Транспорт
Японія має ефективну транспортну систему, її особливостями є відсутність трубопроводів (вони не потрібні) і річкового транспорту (для нього немає умов). Специфіку визначають гірський рельєф, зосередження населення і господарської діяльності на невеликих ділянках прибережних рівнин, а також відокремленість островів один від одного. Звичними елементами японського ландшафту стали мости, акведуки, естакади, тунелі. їхня сумарна довжина вимірюється тисячами кілометрів.
У перевезенні вантажів найбільше значення мають автомобільний і каботажний транспорт, а частка залізниць мінімальна (лише 7%). У перевезенні пасажирів, навпаки, головними є залізниці, включаючи внутрішньоміські, а вже потім — автомобілі. Зростає роль повітряного флоту.
Протяжність залізниць — 28 тис. км, 1/3 з них електрифіковані. З 60-х років почала діяти система швидкісних пасажирських залізниць — Сінкансен. Суперекспреси розвивають на ній швидкість до 270 км/год, протяжність системи досягла майже 2000 км. Розгалужена мережа рейкового електротранспорту характерна для великих міст, дев'ять із них мають метрополітени.
Автомобілізація Японії була здійснена недавно. У 1960 р. країна мала 1,5 млн автомобілів, у 1990 р. — 66 млн (друге місце після США). Створено розгалужену систему національних шосейних доріг і майже 5 тис. км першокласних автострад. Складними залишаються проблеми автотранспортного руху в середині міст, паркування і високої вартості пального.
Морський транспорт для Японії має виняткове значення як у каботажних, так і в міжнародних зв'язках. За тоннажем морського флоту Японія, як розвинена острівна держава, займала і продовжує займати перші місця в світі, хоча за останній час майже половина його передана під «дешеві прапори». Береги країни всіяні портами, з них 120 мають міжнародний статус. Найзавантаженішими є портові комплекси Токійської затоки (Йокогама, Кавасакі, Тіба і Токіо — загальний вантажообіг за рік перевищує 300 млн т), Наґої і Осакської затоки (Осака і Кобе).
Японські авіакомпанії «Джапан Ерлайнз» і «Ніппон Ервейз» серед найбільших у світі. Головними міжнародними аеропортами Наріта поруч з Токіо і Кансай поблизу Осаки.
«Малюнок» транспортної системи Японії визначився ще за феодальних часів. Його каркас становлять напрямки Токайдо (Токіо-Осака), Саньо (Осака-Хаката на Кюсю), Тохоку (Токіо-Аоморі) і Дзьоецу (Токіо-Наріта). Найважливішу роль відіграє напрямок Токайдо, який з'єднував дві столиці: колишню — Кіото і нинішню – Токіо, а зараз є серцевиною однойменного мегалополіса, інші напрямки з'єднують центральну частину Хонсю з його периферією. Саме цими напрямками проходить залізнична система Сінкансен і автостради. Головні напрямки каботажних перевезень практично ті самі. Домінують Тихоокеанське узбережжя від Токійської до Осакської затоки і береги Внутрішнього Японського моря.
Актуальною для Японії є проблема сполучення між островами. Діють постійні поромні переправи і регулярні морські лінії, а чотири головні острови зв'язані між собою підводними тунелями і мостами. Кюсю відділяє від Хонсю Сімоносекська протока завширшки 1 км. Зараз острови з'єднані двома підводними залізничними тунелями і автодорожнім мостом. Сікоку і Хонсю з'єднала одна з найбільших у світі мостова система Сето—Охасі. Вона складається з шести мостів і п'яти проміжних доріг на островах. Загальна її довжина 38 км, і нею здійснюється залізничне та автомобільне сполучення між містами Кобе на Кюсю і Наруго на Сікоку. Нині споруджуються ще дві такі системи в центральній і західній частинах Внутрішнього Японського моря. Хоккайдо і Хонсю з'єднані підводним морським тунелем Сейкан (довжина 54 км), прокладеним під водами протоки Цуґару. Ним здійснюється звичний залізничний зв'язок між містами Аоморі на Хонсю і Хакодате на Хоккайдо. Система Сінкансен тут не передбачена.
Нематеріальна діяльність
Для Японії характерні всі види нематеріальної діяльності розвинених країн. Всесвітньо визнані її успіхи в галузях освіти і охорони здоров'я. Видовища, відпочинок і внутрішній туризм також одержали значний розвиток. Поєднуються як традиційні японські форми (театральне мистецтво, місцеві види спорту, численні фестивалі, інститути гейш і чайної церемонії тощо), так і запозичені на Заході. Японія — один з лідерів кіно- і телеіндустрії, видавничої справи. Розвинені переклади всіх видів зарубіжної інформації японською мовою і навпаки — японських матеріалів іноземними мовами.
