: властивість г. поглинати й утримувати різні тверді, рідкі та газоподібні речовини, окремі молекули та іони. Розрізняють З.г.п. механічну, фізичну, хімічну, фізико-хімічну та біологічну.
Здатність грунту поглинальна механічна: здатність г. механічно затримувати тверді часточки з суспензій та колоїдних розчинів, що фільтруються крізь г.
Здатність поглинальна обмінна
фізико-хімічна поглинальна здатність грунту: здатність г. поглинати й утримувати різні катіони чи аніони з розчинів, виділяючи при цьому в розчин еквівалентні кількості катіонів чи аніонів іншого роду. Виражається в мг-екв на 100 г.
Здатність грунту поглинальна біологічна: здатність г. поглинати переважно елементи мінерального живлення рослин, сполуки азоту та фізіологічно активні речовини; обумовлена організмами, що населяють г. (за К.К. Гедройцем).
Землериї: хребетні тварини, які риють у г. нори для життя та ходи для живлення (кроти, землерийки, сліпці, ховрахи та ін.).
Землеробство: система заходів впливу на грунт для вирощування с.-г. культур і отримання високих стабільних врожаїв;; розділ агрономії, що вивчає загальні прийоми вирощування с.-г. культур і підвищення грунтової родючості.
Землювання: спосіб меліорації солонців, який полягає у внесенні на їх поверхню шару грунту, взятого з гумусового горизонту чорнозему або інших родючих грунтів.
Золь: колоїдний розчин, двофазна гетерогенна система. Міцели золю беруть участь у броунівському русі.
Зольність: вміст попелу в сухому органічному матеріалі. Виражається в % ваг.
Зона капілярна: шар г. або підгрунтя, який залягає безпосередньо над водоносним горизонтом і утримує капілярну вологу, гідравлічно зв'язану з водою водоносного горизонту.
Зональність вертикальна: закономірна зміна грунтових зон у горах, починаючи від підніжжя гірської системи.
Зрошення: штучне зволоження г. шляхом подавання води з водного джерела з метою підвищення вологозабезпеченості рослин або промивки г. для регулювання сольового режиму.

І

Іммобілізація поживних речовин: перехід поживних речовин г. з доступної для рослин форми в недоступну.
Інсоляція: опромінювання поверхні г. сонячною радіацією.
Інтразональні грунти: грунти, що можуть зустрічатися в різних природних зонах, найчастіше невеликими масивами.
Інфільтрація: процес надходження води (дощової, талої, зрошувальної і т. ін.) з поверхні в товщу г. або підгрунтя. Процес І. складається з двох етапів: всмоктування і фільтрації.
Іригація
зрошення: комплекс заходів щодо поліпшення водного режиму; один з видів гідротехнічних меліорацій.