Словник основних географічних термінів і понять. З-О

Зандри: хвилясті рівнини, водно-льодовикові форми рельєфу, утворені поблизу краю льодовика пісками, гравієм, галькою.
Западина: в тектоніці — опущена або прогнута ділянка в земній корі, заповнена потужною товщею осадових порід;; в геоморфології — зниження в рельєфі різної форми і походження.
Затон: довга непроточна затока, частина річки чи озера, відокремлена від основного річища косою; природна або штучна річкова акваторія, захищена від течії і льодоходу, призначена для відстою і ремонту суден.
Землезнавство: розділ фізичної географії, що вивчає і описує Землю в цілому.
Зональність географічна: широтна зміна природних умов. Добре виражена на порівняно великих територіях, зокрема в Україні.
Імла: сухий туман, приземна частина атмосфери, насичена дрібнодисперсними твердими часточками пилу, диму, кіптяви.
Інсоляція: приплив сонячної радіації (випромінювання) на земну поверхню.
Інтрузія: процес проникнення магми в товщу земної кори.
Інфільтрація: просочування, проціджування поверхневих вод у ґрунт крізь капіляри, шпари тощо.
Карбонати: солі вугільної кислоти. У природі трапляються в осадово-морських відкладах. Карбонати кальцію утворюють величезні товщі вапняків і доломітів. Багато які карбонати — це руди металів: заліза, свинцю, марганцю.
Каньйон: глибока вузька річкова долина (ущелина) з високими стрімкими схилами і вузьким дном.
Кари: ерозійні форми рельєфу, невеликі заглиблення льодовикового походження в горах.
Карри: поверхневі карстові форми рельєфу, що переважно виникають на поверхні розчинних гірських порід внаслідок дії на них атмосферних опадів (дощів).
Карст: комплекс явищ, пов'язаних з розчиненням гірських порід водою; розвивається у вапняках, гіпсах, ангідритах, солях та інших розчинних породах. У результаті карстових процесів утворюються своєрідні форми рельєфу (лійки, печери). Від назви плато Карст на Балканському півострові.
Кварц: мінерал класу оксидів і гідрооксидів. Чистий кварц безбарвний, прозорий (гірський кришталь), залежно від домішок набуває чорного (моріон) та інших відтінків.
Кварцит: метаморфічна гірська порода світло-сірого кольору, яка майже повністю складається з кварцу, утворилася з пісковика; шарувата.
Кислі ґрунти: ґрунти, що мають кислу реакцію ґрунтового розчину через вміст у них кислот (підзолисті, заболочені). Для зниження кислотності ґрунт вапнують.
Кліматологія: наука про клімат, вивчає причини і особливості виникнення різних кліматичних умов на Землі в цілому і в окремих її частинах, розподіл типів кліматів на Землі, зміни клімату в минулому і в сучасну епоху.
Коефіцієнт зволоження: відношення кількості атмосферних опадів до величини випаровуваності за певний період.
Коефіцієнт стоку: відношення величини об'єму стоку або шару стоку до кількості опадів, що випали на площу водозбору і зумовили виникнення стоку.
Коксівне вугілля: кам'яне вугілля, придатне для отримання металургійного коксу.
Криптозой, докембрій: найдавніший етап, що становить 6/7 історії розвитку земної кори.
Кряж: вузька видовжена височина з м'якими, округлими обрисами вершин (згладжений рельєф). Це залишки гірських систем, що зазнали денудації і наступного підняття під впливом тектонічних рухів.
Ксерофіти: рослини, пристосовані до життя в посушливих умовах (степ, пустеля).
Куести (косогори): гірські пасма й уступи в рельєфі, в яких один схил короткий і стрімкий, а інший — довгий і пологий. Поширені в Кримських горах.
Лабрадорит: гірська порода, що складається переважно з лабрадору; сірувато-білого, темно-сірого або майже чорного кольору. Використовується як будівельний та облицювальний матеріал.
Лабрадор: мінерал класу силікатів, білого або сірого кольору. Використовується у будівництві. Від назви півострова Лабрадор.
Лагуна: мілководна частина моря, відділена від нього вузькою смугою суходолу або сполучена з ним вузькою протокою (протоками).
Левада: прирічкова, переважно заплавна низовина, вкрита трав'яною рослинністю чи деревами.
Літораль: узбережна зона морського дна, яка під час припливу затоплюється, а під час відпливу — осушується.
Лощина (видолинок, виярок): неглибоке (до 15 м) видовжене пониззя ерозійного характеру.
Меандр: крутий вигин річища річки, спричинений циркулюванням води в річковому потоці. Характерний для рівнинних річок.
Межень: найнижчий рівень води в річці. У більшості річок настає влітку після цілковитого спаду весняних вод.
Меліорація: система заходів, спрямованих на збереження та поліпшення ґрунтів (зрошення, осушення, знесолення промиванням тощо) з метою підвищення їхньої родючості.
Мергель: м'яка глинисто-карбонатна (доломітова) порода. В Україні значно поширена. Використовують у будівництві, цементній промисловості.
Метаморфізм: перетворення гірських порід під дією внутрішніх процесів у земній корі; процес істотної зміни їхніх властивостей (мінерального складу, твердості, структури тощо) під дією певних чинників (температури, тиску тощо) без значної зміни їхнього хімічного складу.
Мікроклімат: клімат приземного шару повітря невеликої території, відмінний від навколишнього (лісова галявина, поле, міський майдан тощо).
Могила: невисока крутосхила гора, переважно складена з кам'яних порід. Такі могили поширені в Приазов'ї. Могили в центральній і причорноморській частинах — переважно культові споруди докняжих часів для захоронення.
Моніторинг навколишнього середовища: система спостереження і контролю за природними та природно-антропогенними комплексами, а також процесами, що проходять у них, з метою забезпечення раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища.
Неотектонічні рухи: молоді в геологічному вимірі рухи Землі (в неоген-антропогеновий період). В Україні вони були найінтенсивнішими в Карпатах, Кримських горах, на Поділлі, де тривають і досі.
Ноосфера: оболонка Землі, в якій виявляється вплив людини на структуру і хімічний склад біосфери; якісно новий стан біосфери, за якого діяльність людини є вирішальною передумовою її розвитку.
Ожеледиця: шар льоду на земній поверхні, що утворюється після дощу або відлиги при температурі повітря 0°С -5°С.
Ожеледь: шар щільного льоду, що утворюється на поверхні землі та предметах внаслідок намерзання переохолоджених крапель дощу чи мряки.
Опал: мінерал класу силікатів, переважно білого або сірого кольору. Опал — дорогоцінний камінь.
Опілля: в Україні лісостеповий ландшафт з вузькими, вкритими лісом платоподібними височинними поверхнями, розораними долинами.
Опока: пориста кремнисто-глиниста міцна осадова порода від світло-сірого до майже чорного кольору.
Орогенез: горотворення; сукупність процесів виникнення і розвитку гір.
Орографія: наука про взаєморозміщення різних форм рельєфу (гірських хребтів, височин, річкових долин тощо).
Останці: ізольовані, порівняно невеликі підняття, окремі височинні території, що є залишками зруйнованої процесами денудації колись більш високої поверхні.