Берег. Основні елементи сучасної берегової зони

Ділянку суші, де виявляються результати діяльності хвиль, прийнято називати берегом.
Берег – це вузька смуга взаємодії моря і суші, в межах якої поширені форми рельєфу, що утворюються хвилями і хвилеприбійним потоком за сучасного стану рівня моря. Він формується як субгоризонтальна поверхня, вироблена хвилями і прибоєм.

Берег (shore), за Ф.П. Шепардом (1976), – це смуга від лінії середнього або найнижчого рівня води при відпливі до межі можливого перенесення піщаного матеріалу хвилями.
Берег («Берега...», 1991) – це смуга земної поверхні, що прилягає до берегової лінії з боку суші і, якщо не враховувати припливи чи нагони, обмежена з цього боку деякою лінією, яка відображає максимальне поширення потоку води, що утворюється під час руйнування морських хвиль – прибійного потоку. Припливи і нагони, відсуваючи цю межу в бік суші, розширюють зону берега, а відпливи і спади (згони) звужують її. Загалом вважають, що берег – це прилегла до берегової лінії смуга земної поверхні, яка зазнає періодичного осушення або ж затоплення, і за конкретного рівня моря постійно зазнає впливу хвилювання прибійного потоку, припливів-відпливів, нагонів-спадів.
Берег («Морськ. геоморф...», 1980) – смуга суші, на якій існують форми рельєфу і накопичення відкладів, створені морем за його сучасного середньобагаторічного рівня. На абразійних (корінних) берегах верхня межа берега та, відповідно, берегової зони простягається по кромці кліфу; на акумулятивних (намивних) – по внутрішній межі сучасної надводної тераси.

Проте в науковій літературі дуже часто замість терміна «берегова зона» вживають термін «берег». Отже, берег має подвійне значення: вужче охоплює лише приурізову земну надводну і приземну підводну частину берегової зони, а ширше відповідає термінові «берегова зона».
Залежно від умов і переважаючих процесів формування берег може бути акумулятивним (accumulative coast), що його нарощують відклади, принесені сюди хвилями і прибоєм (рис. 1.2, а), або абразійним (abrasion shore; cliff coast), який зазнає розмивання хвилями і прибоєм (рис. 1.2, б). Абразійні береги – круті зі значними глибинами та крутим береговим схилом, а акумулятивні – низинні (плоскі) з пологим береговим схилом. Кожен із цих берегів має характерні чітко виражені морфологічні особливості.

Рис. 1.2. Основні елементи сучасної берегової зони:
а – акумулятивний берег; б – абразійний берег