Імміграції в США належить виняткова роль. США були створені переселенцями і зараз жодна країна світу не приймає стільки іммігрантів, як вони. З 1820 p., коли вперше почалася реєстрація прибулих, по 1993 р. включно на цю територію переселилося 61 млн чоловік. За переписом 1990 p., 20 млн громадян США народилося за межами цієї країни. Пік імміграції припав на початок XX ст. Але після другої світової війни її розміри знову зросли і на межі 80-х і 90-х років були поставлені нові рекорди (1991 р. — 1,8 млн іммігрантів при природному прирості в 1,9 млн чоловік). Передбачалося, що в 90-х роках в середньому в країну прибуватиме до 900 тис. іммігрантів щороку.
Серед іммігрантів нині найбільшу увагу привертають три групи. Це політичні іммігранти, спеціалісти вищої кваліфікації і некваліфікована робоча сила. Розміри політичної імміграції (100-400 тис. чоловік на рік) коливаються залежно від політичної ситуації в світі. Підготовка кадрів вищої кваліфікації успішно здійснюється власною системою освіти. Одночасно щороку до США мігрує 30-60 тис. вчених і висококваліфікованих спеціалістів, підготовлених в інших країнах. Їх приваблюють висока заробітна платня і можливості ефективної наукової діяльності. Як «імпортер інтелекту» США не мають собі рівних у світі. Спершу такі спеціалісти вербувалися в Західній Європі, в першу чергу у Великобританії, зараз — переважно в країнах Азії та Латинської Америки. Найбільшою за кількістю є третя група іммігрантів — некваліфікована робоча сила. За її рахунок США завжди мали і продовжують мати достатню кількість низькооплачуваних робітників у всіх галузях господарства.
Імміграція в США розглядається як позитивне явище, що урізноманітнює можливості країни. Двері в країну шляхом всілякого роду регулювань та обмежень відчиняються то ширше, то вужче залежно від внутрішніх потреб.
Формування американського етносу — тривалий і складний процес, що продовжується і зараз. Початковими його елементами були європейські переселенці, аборигени-індіанці і негри-раби з Африки. Панівне становище займали європейці переважно з Північно-Західної Європи (англійці, ірландці, валійці, голландці, скандинави). Найбільше серед них було вихідців з Британських островів, що забезпечило зверхність англійської мови та культури. Європейці швидко перемішувалися між собою. Так виникла уява про США як своєрідний «плавильний тигель (казан)», в якому вже друге покоління іммігрантів вважало себе «стовідсотковими» американцями.
З кінця XIX ст. серед іммігрантів стали переважати вихідці з Південної та Східної Європи (італійці, греки, чехи, поляки, росіяни, українці та інші). Нові переселенці помітно відрізнялися від попередніх своєю мовою і культурою, але і вони, якщо не в другому, то в третьому поколінні, повністю злилися з ними.
Після другої світової війни структура іммігрантів змінилася ще більш істотно. Якщо в 1901—1920 pp. 85% прибулих були з Європи, то в 1980—1990 pp. 49% становили вихідці з Латинської Америки (мексиканці та жителі Карибського басейну) і 38% — вихідці з Азії (корейці, китайці, в'єтнамці, філіппінці та ін.). Істотні мовні й культурні відмінності доповнилися ще й расовими. Латиноамериканці та азіати прагнуть селитися компактними групами у великих містах і зберігати свою етнічну відокремленість. Звідси питання: чи будуть майбутні США конгломератом етносів, чи американський «плавильний казан» переплавить і це покоління мігрантів. Досі, на відміну від Латинської Америки, раси в США не змішувалися між собою.
Про розміри української еміграції в США дають уяву такі факти. В 1877-1911 pp. в США переселилися приблизно 700 тис. українців, в основному з теперішніх західних областей. Це була трудова селянська еміграція. Проте, на відміну від Канади, українці в США осідали в містах, бо роздача «вільних» земель вже закінчилась. Працювали вони, як правило, на шахтах та фабриках. Цей факт зумовив їх більш швидку асиміляцію. Після другої світової війни в США переселилися ще 100 тис. українців — політичних мігрантів і так званих «переміщених осіб». В 1990 р. 740 тис. американців заявили, що серед їхніх предків були українці. З них 165 тис. і зараз володіють українською мовою, а 100 тис. спілкуються нею в сім'ї. Проживають американці українського походження здебільшого на Північному Сході, а серед міст — у Нью-Йорку, Чикаго та Філадельфії. Є в США і сучасні емігранти — євреї з України. Найвідомішим їх осередком став район Брайтон-Біч у Нью-Йорку.
Усіх вихідців з Європи американська статистика об'єднує поняттям «білі». Крім них розрізняють «чорних» (це негри) та «інших» (азіати, індіанці, ескімоси, алеути — тобто монголоїди). Виділяють також «іспаномовних» — вихідців з Латинської Америки, серед яких можуть бути представники всіх рас. За переписом 1990 р. «білих» було 190 млн чоловік, «чорних» — 30, інших — 9 (з них аборигенів — 2 млн і азіатів — 7 млн) та іспаномовних — 22 млн чоловік.