Заставний Ф.Д.
Фізична географія України

Вивчення території України від давніх часів до початку XIX ст

У багатьох писемних джерелах збереглися цінні відомості про територію (природу, населення, господарство), на якій розміщена сучасна Україна.

Цікава інформація міститься в повідомленнях давніх авторів. Наприклад, у праці давньогрецького історика Геродота (близько 484-425 рр. до н.е.) «Скіфія» написано: «їхній край — це добре наводнена трав'яниста рівнина, а річок пливе через нього небагато, менше, ніж у Єгипті є каналів».

Цікавий і його опис українського Подніпров'я: «Четверта річка — Борисфен (Дніпро), що після Істру (Дунаю) є найбільшою; на нашу думку, вона найбагатша не лише серед скіфських річок. Тут найкращі й найпридатніші для худоби пасовиська. Річка має щонайбільше доброї риби. Вода з неї найприємніша для пиття».

У своїй великій (17 книг) праці «Географія» давньогрецький географ та історик Страбон (64 р. до н.е. – 23 р. н.е.) на основі власних спостережень і літературних джерел наводить цікаві історико-географічні матеріали з розселення племен Північного і Східного Причорномор'я, особливостей розвитку їхнього господарства, побуту, культури, зв'язків з давньогрецькими містами тощо (11-14 книги).

Давньогрецький мандрівний лікар, родоначальник медичної географії Гіппократ (460-377 рр. до н. є.) описав свої враження від подорожей, у тому числі й південною частиною сучасної України, у праці «Про повітря, воду та місцевість». Давньогрецький вчений Птолемей (90 – близько 160 рр.), римський натураліст Пліній Старший (23-79 рр.) залишили свої описи Південної України і деяких інших її територій.

Матеріали з географії України і прилеглих територій містяться в творах багатьох авторів середньовіччя. Цікаві відомості з історичної географії є в літописах, кодексах, княжих грамотах, літературних творах тощо (Х-ХІУ ст.).

Цінні і досить достовірні матеріали з історичної географії України знайдемо в Літописі Руському (Іпатському), який складається з «Повісті минулих літ», «Київського літопису» та «Галицько-Волинського літопису».

Ось що написано в Літописі Руському про заснування Києва трьома братами та їх сестрою, які належали до племені полян. «Коли ж поляни жили особно і володіли родами своїми, — бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм на своїх місцях, володіючи кожен родом своїм, — то було [між них] три брати: одному ім'я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їх — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, од чого прозвалася вона Хоривецею. Зробили вони городок [і] на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом».

Ось перша згадка про Львів з Галицько-Волинського літопису: «Данило ж і Василько все одно збиралися удвох, маючи намір битися з татарами. Але прилучилось ото за гріхи [наші] загорітися Холмові через окаянну бабу, — та про це ми потім напишемо: про спорудження города, і прикрасу церкви, і про велику загибель його, так що всі жалкували, — і полум'я було таке, що зо всеї землі [Холмської] заграву [було] видіти. Навіть зо Львова дивлячись, було видно [її] по белзьких полях од палахкотіння сильного полум'я».

Цікавими є твори багатьох іноземних авторів, зокрема арабських картографів та астрономів Ібн Якуба, Аль-Масуді та ін.

Слід окремо згадати працю відомого французького військового інженера і картографа Гійома Левассера де Боплана (1600-1673 рр.). У 1661 і 1673 рр. він склав кілька оригінальних географічних карт України, а також першу в світовій історії детальну військову топографічну карту всієї країни — «Спеціальний і докладний план України з належними їй воєводствами, округами і провінціями» (в масштабі 1 : 463000).

У передмові «До читачів» Г. Л. де Боплан у праці «Опис України...» зазначав: «...Я пропоную вам карту, складену не за чужими описами і не з чуток. Я склав її на основі точних вимірів, здійснених мною в усіх закутках краю, який вона зображає, що повинно переконати вас як у точності, так і в правдивості моєї розповіді...».

