Природні зони Землі

Природна зона — один з великих природних комплексів Землі. Основними чинниками утворення природної зони є клімат та рельєф, тобто компоненти природного комплексу, від яких залежить формування і розвиток інших його компонентів (ґрунтів, рослинності, тваринного світу). Природні зони розміщуються по всій території суходолу в певній послідовності від полюсів до екватора. їх розподіл можна простежити за картою природних зон світу (див. атлас).

Зона арктичних пустель. У навколополюсному просторі постійно холодна погода. Дуже низькі температури протягом усього року унеможливлюють розвиток рослинності. Лише мохи і лишайники влітку з'являються невеликими ділянками на островах Північного Льодовитого океану та частково на узбережжі. Тварини живляться організмами, що мешкають у водах Океану. Чайки різних видів, полярні сови, білі ведмеді, тюлені, песці — ось основні тварини арктичних пустель (мал. 75). Поступово на південь ця зона переходить у зону тундри.

Мал. 75. Арктична пустеля

Тундра займає величезні простори, вкриті болотами, що утворилися на поверхні багаторічної мерзлоти (мал. 76). Тундрова рослинність розвинута в основному в Північній півкулі на узбережжі та островах Північного Льодовитого океану і високо в горах. У Південній півкулі її майже немає, оскільки тут немає для неї відповідних умов.

Чому?

Основна ознака зони — її безлісся. Тут трапляються лишайники, карликові дерева, що стеляться по землі (карликова береза і полярна верба). Влітку багато ягід (журавлина, морошка, брусниця). Восени багато грибів.

Мал. 76. Тундра Північної Америки

Тундрові куріпки, полярні сови, дрібні гризуни — лемінги, великі північні олені, песці і полярні вовки населяють цю територію протягом усього року. Взимку тундра перетворюється на білу пустелю. Травоїдні тварини живляться рослинністю, яка зберігається під сніговим покровом, хижаки — травоїдними тваринами.

Улітку велика кількість перелітних птахів (качок, гусей, чайок) живляться рибою і утворюють на крутих морських скелях цілі колонії – пташині базари.

Поступово на південь тундра переходить у лісотундру. Тут уже з'являються дерева (берези, ялини, модрини). Лісотундра змінюється тайгою та зоною мішаних лісів.

Тайга і мішані ліси. Значна кількість опадів, більш високі, ніж у тундрі, температури зими і літа сприяють поширенню порівняно багатої деревної рослинності. Це — тайга (мал. 77). Тут ростуть хвойні (ялина, модрина), на південь — листяні (береза, осика) дерева. У підліску поширена трав'яниста і чагарникова рослинність. Досить багатий і тваринний світ. Сотні видів птахів, з яких найбільшими є глухарі та тетереви. З-поміж гризунів — зайці, білки, миші тощо. З копитних рослиноїдних тварин поширені олені, косулі, лосі; з хижаків — рись, вовк, ведмідь, соболь, куниця. Людина дуже змінила природу тайги: вирубала великі площі лісів, знищує птахів, тварин, будує міста й дороги.

Мал. 77. Тайга Сибіру

Мішані ліси займають північну частину України майже до широти Києва (мал. 78).

Мал. 78. Мішаний ліс Східноєвропейської рівнини

Степи простяглися вузькою смугою через усю територію Євразії й Північної Америки на південь від лісів. Займають південь України. Влітку клімат у степу жаркий і сухий. Взимку випадає мало снігу. Рослинність у степу трав'яниста, оскільки для розвитку дерев не вистачає вологи. Незайманий людиною степ особливо красивий навесні. Яскраві плями ірисів і тюльпанів, маків, диких півоній та інших квітів перетворюють степ у яскравий різнобарвний килим. До середини літа рослинність висихає, стає бурою. Степи мають найродючіші ґрунти — чорноземи. Нині степи розорані. Природна рослинність і тваринний світ збереглися лише в заповідниках (мал. 79).

Мал. 79. Український степ

Пустелі. З усіх природних зон в пустелі клімат найпосушливіший і найжаркіший. Температури літа досягають 50°С, а поверхня в деяких місцях (пустеля Сахара) розжарюється до 80°С. Вологи не вистачає, суцільного рослинного покриву немає. Рослини пристосувалися до таких умов життя. Вони мають глибоке коріння і тонке схоже на голки листя (щоб менше випаровувалось вологи). З плазунів тут водяться змії й ящірки, з гризунів — тушканчики. Від пекучих променів Сонця вони рятуються в глибоких норах, а на поверхню виходять вночі. Птахів мало (мал. 80).

Мал. 80. Австралійська пустеля

Савани. Чим ближче до екватора, тим більше дощів. У зоні саван вони випадають улітку. В цей час високі трави суцільно вкривають поверхню савани. Деякі з них, наприклад слонова трава, досягають висоти 5 м. Окремими групами дерев ростуть зонтичні акації, окремими деревами — баобаби. В сухий сезон (взимку) більшість дерев скидає листя, висихають трави.

У саванах водиться багато великих копитних тварин: зебри, антилопи, жирафи, буйволи, носороги, слони. З хижаків — леви, гепарди, гієни (мал. 81).

Мал. 81. Африканська савана

Людина значно змінила природу саван. Дикі тварини позбавляються своїх звичайних місць проживання. Незаймана природа зберігається в заповідниках і національних парках.

Вологі екваторіальні ліси. По обидва боки від екватора, де клімат вологий і жаркий, розташована зона вологих екваторіальних лісів. Тисячі порід різних дерев, переплетених ліанами, створюють непрохідні хащі. Через густу рослинність в екваторіальному лісі постійні сутінки. На кілометрі площі рідко можна знайти два однакових дерева.

Тут постійне літо. Тому на одній гілці дерева можна одночасно побачити і цвітіння, і плоди. Тварини і птахи цих лісів мають постійну їжу. Більшість тварин живе на верхівках дерев, де багато сонця.

Мавпи, папуги, інші птахи створюють постійний гамір у верхній частині лісу, що досягає висоти 80 м над поверхнею землі. Внизу тихо, темно, сиро і лише іноді промайне плямисте тіло ягуара або іншого хижака. У водоймах трапляються крокодили, бегемоти й інші тварини (мал. 82). Вологі екваторіальні ліси є легенями нашої планети, оскільки вони виділяють велику кількість кисню в атмосферу. Їх збереження — завдання всього людства.

Мал. 82. Вологий екваторіальний ліс Африки

Таким чином, природні зони змінюються в основному від полюсів до екватора залежно від широти місцевості. Але бувають винятки.

На розміщення природних зон впливають висота місцевості, близькість морів і океанів, наявність теплих і холодних течій, інші причини.

Висновки

1. Природні зони — великі природні комплекси Землі. Вони утворюються внаслідок різноманітності клімату нашої планети.
2. Основні природні зони — це арктичні пустелі, тундра, тайга й мішані ліси, степи, пустелі, савани і вологі екваторіальні ліси. Ці зони змінюють одна одну від полюсів до екватора.