Внутрішні відмінності та міста
Традиційно Канаду поділяють на п'ять великих районів: Приатлантичний, Центральний, Степовий, Британську Колумбію, або Захід, і Північ. Вони склалися в ході колонізації країни і значною мірою являють собою природну, історичну та економічну цілісність. При їх розгляді важливо враховувати розміри (в середньому кожен з них — це 2 млн км кв) і внутрішні відмінності між обжитою та необжитою частинами.
ПРИАТЛАНТИЧНИЙ РАЙОН об'єднує чотири східні провінції — Ньюфаундленд, острів Принца Едуарда, Нову Шотландію і Нью-Брансуїк. Це найближча до Європи частина материкової Америки. Ще в XI ст. острів Ньюфаундленд відвідували вікінги. В ранній період колонізації Канади район відігравав приблизно таку ж роль, як Нова Англія в США. Визначальним було його географічне положення. З переміщенням економічного центру Канади на південь провінцій Онтаріо і Квебек та посиленням зв'язків з США він перетворився на «далеку окраїну» і типовий депресивний район.
Відомі колись центри видобування вугілля і залізної руди, чорної металурги, паровозо- і суднобудування занепали. Нові галузі представлені поодинокими підприємствами. Роль району в Канаді визначається рибальством, вирощуванням картоплі і молочної худоби, туризмом. Великих міст немає. Характерні безробіття, низькі прибутки і відтік населення в інші райони. Зараз у Приатлантичному районі проживає 9% населення і виробляється 6% ВНП Канади.
ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОН складають дві провінції — Онтаріо і Квебек. Це головна частина Канади. В районі проживає 62% населення і виробляється 63% ВНП. На нього припадає 1/3 продукції сільського господарства, 2/5 лісозаготівель, 1/2 видобутку мінеральної сировини (без палива), 3/5 виробництва електроенергії і 3/4 продукції обробної промисловості. Район передує за розвитком експортних галузей, але найважливіша його особливість полягає в тому, що тут майже повністю зосереджені галузі, які працюють на внутрішній ринок: чорна металургія, машинобудування, хімічна, легка і харчова промисловість. На внутрішній ринок орієнтоване і його сільське господарство. Район домінує в третинній сфері.
Такі позиції Центрального району в Канаді зумовлені багатьма чинниками. Лісостепова зона між Аппалачами і Великими озерами з її помірним і вологим кліматом, порівняно родючими ґрунтами і розвиненою мережею водних шляхів найбільше сприятлива для життя і господарської діяльності в межах Канади. Поруч знаходиться Канадський щит з його величезними мінеральними, гідроенергетичними і водними ресурсами. Дуже зручне географічне положення в транспортному відношенні між океаном і Великими озерами. Звідси почалася і французька, і англійська колонізація Канади. В сучасних умовах найважливішу роль відіграє фактор близькості до головних історичних та економічних районів США.
Провінції Онтаріо та Квебек займають величезну площу — 2,6 млн км кв. Але їх населення і господарське життя зосереджені на порівняно невеликій території міжозерної рівнини, яку прозвали «півостровом Онтаріо», і в долині річки Святого Лаврентія. Тут склалася найбільша в Канаді концентрація міських поселень і вже помітні ознаки майбутнього мегалополісу, що простягається по прямій на 1200 км між містами Уїнсор і Квебек. Основу його становлять Монреаль, Торонто і Оттава.
Монреаль (3,3 млн жителів) засновано французами в 1642 р. біля порогів на річці Святого Лаврентія. До створення обхідного каналу місто було кінцевим пунктом для морських суден. Вигідне географічне положення щодо Європи і на шляхах колонізації Канади зі сходу забезпечило йому швидке зростання. Монреаль — порт і важливий вузол наземних і повітряних сполучень, торгово-фінансовий, промисловий, науковий і культурний центр.
Промислова структура Монреаля різноманітна. Старими його галузями є харчова, легка (швейна, шкіряно-взуттєва), меблева, поліграфія і фармацевтика. Після другої світової війни Монреаль став важливим центром нафтопереробки і нафтохімії, а згодом і нових галузей машинобудування (електротехнічна, електронна, аерокосмічна). І все ж як індустріальний центр Монреаль значно поступається Торонто.
Монреаль — головне місто Французької Канади, переважаюче населення в ньому — франко-канадці. Місто зажило слави другого після Парижа франкомовного міста в світі. В його архітектурі, зовнішньому вигляді, способі життя багато що нагадує Францію. Втім, культурне значення Монреаля виходить далеко за межі франкомовної провінції Квебек. Монреаль виконує різноманітні міжнародні функції: в ньому відбуваються міжнародні конференції, виставки. В 1976 р. тут проходили Літні Олімпійські ігри. Щороку місто відвідують 6 млн туристів.
Поза Монреалем промисловість провінції Квебек представлена переважно невеликими центрами експортних галузей. Провінція займає перше місце у видобутку залізної руди, виплавці алюмінію, виробництві гідроелектроенергії і газетного паперу.
Торонто (3,9 млн жителів) розташований на березі озера Онтаріо. Він виник в 1793 р. і швидко став центром Англійської Канади. Це головний суперник Монреаля. Роль Торонто зростала із заміною в Канаді англійського впливу американським. З точки зору зв'язків із США Торонто і його оточення мають безсумнівні переваги перед Монреалем. Зараз Торонто став головним банківським, фінансовим і бізнесовим центром Канади. Велика його роль у транспортних зв'язках, комунікаціях, науці, культурі й спорті. Це найбільший за кількістю жителів і промисловим виробництвом метрополітен країни.
Структура промисловості Торонто різноманітніша і сучасніша, ніж у Монреалі. На першому місці стоїть машинобудування. Значне місце в ньому займає новітня високотехнологічна продукція. Розвинені харчова (м'ясопереробна, консервування овочів та фруктів), поліграфічна галузі і кіноіндустрія. Навколо Торонто утворилося найбільше в Канаді зосередження невеликих міст з металургійними, металообробними, машинобудівними, нафтопереробними і нафтохімічними заводами. Тут знаходяться вся атомна енергетика, всі 7 центрів канадського автомобілебудування, в тому числі Уїнсор — цей «Детройт Канади», в якому виготовляється 1/4 автомобілів країни.
Значення Торонто і його оточення в Канаді підкреслює отримана ними назва — «Золота підкова». Торонто вважають найбільш американським містом Канади. В ньому чимало хмарочосів, швидкий темп життя, різноманітний етнічний склад жителів, серед яких багато недавніх іммігрантів.
Неподалік від Торонто, на кордоні Канади і США, знаходяться відомі Ніагарські водоспади, які щороку відвідують до 20 млн туристів.
Оттава (920 тис. жителів) лежить на берегах однойменної річки — притоки річки Святого Лаврентія на кордоні між двома головними провінціями країни — Квебек і Онтаріо. В 1867 р. вона стала столицею домініону і далі розвивалася за генеральним планом саме як столиця. Це дуже охайне і приємне для життя місто. Державні службовці становлять 1/3 працюючого населення. Розвинені також харчова, поліграфічна, а останнім часом і електронна промисловість. В місті багато наукових закладів, музеїв і парків.