Привертає увагу розширена цілеспрямована наукова діяльність у Японії. На світовий ринок дедалі більше надходить патентів та ліцензій, особливо в галузі промислової генетики (біотехнології), систем інформаційного забезпечення, нових видів енергії і матеріалів, медицини, контролю і системних досліджень Землі та океану. Здійснюється державний план створення 18 академічних містечок («технополісів») з метою виробництва конкурентоспроможної наукоємної продукції для світового ринку і розповсюдження нових технологій серед місцевих фірм. Технополіси розміщуються в багатьох районах, але перевага надається Канто і Кінкі. Прикладом може бути нове містечко Цукуба за 50 км на північний схід від Токіо, де в галузях нових технологій вже працюють близько 50 науково-дослідних інститутів і два університети.
Традиційними для японських учених є наукові дослідження в океанології та сейсмології. Тепер їх доповнюють атомні і космічні дослідження. На півдні Кюсю в місті Каґосіма діє космічний центр, а на розташованому поруч маленькому острові Танеґасімо — космодром. Центр контролю за супутниками розташувався в Цукуба у Канто.
Визначні пам'ятки
У Токіо — старовинні замки і храми, Національний музей, Музей каліграфії, Національний музей західного мистецтва, Музей японського народного мистецтва, Музей-скарбниця святині Мейдзі, Токійська телевежа заввишки 333 м, зоопарк. В Кіото — замок Нідзе, музеї, більше 2000 старовинних храмів і святинь, Імператорський палац, палац Катсура, старовинні Імператорські гробниці і багато іншого. Невід'ємною частиною культури є традиційні японські сади. Предметом поклоніння є гора Фудзі, що знаходиться за 90 км на захід від столиці. На території, що оточує гору, утворений національний парк з численними храмами і святинями.
Корисна інформація для туристів
Чайові в Японії давати не прийнято. Кількість традицій і ритуалів, що обов'язкові або рекомендуються до дотримання, величезна. Практично всі сфери життя країни пронизані мереживом традицій і церемоній.
Рукостискання замінюються уклонами, причому «повертати» їх потрібно з тією ж частотою і шанобливістю, яку демонструє інша сторона. Японці ввічливі в спілкуванні. Гостинність у японців «в крові». Пряму відмову не сприймають навіть в тому випадку, якщо виконати прохання неможливо, тому варто заздалегідь подумати про здійснимість ваших побажань. Часто вводить в оману традиційна усмішливість японців, особливо жінок, при будь-яких обставинах — навіть відмова або якийсь неприємний момент супроводитиметься усмішкою, що збиває з пантелику багато іноземців. В той же час фамільярність (навіть дуже мала дистанція між співрозмовниками) абсолютно неприйнятна і викликає у японців різке негативне відношення. Не рекомендується також дивитися японцеві прямо в очі, активно жестикулювати — це сприймається як агресія. Широко відома і «пристрасть» японців до гігієни і чистоти.
Велике значення відіграє посуд, сервіровка столу і декоративне оформлення блюд. Перед їжею прийнято витирати лице і руки спеціальною гарячою серветкою «осіборі». Кожне блюдо подається в спеціально призначений для нього посуд і займає строго визначене місце на столі, причому для кожної людини виділяється індивідуальний стіл. Посуд і предмети сервіровки строго підрозділяються на «чоловічі» і «жіночі». Для паличок («хасі» або «хаші») існує окрема підставка, а подають їх в спеціальному барвистому паперовому чохлі («хасі букуро»), «Хасі» не можна схрещувати або встромляти в рис (це асоціюється зі смертю), не можна вказувати паличками на що-небудь або розмахувати ними під час їжі — це вважається за ознаку поганого тону. Не слід також пересувати їжу по тарілці або посуд по столу. Пити «до дна» і наливати собі самому не прийнято. Рекомендується наповнювати келих або піалу сусіда, а він, у свою чергу, повинен робити те ж саме для вас.
Не належить палити в громадських місцях, в офісах, на станціях і платформах залізниці, а також в будинках і автомобілях без дозволу господаря.
Не можна наступати озутою ногою на солом'яні мати «татамі» — це розцінюється як святотатство. Особливо це стосується домівок або храмів. Слід також перевзуватися в спеціальні тапочки до і після відвідин туалету.