Річки України. Дніпро
ПОВЕРХНЕВІ І ПІДЗЕМНІ ВОДИ
До поверхневих вод належать річки, озера, водосховища, канали, болота.
Провідна роль у загальному обігу вологи і задоволенні потреб господарства та населення прісною водою належить річкам. В Україні налічується більш як 4 тис. річок довжиною понад 10 км, з них 117 — понад 100 км. Більшість річок належить до басейнів Чорного та Азовського морів і лише Західний Буг та Сян — до Балтійського басейну (мал. 33). Річки є важливими транспортними шляхами, джерелом одержання електроенергії.
Мал. 33. Річкова сітка
Водні маси річок формуються за рахунок місцевого, стоку і транзитних вод. Останні надходять Дунаєм, Дніпром, Сіверським Дінцем та деякими іншими водними артеріями. У розрахунку на одного жителя водозабезпеченість на заході майже в 7 разів вища, ніж на півдні, і в З рази вища, ніж на сході України.
Велике значення у забезпеченні чистою водою потреб людини мають підземні води. Вони залягають у надрах Землі, заповнюючи пори та пустоти гірських порід.
§18. Річки, Дніпро
Найбільшою водною артерією України є Дніпро — третя за величиною (після Волги і Дунаю) річка Європи. Загальна довжина Дніпра становить 2201 км, у межах України — 981 км (див. додаток 6). В Україні басейн Дніпра займає 65% усієї її території.
Річка бере початок на північному заході Росії — на Валдайській височині, де витікає невеликим струмком з болотного масиву Аксенінський Мох. Поповнюючись численними притоками, впадає в Дніпровський лиман — витягнуту зі сходу на захід (на 58 км) затоку північної частини Чорного моря.
З Дніпром та його басейном пов'язане формування української нації та її державності, зародження і розвиток історії України. Дніпро — центральна і південна частини водного шляху «з варягів у греки». Він часто згадується у творах давніх і середньовічних авторів і має багато назв. Для римлян — це Динапріс, греків — Борисфен, слов'ян — Славутич, турків — Узу.
На березі Дніпра лежить багато великих міст України — столиця держави Київ, Черкаси, Кременчук, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь, Херсон. Дніпро є найбільшою судноплавною річкою України, основним джерелом водопостачання.
Від кордону з Білоруссю Дніпро тече в південному, а далі в південно-східному напрямі. Між Дніпропетровськом і Запоріжжям річка перетинає Український щит і змінює свій напрям на південно-західний. До спорудження Дніпрогесу в 1932 р. тут були Дніпровські пороги — Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситець, Вовнизький, Будило, Лишній і Вільний.
Дніпро приймає більш як 1000 притоків, довжина лише 90 з них перевищує 100 км. Найбільшими притоками Дніпра є Прип'ять, Рось (мал. 34), Базовлук, Інгулець, Десна, Трубіж, Ворскла, Оріль, Самара.
Мал. 34. Річка Рось
Основний стік Дніпра формується в більш зволожених північних районах. У багатьох місцях своєї нижньої частини, де випадає значно менше опадів, Дніпро практично не має притоків. Майже 60-80% стоку припадає на весняний період. Влітку та взимку Дніпро характеризується низькою меженню; замерзає з грудня до першої — другої декади березня. У верхній течії Дніпро живиться сніговими (50%), дощовими (20%) і підземними водами, у нижній — в основному сніговими (80-90%).
Ширина Дніпра у верхній частині на території України (без водойм) — 90-700 м, від Києва до Дніпропетровська — 300-1500 м, нижче від Херсона Дніпро розділяється на рукави і багатьма гирлами впадає в Дніпровський лиман.
Переважна глибина річки — 3-7 м, швидкість течії — 0,4-1,2 м/с. Навігація на Дніпрі триває від 240 діб на півночі до 285 діб на півдні.
Внаслідок спорудження великих дніпровських водосховищ (довжина їхньої берегової лінії становить понад З тис. км) рівень води в Дніпрі підвищився. Це призвело до підтоплення великих площ, особливо знижених територій, які фактично вибули з активного сільськогосподарського використання. Здебільшого це прирічкові добре зволожені землі, які раніше інтенсивно залучалися в сільськогосподарське виробництво.
