Чорнобильська катастрофа. Природоохоронні проблеми. Природно-заповідний фонд України

§29. Чорнобильська катастрофа

Дуже важлива проблема — запобігання можливим негативним наслідкам впливу людини на довкілля, про що переконливо свідчить катастрофа на Чорнобильській АЕС, що сталася 26 квітня 1986 р.

Чорнобильська АЕС розташована в густонаселеному районі північної частини Київської області. Неподалік від АЕС (близько 100 км) знаходиться столиця України — м. Київ (2,6 млн чол.), обласні центри Чернігів та Житомир, розгалужена мережа малих і середніх міст та поселень міського типу, сільських населених пунктів. Поблизу протікають третя за величиною річка Європи — Дніпро та її найповноводніша притока Прип'ять. Уздовж Дніпра розташовані десятки великих і середніх міст України: Київ, Канів, Черкаси, Кременчук, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь, Херсон і багато інших. Дніпровська вода надходить у Харків, Кривий Ріг, міста Донбасу, Крим та ін.

У перші години після катастрофи, радіоактивні речовини поширювалися у західному напрямі, 26-27 квітня — у північно-західному, а 29 квітня — у північно-східному. Вранці 30 квітня напрям вітру змінився, почали забруднюватися райони, розміщені на південний схід від АЕС, у тому числі Київ. Отже, у перші дні після катастрофи, коли викидання радіоактивних речовин було найінтенсивнішим, вони здебільшого осідали у північно-західних регіонах України, на південному заході та півдні Білорусі.

Значні викиди радіоактивних речовин відбувалися в травні — червні і в наступний період (аж до спорудження над реактором спеціального саркофага). У зв'язку з високим рівнем радіації було відселено мешканців з 30-кілометрової зони навколо станції і встановлено так звану зону відчуження. Усього за перший рік після катастрофи із зони відчуження було евакуйовано 90 тис. чоловік із 75 населених пунктів.

Смуга найбільшого радіаційного забруднення простягається на захід від м. Прип'ять. Інтенсивність забруднення з просуванням на захід зменшується.

Підвищений радіаційний фон спостерігався на великій території України. Зменшення цього фону, всебічна допомога потерпілим, надійне укриття зруйнованого четвертого блока Чорнобильської АЕС, посилення екологічної безпеки на діючих атомних станціях — найважливіша екологічна проблема України.

Природоохоронні проблеми

Несвоєчасне розв'язання багатьох інших природоохоронних проблем може призвести і, як показує практика, нерідко призводить до порушення екологічної рівноваги в природі, здатне спричинити великі катастрофи.

Особливу увагу слід звернути на дніпровські водойми, якими підтоплено, засолено і тому практично виведено з сільськогосподарського обігу сотні тисяч гектарів колись родючих ґрунтів. Крім того, у Дніпрі з'явилися синьо-зелені водорості, які різко погіршили якість водних ресурсів. Реальною також є небезпека можливого прориву дніпровських гребель, особливо Київського і Дніпровського (Запоріжжя) водосховищ, що неминуче викликало б миттєве затоплення великих площ низовинної Лівобережної України, в тому числі Києва, призвело б до великих руйнувань і людських жертв. Це також одна з надзвичайно серйозних екологічних проблем України.

Великого значення набуває раціональне використання й охорона від забруднення поверхневих вод Українських Карпат. Прискорений розвиток у Передкарпатті промисловості, особливо великих хімічних підприємств, а також потреби у воді прилеглих або неподалік розташованих міст веде до збільшення обсягів використання водних ресурсів. Першочергового значення набуває організація надійного захисту багатьох районів Передкарпаття і Закарпаття від великих повеней.

Актуальним є поліпшення екологічної ситуації в Чорному та Азовському морях. На екологію Чорного моря впливають не лише безпосередньо прилеглі до нього території. Великі і повноводі річки (Дунай, Дніпро, Дністер та ін.) приносять у цей басейн багато шкідливих речовин з величезних площ.

Найбільше забруднює Чорне море друга за величиною річка Європи — Дунай, яка збирає води з багатьох індустріально розвинутих країн Центральної та Західної Європи. Саме тому набуває першочергового значення співробітництво всіх придунайських країн для розв'язання проблем екології Дунаю. Особливо небезпечна ситуація склалася в Чорному морі ще й тому, що тут різко зменшилася товща верхнього шару води, що не містить сірководню.

На серйозну увагу заслуговує досить густа мережа нафто- і продуктопроводів, часті аварії на яких призводять до забруднення довкілля. Цю проблему необхідно вирішувати якомога швидше і комплексно.

1. Якої шкоди завдала катастрофа на Чорнобильській АЕС Україні і Білорусі?
2. У чому полягає суть природоохоронних проблем дніпровських водойм?

§30. Природно-заповідний фонд України

Природно-заповідний фонд України — це система ділянок суходолу і водного простору (акваторій), природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та інші цінності і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду (генофонд — сукупність усіх генів однієї популяції або виду організму) рослинності і тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Закон України «Про природно-заповідний фонд України» дає класифікацію природного заповідного фонду, визначає режим, статус і завдання заповідних територій (див. додаток 11).

Природно-заповідний фонд України налічує близько 6,5 тис. об'єктів різних категорій, які займають 3,7% усієї території країни. До складу цього фонду на початок 2000 р. входило 5 біосферних і 16 природних заповідників, 10 національних природних парків, понад 20 ландшафтних парків, 2,3 тис. заказників, 3 тис. пам'яток природи, 29 дендрологічних парків (мал. 60), 449 парків — пам'яток садово-паркового мистецтва і заповідні урочища.

Найвищий рівень заповідності мають природні заповідники, біосферні заповідники і національні природні парки (мал. 61). В них знаходиться велика кількість рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, які занесені до Червоної книги України.

Мал. 60. Дендропарк Софіївка в м. Умані Черкаської області

Рис. 61. Заповідники і національні парки України

Найбільше цих видів зосереджено в Карпатському біосферному заповіднику (92 види рослин і 74 види тварин), Карадазькому природному заповіднику (відповідно 77 і 83 види), Кримському природному заповіднику (79 і 53 види), Ялтинському природному заповіднику (82 і 36 видів), Канівському заповіднику (26 і 74 види), національному природному парку Святі Гори (48 і 50 видів).

Україна разом з Польщею і Словаччиною першими в світі започаткували створення нового типу природозаповідної території — міжнародного біосферного заповідника Східні Карпати на пограниччі трьох держав.

Площі природно-заповідного фонду України треба постійно розширювати. Це можна робити насамперед за рахунок ділянок, які менше змінені господарською діяльністю людини або територій, на яких трапляються види рослин і тварин, що занесені до Червоної книги.

1. Що таке природно-заповідний фонд?
2. Чим відрізняються природні заповідники від національних природних парків? Біосферних заповідників? (використайте для відповіді матеріали додатка 11).

1. Дайте визначення природних заповідників.
2. За картою, мал. 61 і додатком 11 спробуйте схарактеризувати один національний природний парк (за вибором).
3. На контурній карті позначте біосферні заповідники і національні парки України. Скористайтеся для цього картою малюнка 61. Зробіть висновок про регіони їх найбільшого поширення.