Внутрішні відмінності й міста
Внутрішні відмінності й міста Японії найкраще розглядати за чотирма великими островами і районами Хонсю.
ХОККАЙДО. Другий за площею острів і найпівнічніша частина країни, різко відмінна від «Хонті» — власне Японії. Його частка в країні: територія — 21%. населення — 5% (середня густота — 67 чоловік на 1 км кв.). Продукція промисловості становить 2%. Головна риса — довга, холодна і сніжна зима. Стара назва острова — Едзо («дикий»). Від Хонсю його відокремлює протока Цугару завширшки 17 км з дуже нестійкими погодними умовами. До революції Мейдзі Хоккайдо був «нічийною» землею, населеною айнами. Тільки в 1869 р. його офіційно проголосили японською територією. Колонізували його напіввійськовими методами.
Острів відзначається «багатством» землі і підвищеною часткою первинних видів діяльності. Середній розмір ферм тут найбільший — 5 га, є луки і пасовища. Серед сільськогосподарських культур нетипові для мусонної Азії овес, трави, льон, цукрові буряки, картопля. Добувають кам'яне вугілля й різні руди. Важливими для всієї Японії є рис, риба, пиломатеріали, целюлоза, а останнім часом — молоко і м'ясо великої рогатої худоби. В обробній промисловості виділяються базові галузі — металургія, деревообробна і целюлозно-паперова. Населення і господарська діяльність зосереджені на рівнині річки Ісікарі і прибережних рівнинах. Головним містом є Саппоро, портом — Хакодате.
Хоккайдо відомий вулканічною діяльністю. В цьому відношенні його ставлять в один ряд з Аляскою, Єллоустоном, Ісландією, Камчаткою та Новою Зеландією. П'ять національних парків, вулкани, 15 гарячих джерел, ведмеді, зимові свята і зимові види спорту — головна принада для туристів. У 1972 р. в Саппоро відбулись Зимові Олімпійські ігри. На Хоккайдо мешкають айни — найдавніше населення Японії, їх лише 16 тис. чоловік.
ТОХОКУ — це шість північних префектур острова Хонсю. їх місце в Японії: територія — 18%, населення — 8% (середня його густота — 146 чоловік на 1 км кв.), продукція промисловості — 5%. За природними умовами і багатствами, географічним положенням, історією та господарством — це перехідна зона від Хоккайдо до субтропічної Японії. Клімат тут помірний, більша частина площі зайнята гірським хребтом Оу, населення і його господарство зосереджені на прибережних рівнинах, найбільшою з них є Кіта (Сендай). Тохоку — «рисова житниця», тут збирають 3/10 врожаї цієї культури. Крім рису, район постачає країні фрукти помірного поясу (яблука, груші), молоко і м'ясо великої рогатої худоби, рибу, лісоматеріали і гідроенергію. На відміну від Хоккайдо, в Тохоку, особливо в його південних, ближчих до Токіо префектурах, швидко розвивається електронне машинобудування і атомна енергетика. Найбільше місто району — Сендай. Тохоку багатий на гарячі джерела, а серед його ландшафтів — один з «трьох краєвидів» Японії — Мацусіма — поєднання моря, скелястих туфових островів і сосни.
ТЮБУ. Це територія центральної частини Хонсю між Японським морем і Тихим океаном. Її частка в країні: територія — 18%, населення — 21% (середня його густота — 320 чоловік на 1 км кв.), продукція промисловості — 27%. Район складається з трьох неї схожих за своїми природними, історичними та економічними характеристиками частин: Хокуріку, Тосан і Токай.
Хокуріку займає рівнину Етіго на узбережжі Японського моря, від решти Японії його відділяють гори. Район має славу найбільш засніженої території і довгий час був «глухим закутком». Його природними багатствами є рівнинні землі та гідроресурси. Це одна з «рисових житниць». Ще в довоєнні часи традиційне для району виробництво шовкових тканин доповнилося гідроенергетикою, електрометалургією та електрохімією, фармацевтикою. Зараз до них додалися атомна енергетика і машинобудування. Найбільшими містами є порти Ніїґата і Канадзава.
Тосан охоплює Центральний гірський масив Хонсю. Традиційна його спеціалізація — шовківництво (звідси шовк-сирець надходив у Хокуріку на місцеві потреби і в Йокогаму на експорт), виробництво кераміки і деревного вугілля. Зараз у гірські долини з їх порівняно дешевими земельними і трудовими ресурсами з Канто, Токаю і Хокуріку переміщуються нові виробництва, серед яких швейне, електронне і, особливо, приладобудування.
Гори — найважливіше природне багатство Тосану. Це своєрідна «Японська Швейцарія». Вкриті лісом гірські схили, озера, річки і водоспади, гарячі джерела, чисте повітря, храми та інші пам'ятки стародавньої архітектури зробили Тосан ідеальною туристською базою. Тут п'ять національних парків, включаючи національний парк Фудзі-Хаконе зі священною для японців горою Фудзі (3776 м н.р.м.). Щорічно на її вершину здійснюється 160 тис. «класичних» і понад 1 млн «напівмеханізованих» сходжень. В 1998 р. в Наґано відбулися Зимові Олімпійські ігри.
Токай включає рівнину Нобі і гористе Тихоокеанське узбережжя між Токіо і Наґоєю. Це частина субтропічної Японії, відома своїми чайними і мандариновими плантаціями. Головне значення Токаю в Японії полягає в тому, що він є третім за обсягом виробництва ядром «промислового поясу» і серединною частиною мегалополіса Токай-до. Тут на невеликій площі живе понад 10 млн чоловік, середня густота населення перевищує 800 чоловік на 1 км кв., і тут виробляється 17% промислової продукції Японії. Первісна спеціалізація району, яка склалась після революції Мейдзі, включала текстильну, деревообробну і керамічну галузі. В 50—60-ті роки на провідні місця в структурі промисловості Токаю вийшла важка промисловість (металургія), нафтопереробка і нафтохімія, теплоенергетика і машинобудування. Поява їх була підготовлена як загальними (світовий генезис текстильних районів), так і місцевими (приморське положення) причинами. Особливе місце в цій частині «промислового поясу» зайняли автомобілебудування і виготовлення металообробного устаткування. Тут знаходиться місто Тойота — «Японський Детройт» з штаб-квартирою і головними заводами автомобільного концерну «Тойота». Центром Токаю є Наґоя — третє за розмірами і значенням місто Японії.