Значні рибні ресурси Дніпра у зв'язку з посиленням його забруднення зменшуються, їх якість погіршується. Промислове значення мають лящ, окунь, щука, чехонь, сом, судак, короп, білий амур, товстолобик. Зменшується і так незначне промислове виловлювання риби. Найбільше виловлюють плітки, товстолобика, ляща, плоскирки.
На Дніпрі є багато островів — намивних і корінних. Найбільший корінний острів — Хортиця, розташований поблизу Запоріжжя (мал. 35). Його площа — близько 30 км кв, значно витягнутий (близько 13 км) за течією Дніпра (ширина — близько 2,5 км), складається з твердих кристалічних порід, що утворюють круті береги у вигляді скель (Чорна, Тараса та ін.), які на 50-70 м підносяться над водою. Понад 10% площі острова займають ліси.
Мал. 35. Хортиця — найбільший острів на Дніпрі
Мал. 36. Меандри і стариці нижньої частини р. Десни
Ближче до лівого берега Дніпра в межах Києва знаходиться Труханів острів (450 га) заввишки 3-4 м, витягнутий уздовж Дніпра. Острів укритий чагарниками, є місцем відпочинку.
У донних відкладах дніпровських водосховищ виявлено значні площі з підвищеними рівнями радіації. Причому в міру віддалення від Чорнобиля вміст радіоактивних речовин зменшується, хоча помічено інтенсивне переміщення радіонуклідів з півночі на південь.
Дніпро протікає через господарсько освоєні та густо заселені райони, через що забруднений також відходами виробництва і комунального господарства. Актуальною є проблема забезпечення належного захисту цієї водної артерії. Потребують розв'язання питання підвищення рибопродуктивності Дніпра, кращого очищення використаних вод, зменшення «цвітіння» води, особливо у водосховищах.
Мальовничі краєвиди є складовою частиною ландшафтів Дніпра. Краса і неповторність дніпровських берегів — у їх територіальних контрастах. Особливо контрастними є ландшафти правого і лівого берегів у центральній частині Дніпра. Правий берег річки високий, здебільшого близько підходить до річища, стрімкий, подекуди вкритий лісом. Відносні висоти правого берега сягають 50-100 м. Місцями між стрімким правим берегом і водним плесом Дніпра простягається вузька рівнинна правобережна низовина. Правий берег помережений глибокими ярами, що виходять до Дніпра. З-поміж підвищень правого берега особливе місце належить так званим Київським і Канівським горам (мал. 37).
Мал. 37. Канівські гори. Вигляд з Дніпра
На південь від Запоріжжя, де закінчується підвищене Запорізьке пасмо, Придніпровська низовина зливається з видовженою Причорноморською низовиною.
Лівий берег Дніпра низький, прилеглі ділянки рівнинні, займають великі площі. Плоскі рівнинні долини сягають ширини 15 км і більше. Берег здебільшого мало підвищується над водою. На ділянці між місцями впадання річок Мокра Сура і Конка (на схід від Запоріжжя) прибережна долина Дніпра дуже звужена. На лівому березі є окремі підвищення — гори. Серед них Хоцький горб (154 м; нижнє межиріччя річок Трубіж і Супой), Пивиха (168 м; на північний схід від Кременчука), Калитва (145 м; поблизу лівого берега середини р. Оріль).
Конфігурацію берегів Дніпра за останні десятиліття дуже змінили водосховища. Штучно створені дніпровські водойми — одна з невід'ємних частин його ландшафтів. Отже, Дніпро на великій відстані перетворився з колись швидкоплинної чистої річки на водозастійну забруднену водойму озерного типу.
Запитання
- Які води належать до поверхневих?
- До басейнів яких морів належать річки України?
- Яке значення має для країни Дніпро?
Завдання
- За фізичною картою охарактеризуйте Дніпро (де бере початок, куди впадає, напрям течії, притоки, водосховища).
- Поясніть, чому спорудження на Дніпрі водосховищ призвело до підтоплення великих площ земель.
- Розкажіть про проблеми Дніпра.
До теми