Словник основних географічних термінів і понять. А-Е

Абразія: руйнування берегів водойм хвилями.
Абсолютна (повна) вологість повітря: кількість водяної пари в грамах, що може міститися в 1 м куб повітря при даній температурі.
Авгіт: породоутворюючий мінерал класу силікатів, зеленувато-чорного кольору з скляним блиском.
Азональність: поширення певного природно-географічного явища незалежно від зональної специфіки даної території.
Акваторія: ділянка водної поверхні у визначених межах.
Акліматизація: пристосування рослин і тварин до нових умов існування.
Алювій: відклади у долинах, нагромаджені водними потоками і стоячими водами (галька, гравій, пісок, глина).
Антициклон: область підвищеного атмосферного тиску в помірних широтах. Найвищий тиск у центрі антициклону і знижується до його краю. Повітря рухається по спіралі від його центра; у Північній півкулі — за годинниковою стрілкою. Характеризується переважно малохмарною, взимку морозною, влітку жаркою погодою.
Антропоген (антропогеновий період): сучасний період (останній період кайнозою) геологічного літочислення, що триває й досі.
Антропогеновий рельєф: рельєф, створений або змінений людиною.
Аргіліти: група гірських порід, що утворилися внаслідок ущільнення і цементації глини.
Ареал: зона поширення певного явища чи процесу, видів тварин, рослин, корисних копалин тощо.
Базальт: темна, переважно дрібнозерниста тверда вивержена (магматична) гірська порода. Використовують як будівельний матеріал. Поширений на Рівненщині, Вінниччині та ін.
Базис ерозії— рівень водного басейну (річки, озера, моря), куди впадає водний потік. Головний базис ерозії: Світовий океан.
Байрачні ліси: ліси південної і центральної частин України, поширені в балках. Переважають широколисті ліси (дуб, клен, липа та ін.).
Баланс: рівновага, урівноважування; система показників, що характеризують співвідношення елементів у будь-якому явищі, що постійно змінюється (наприклад, водний баланс).
Баричний градієнт (барометричний градієнт): показник, що відповідає зміні атмосферного тиску над поверхнею землі на одиницю відстані по вертикалі (вертикальний градієнт) і по горизонталі (горизонтальний градієнт).
Баричний ступінь (барометричний ступінь): відстань по вертикалі в метрах, яка відповідає зміні атмосферного тиску в 100 Па.
Біогеографія: наука про закономірності поширення й розподілу рослин і тварин на земній кулі.
Біота: сукупність живих організмів рослинного і тваринного походження, об'єднаних спільною зоною поширення.
Біоценоз: історично сформована і взаємопов'язана сукупність рослин і тварин, що населяють певні ділянки земної поверхні з більш-менш однаковими умовами існування.
Бурштин: метаморфізована викопна смола хвойних дерев.
Верховина: назва пологохвилястих низькогірних малолісистих місцевостей в Українських Карпатах.
Випаровуваність: можливе випаровування вологи при повному її запасі (кількість міліметрів води, що випарилася).
Вир: вихровий рух води на окремих ділянках водотоків і водойм, що виникає внаслідок злиття двох потоків чи течій, а також у зв'язку з нерівностями рельєфу дна, під впливом сильних підводних джерел тощо.
Витрата води (стік) річки: об'єм води (м куб), що спливає за певний час (с) через її поперечний переріз (м куб/с). Витрати води в річці за один рік оцінюються як річний стік.
Вікова зміна клімату: зміна клімату впродовж кількох століть.
Вітровий режим: комплексна характеристика вітру певної території.
Габро: гірська порода магматичного походження, що складається переважно з плагіоклазу і піроксену. Використовують як облицювальний матеріал. Переважно сірого кольору. Трапляється в межах Українського щита.
Галофіти: рослини, що пристосувались до життя на дуже засолених ґрунтах.
Ген: спадковий фактор, одиниця спадкового матеріалу, який передає батьківські властивості та ознаки нащадкам. Сукупність усіх генів організму становить його генетичну конституцію — генотип.
Геоботаніка: наука про рослинні угруповання (фітоценози), їхній склад, будову, історію розвитку, розподіл по території, взаємозв'язки між собою і з навколишнім середовищем.
Геодезія: наука про методи визначення форми, розмірів і гравітаційного поля Землі, зображення земної поверхні на планах і картах, вимірювання на місцевості.
Геологія: комплекс наук, що вивчають склад, будову та історію розвитку Землі.
