Населення Індії

Індія є класичною країною «демографічного вибуху». В 1900 р. народжуваність становила 5,0%, смертність 4,3%, природний приріст — 0,7%, в 1990 р., відповідно, 3,3, 1,2 і 2,1%. В 1900 р. на території Індії проживало 240 млн чоловік, в 1950 р. — уже 360, а в 1994 р. — 930. Політика регулювання народжуваності натикається, по-перше, на неписемність, затурканість населення та його архаїчні традиції, і, по-друге, на економічну необхідність великої сім'ї в сільській місцевості.

Середня густота населення Індії — 280 чоловік на 1 км кв — найбільша серед великих за площею країн. Навіть у пустелях і гірських районах вона становить 100-60 чоловік на 1 км кв, а в долині й дельті Ґангу, на Коромандельському, Малаабарському і Конканському узбережжях досягає 500 — 1000 — 1500 чоловік на 1 км кв.

Майже 3/4 населення Індії живе в сільській місцевості, переважно великими селами. Типове індійське село — це розміщені впритул одна до одної будівлі з глини і соломи. Підлога в них земляна, хатнє начиння мізерне. Єдиною комунальною зручністю є громадський колодязь у центрі села і школа на дві-три кімнати. Сучасні зміни в сільській місцевості (поява газу, електроенергії, біогазових установок тощо) відбуваються дуже повільно. Величезна кількість сільського населення (майже 700 млн чоловік) — найважливіша риса сучасної Індії, яка свідчить про відсталість країни.

Міста Індії

У містах живе 1/4 індійців (понад 230 млн чоловік). Міста можна поділити на три групи:

давні і середньовічні;
міста, що виникли в колоніальну епоху;
нові індустріальні центри.

Більшість давніх і середньовічних міст, які процвітали до появи європейців, втратили своє значення з початком колоніальної епохи. Вони ніби зупинилися в своєму розвитку, зберігаючи обличчя і функції минулих часів. Зараз їх роль визначається не економічним потенціалом, а адміністративними, культурними та релігійними функціями. Нові індустріальні міста зростають швидко, але їх мало. Великі міста, що виникли в колоніальну епоху й значно виросли в післяколоніальний період, нині відіграють важливу роль.

Часто міста мають дві відмінні частини: індійську та англійську. Англійська забудована за європейськими зразками. Індійська — хаос скупчених будівель, які одночасно є місцем проживання, кустарно-ремісничого виробництва і торгівлі, та вузьких кривих вулиць, які забиті людьми, візками, велосипедами і тваринами. Індія переживає «вибух урбанізації». В результаті міграцій з сільської місцевості міське населення зростає вдвічі швидше, ніж населення країни в цілому. Зараз населення 15 міст перевищує 1 млн чоловік кожне. На величезні міські утворення типу мегаполісів перетворились Мумбай, Калькутта і Делі. Відсутність адекватної кількості робочих місць у містах породжує безробіття, злиденність і жахливі райони нетрів. У містах-мільйонерах у таких районах проживає від 1/5 до половини всього населення. Інколи це безсистемне нагромадження примітивши халуп, а іноді — просто візки або тенти. Густота населення може досягати 1000 і більше чоловік на 1 га. І стародавня, і колоніальна, і сучасна архітектура в Індії враховують жаркий та вологий клімат: приміщення повинні добре провітрюватися. Але можливості кондиціонерів використовуються лише в багатих сім'ях.

Етнічний склад населення Індії

Індійці належать до великої кількості етнічних груп. Найдавніше аборигенне населення представлене малими народами та племенами (бхіли, гонди, нага, сантали та інші), які населяють гірські й лісові райони. Населення гімалайської зони — монголоїди, але їх небагато.

Переважна більшість індійців належить до двох великих груп: індоарійців і дравідів. Індоарійці, для яких характерний світліший колір шкіри, населяють північну Індію, дравіди з більш темною шкірою живуть у південній Індії. Дравіди ще 4500 років тому заснували в долині Інду на той час одну з найрозвинутіших цивілізацій на Землі. Арійські племена прийшли в Індію зі степів Євразії 3500 років тому. Вони поступово рухалися на схід і південь, відтісняючи або асимілюючи дравідів.

Ще й зараз в Індії нараховують від 300 до 500 різних мов. Головні з них належать до двох мовних сімей: індоєвропейської (індоарійська група) і дравідської. Найпоширенішою мовою є хінді. Нею розмовляє понад 2/5 населення і вона проголошена офіційною. Але поряд з нею є іще 10 мов, кожною з яких розмовляє від 30 до 80 млн чоловік. Адміністративний поділ враховує це: штати створені за етнічною ознакою, де місцеві мови є також офіційними. Мовами загальноіндійського спілкування проголошені також стародавній санскрит і англійська. Англійською мовою володіє близько 2% індійців, переважно заможне і освічене населення.

Релігії Індії

Важливу роль у житті індійців відіграє релігія. Близько 83% населення є індуїстами. Індуїзм є чи не найстарішою релігією в світі, але він поширений тільки в Індії. Відгалуженням від нього є джайнізм (його визнає 1% населення) і сикхізм (відповідно 2%). Індія є також батьківщиною буддизму, але ця світова релігія зараз майже не має прихильників у сучасній Індії. Іслам занесли в Індію завойовники-мусульмани з Середньої Азії в першій половині другого тисячоліття. Його визнає 11% населення, але це понад 100 млн чоловік, і Індія за кількістю віруючих є третьою ісламською країною після Індонезії та Пакистану. Ворожнеча на релігійному ґрунті — між індуїстами і мусульманами, між індуїстами і сикхами не припиняється. Індійське суспільство ще й досі поділяється на касти, що зумовлюють статус і заняття людини з дня її народження. Кастова система засуджена і заборонена державою, але вона освячена релігією індуїзму, яка регулює сімейне життя і суспільні відносини. За переписами понад 100 млн індійців відносять себе до найнижчих каст і 50 млн — до так званих «племен».

В цілому Індія має багато складних невирішених проблем, пов'язаних з її населенням, які утруднюють просування країни вперед.

Як культурний регіон, Індія становить одне ціле з іншими країнами Південної Азії і має тисячолітні традиції. Вони склалися під впливом природного середовища, різних етносів і релігій. Особливе значення мали синтез індоарійської і дравідської культур та індуїзму й ісламу. Культура регіону багата на визнані в усьому світі літературні, художні та архітектурні твори. Її матеріальні пам'ятки — храми, мавзолеї, палаци, форти — трапляються повсюди. Вже 36 пам'яток Індостану занесено в реєстр природної і культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Серед них: форт і сади Шалімара в Лахорі (Пакистан), печери Аджанти, храми Кхаджурахо і мавзолей Тадж-Махал в Індії, Сіґірія з її фресками в Шрі-Ланці.