Ось як Г. Л. де Боплан характеризує Київ: «Київ... був раніше одним з найдавніших міст Європи, про що свідчать залишки старовини, а саме: висота і ширина укріплень, глибина ровів, руїни його храмів, старовинні поховання кількох королів, що в них знаходяться. З цих храмів лише два збереглися в цілості: Святої Софії і Св. Михайла» [зруйнований у 1935 р. і відновлений у 1999 р.], а від решти лишилися тільки руїни, як від [церкви] Св. Василя, стіни якої заввишки від 5 до 6 стіп [міра довжини, що відповідала 35,5 см]... Храми Святої Софії і Св. Михайла відбудовані в їх давньому вигляді. Храм Святої Софії має гарний фасад і чудовий вигляд... Його стіни прикрашені кількома мозаїчними фігурами та історичними сценами... У цьому храмі є гробниці кількох королів; тут же резиденція архімандрита. Собор Св. Михайла називається Золотоверхим, оскільки він вкритий позолоченими листами».

Г. Л. де Боплан у згаданій праці так характеризує запоріжців: «Вони надзвичайно міцні статурою, легко переносять спеку і холод, голод і спрагу, невтомні на війні, мужні, сміливі, а швидше нерозважливі, бо не дорожать власним життям... Сотня цих козаків під прикриттям табору не побоїться і тисячі поляків чи навіть [кількох] тисяч татар. Якби вони були такі ж доблесні верхи, як і на землі, то, гадаю, були б непереможними».

Цінні відомості з історичної географії України містяться в працях українських істориків, зокрема М. Максимовича, П.Куліша, О.Лазаревського, В.Антоновича, М.Драгоманова, М.Грушевського, Д.Яворницького, Д.Дорошенка, Я. Пастернака, О. Оглоблина, І. Крип'якевича, Д. Багалія, М. Кордуби, А. Жуковського та ін. Багато матеріалів з історичної географії України є в працях російських і польських істориків.

Цікавими для вивчення історичної географії України є так звані хроніки, гетьманські універсали, архіви Запорізької Січі, листи, ревізії, метрики, матеріали статистики, літературні твори тощо.
Відомості з історичної географії, зокрема господарства та населення в попередні століття, знаходимо також у переписних книгах, які велися з середини XVII ст. (1646-1648, 1676-1678, 1710, 1716 рр.) на Слобідській Україні (нині Сумська, Харківська, Луганська і Донецька обл.). Йдеться про подвірні переписи населення Слобідської України, що містять відомості про чисельність населення, його майновий стан, зайнятість, розвиток сільського господарства, ремесел тощо.

Багато даних міститься в «ревізіях». Ревізіями в царській Росії, колонією якої була Східна Україна, називали переписи населення, яке платило подушний податок (селяни, міщани). Цікавий матеріал з історичної географії окремих регіонів містять так звані описи. Так, у Генеральному описі Лівобережної України 1765-1769 рр. (Рум'янцевський опис Малоросії) вміщено детальний перепис майна населення з метою запровадження його оподаткування. Опис містить матеріали з історії і соціально-економічних відносин Лівобережжя.

Цінним джерелом для детального історико-географічного вивчення структури землекористування, класифікації та оцінки якості земель у Галичині ХVIII-ХIХ ст. є Йосифинська та Францисканська метрики (описи). У них міститься детальна характеристика землеволодінь: розмірів і якості земельних ресурсів по окремих господарствах. Це цінні документи для вивчення географії земельних відносин у західній частині України.

Запитання

  1. Хто з давньогрецьких дослідників вивчав територію України ?
  2. Коли і що писав про Україну французький дослідник Г. Л. де Боплан? Яка його заслуга у вивченні України? Як він характеризував запорізьких козаків ?
  3. В яких документах XVII-XIX ст. є матеріали з історичної географії України ?

Завдання

  1. Схарактеризуйте перші згадки про Київ і Львів у Літописі Руському.