Геоморфологія: наука про рельєф земної поверхні.
Гідрогеологія: наука про підземні води, процеси формування їх, фізичні властивості та хімічний склад, умови залягання й закономірності поширення.
Гідрологія: наука про природні води, явища і процеси в них.
Гіпс: мінерал класу сульфатів, білий з скляним блиском, а коли є домішки — забарвлений у різні кольори. Використовується у будівництві, для виготовлення скульптурних виробів, гіпсування ґрунтів тощо.
Гіпсометрія: метод визначення і відображення рельєфу земної поверхні за допомогою горизонталей (на географічній карті) чи профілів.
Глеєві ґрунти: низькородючі, кислі, перезволожені ґрунти з вираженим безструктурним малопористим горизонтом.
Гнейс: метаморфічна тверда гірська порода, що складається переважно з польового шпату, кварцу, кольорових мінералів. Трапляється в Українському щиті. Застосовують як будівельний матеріал.
Горст: трохи підійнята порівняно з сусідніми, що осіли, витягнута ділянка земної кори, обмежена скидами.
Грабен: опущена щодо сусідніх ділянок витягнута частина земної кори.
Граніт: магматична зерниста різнобарвна кристалічна гірська порода, що складається переважно з польового шпату, плагіоклазу, кварцу. Широко використовують у будівництві, для спорудження архітектурних об'єктів, як облицювальний матеріал. Трапляється в Українському щиті (відомий своєю високою якістю житомирський граніт).
Грот: невелика печера з широким входом і склепінчастою стелею.
Ґрунтознавство: наука про ґрунти.
Грязьові вулкани: конусоподібні утвори, з яких на поверхню виходять грязь (переважно глина) і горючий газ. Трапляються переважно на Керченському півострові, а також поблизу Івано-Франківська (Старуня).
Гумус: органічна частина ґрунту, перегнійні речовини в ньому, що утворюються внаслідок розкладання органічних решток.
Деградація: рух назад, занепад, втрата якихось властивостей, погіршення (наприклад, деградація ґрунтів).
Делювій: продукти вивітрювання гірських порід, змита порода. Нагромаджуються біля підніжжя гір і височин.
Дендрологія: наука про деревні рослини.
Денудація: сукупність процесів руйнування гірських порід водою, вітром тощо і переміщення продуктів руйнування в пониззя.
Дернина: верхній шар ґрунту, переплетений корінням багаторічних трав.
Джоуль: одиниця кількості теплоти. 1 Дж = 0,24 кал.
Діабаз: магматична гірська кристалічна порода зеленого або темно-сірого кольору, що складається з плагіоклазу та авгіту. Застосовують як будівельний матеріал.
Діброва: ліс на родючих ґрунтах, в якому переважає дуб з супутніми широколистими породами — кленом, липою, ясенем, грабом.
Доломіт: переважно осадова світлозабарвлена гірська порода, що в основному складається з карбонатів кальцію і магнію.
Дренаж: різновид осушення (через канали чи дрени — підземні труби), система заходів, призначених для відведення води з ґрунту.
Екзогенний процес: геологічний процес, зумовлений дією зовнішніх сил Землі (моря, річок, вітру, опадів тощо).
Екзоти: рослини чи тварини, ввезені з інших країн у райони, де їх раніше не було. Коли екзоти набувають значне поширення в місцевій флорі і фауні, їх більше не називають екзотами.
Економіка: господарство певного району, країни, світу;; наука, що вивчає народне господарство та умови виробництва.
Економічна географія: наука, що вивчає закономірності географічного розміщення виробництва, умови і особливості його розвитку в різних країнах і районах.
Експозиція схилу: положення схилу щодо сторін світу.
Елювій: продукти руйнування (вивітрювання) корінних гірських порід, які залишаються на місці свого утворення.
Ендемік: рослина або тварина, поширена лише на невеликій території, в певній місцевості.
Ендогенний процес: геологічний процес, зумовлений впливом внутрішньої теплоти Землі.
Еон: найпротяжніша одиниця часу в геологічній історії Землі: охоплює тривалий час її розвитку (понад 1 млрд років).
Ерозія: руйнування (розмивання, змивання) гірських порід проточною водою. Розрізняють площинну, лінійну і бічну (підмивання берегів) ерозію.
Етнографія: галузь історичної науки, яка вивчає культуру і побут народів світу, розселення та культурно-побутові зв'язки.