Старий Південь США. Новий Орлеан, Атланта

СТАРИЙ ПІВДЕНЬ. Старий Південь лежить на Приатлантичній і Примексиканській низовинах. Він простягнувся від Вірджинії до Техасу, включаючи повністю або частково територію восьми штатів. Поняття «Старий Південь» стосується тієї частини Півдня США, де рабство і його пережитки існували в найвиразнішій формі. У свою чергу рабство було тісно пов'язане з культурою бавовнику і Старий Південь територіально збігається з колишнім «Бавовницьким Півднем». Механізація вирощування бавовнику в другій половині XX ст., скорочення його посівних площ і переміщення посівів з південно-східних у південно-західні штати стали одним з важливих чинників ліквідації кабальної оренди і пережитків рабовласництва в цілому.

Кінець XX ст. характеризується разючими змінами і швидкими темпами економічного зростання на Старому Півдні. Проте і зараз це найвідсталіша частина країни як в економічному, так і в соціальному відношеннях. Частка негрів у населенні Старого Півдня досягає 1/4, проти 12% у середньому в країні. Рівень урбанізації, освіти, медичного обслуговування, доходів населення і, відповідно, вартості робочої сили тут є нижчим від середніх показників у США.

Традиційними сільськогосподарськими культурами району є бавовник, тютюн, арахіс і цукрова тростина. Роль зернових незначна, головним чином це рис. Різке зменшення посівів бавовнику дало змогу розширити земельну площу під травами, іншими культурами і плантаційним розведенням лісу. Розвинулось м'ясне тваринництво, зокрема вирощування молодняку великої рогатої худоби. Старий Південь став головним районом бройлерної промисловості і виробництва яєць. Виникли значні ареали посівів сої, збільшилось товарне вирощування фруктів, особливо персиків, і ранніх овочів на ринки Північного Сходу.

Базою обробної промисловості Старого Півдня були технічні сільськогосподарські культури і дуже великі лісові ресурси. Традиційними галузями залишаються харчова (м'ясопродукти, арахісове масло, бавовняна олія, безалкогольні напої), тютюнова, текстильна, швейна, трикотажна, килимова і зв'язана з ними хімічна (особливо виробництво синтетичних волокон, барвників), деревообробна, меблева і целюлозно-паперова, а також виготовлення відповідних машин і обладнання. Має місце виготовлення техніки для сільського господарства і лісозаготівель. Новими для Старого Півдня слід вважати електро- і транспортне машинобудування, вироби з гуми і пластмас, наукоємні (переважно воєнні) виробництва і послуги.

Підприємства традиційних галузей розкидані по всьому району. Найбільша їх концентрація утворилася на Аппалачському Підмонті вздовж «лінії водоспадів» з їх дешевою енергією і залізниці, яка з'єднала Нью-Йорк з Новим Орлеаном. В цьому відношенні показовим є 300-кілометровий відрізок Підмонту штатів Північна і Південна Кароліна. Це один з найбільших і найважливіших промислових районів США. Малі розміри виробництва, розпорошеність сировинної бази та орієнтація на дешеву й неорганізовану робочу силу зумовили розміщення підприємств у дрібних поселеннях. Поступово щільність їх стала настільки значною, що район вважають одним великим «дисперсійним містом». Найбільшими в ньому є метрополітени Ґрінсборо і Ґрінвілла. В Ґрінсборо багато штаб-квартир текстильних і тютюнових корпорацій. Неподалік від нього виник «науковий трикутник» Ролі-Дарем — зосередження електронних і медичних лабораторій і спеціалізованих дослідницьких установ.

Головними міськими утвореннями Старого Півдня є Новий Орлеан і Атланта (відповідно 1,3 та 3,3 млн жителів).

НОВИЙ ОРЛЕАН лежить у дельті Міссісіпі. Його «золота доба» в XIX ст. була пов'язана з розквітом плантаційно-рабовласницької системи, «бавовницького поясу» і судноплавства на Міссісіпі. Після скасування рабства місто втратило своє значення центру Півдня, його розвиток різко сповільнився.

Транспортні функції залишаються головними в економіці Нового Орлеана. Його порт за вантажообігом (понад 130 млн т) є найбільшим у США і одним з найбільших у світі. Хінтерланд порту охоплює величезну територію внутрішніх штатів між Аппалачськими і Скелястими горами. В імпорті переважають хімікати, какао-боби, кава і нафта, в експорті — зерно та інше продовольство з Середнього Заходу і нафтопродукти. Найбільші зв'язки порт має з країнами Латинської Америки.

Промисловість Нового Орлеана пов'язана з його портовою діяльністю (харчова, нафтохімічна, нафтопереробна, суднобудівна). Новий Орлеан та його оточення стали східним краєм нафтогазового комплексу Ґалфу. Береги Міссісіпі між Новим Орлеаном і Батон-Ружем перетворилися на суцільну смугу нафтопереробних і нафтохімічних заводів. Поруч з Новим Орлеаном розташовані два важливі комплекси космічної промисловості США — ракетоскладальний і попередніх випробувань ракет.

Новий Орлеан заснували французи. Пізніше сюди переселялися французи з Канади і островів Вест-Індії. Культура, що виникла внаслідок змилування французьких та негритянських елементів, наклала глибокий відбиток на все життя міста. Старі французькі квартали з їх своєрідною архітектурою і звичаями та музей джазу приваблюють туристів.

Атланта розташована там, де перетинаються шляхи з Приатлантичної в Примексиканську низовину і на Флориду. Завдяки вигідному географічному положенню місто перетворилося не тільки на важливий транспортний вузол, а й на сучасний центр всього Південного Сходу США. Аеропорт Атланти конкурує з Чикаґським, у місті з'єднуються багато наземних магістралей. Атланта є головним фінансово-торговим і обслуговуючим центром Південного Сходу і виконує широкі комунікаційні, культурні і спортивні функції. Це місце проведення національних і міжнародних нарад з відповідною інфраструктурою і сучасною забудовою. В 1996 р. в Атланті відбулися Літні Олімпійські ігри. В промисловості Атланти найбільшу увагу привертає транспортне машинобудування. Тут три автоскладальні заводи, в місті виробляють авіадеталі, військові літаки-розвідники, ракети. Атланта є батьківщиною напою кока-кола, тут знаходиться штаб-квартира корпорації «Кока-Кола».