Внутрішні відмінності й міста
Територія Німеччини, яка знаходиться в центрі Європи, давно і ґрунтовно освоєна людиною. Незважаючи на значні регіональні особливості, великих відмінностей у рівнях розвитку території немає. Для внутрішніх потреб країну поділяють на 16 земель. У підручнику їх згруповано в шість районів: Північна Німеччина, Північний Рейн-Вестфалія, Прирейнський Південний Захід, Баварія, Саксонсько-Тюрингський, Бранденбург і Берлін.
ПІВНІЧНА НІМЕЧЧИНА (землі Нижня Саксонія, Шлезвіґ-Гольштейн, Мекленбурґ-Передня Померанія і міста Гамбург та Бремен, яким надані права земель) — це 1/4 території країни. В природному відношенні район майже збігається з Північнонімецькою низовиною. Важливою його рисою є приморське положення.
Район виділяється значним розвитком сільського господарства і торгово-транспортною діяльністю. Його промисловий розвиток є нижчим від середнього. Північна Німеччина виробляє понад 3/10 сільськогосподарської продукції країни. Молоко, м'ясо, жито, картопля, цукрові буряки, рапс і трави — головні місцеві продукти і культури. Транспорт охоплює наземну, внутрішню водну і морську інфраструктуру. В цілому густота населення і рівень економічної діяльності зменшуються в напрямку із заходу на схід. Якщо Нижня Саксонія належить до земель з середнім рівнем розвитку, то Мекленбурґ-Передня Померанія вважається найменш розвиненою в країні.
Міста Північної Німеччини поділяють на дві групи: приморські і внутрішні. Приморські — це порти, які виникли в гирлах річок уздовж узбережжя. Впродовж трьох сторіч (1370-1670 рр.) вони були об'єднані в Ганзу («Союз»), яка монополізувала торгівлю в Північній Європі. І нині торгово-портові функції в них є головними. Розвинені також переробка імпортних товарів, машинобудування, особливо суднобудування. Чимало тут морських курортів і центрів туризму.
Емден у гирлі річки Емс одержав назву «порт для Рура». Через нього транспортують руду і ліс, сюди підведено газопровід з Північного моря. Тут же починається вхід у канал Дортмунд—Емс. В Емдені виготовляють кораблі й автомобілі. Вільгельмсгафен — найбільша військово-морська база Німеччини часів першої та другої світових воєн. Це єдиний німецький порт, здатний приймати танкери будь-якого розміру. Зараз це найзначніший німецький портовий термінал, звідки починається нафтопровід до Руру.
Бремен на річці Везер, за 72 км від Північного моря, — важливий центр суднобудування, торгівлі і промисловості. Відомий у минулому як ганзейське місто, а потім своїми зв'язками з Новим Світом. Через нього йшов головний потік німців, які емігрували за кордон. Імпорт «колоніальних товарів» (чай, кава, тютюн, бавовна) та їх переробка важливі для міста і нині. Бремен — традиційний центр суднобудування. До поразки Німеччини в 1945 р. це був також один з найбільших центрів авіаційної промисловості. Останнім часом виробництво літаків поновилось і доповнилось космічною технікою. Тут же в 60-ті роки побудовано єдиний після війни новий мета¬лургійний комбінат.
Гамбург (1,6 млн жителів) — важливий промисловий центр Німеччини й один з найбільших морських портів Європи і світу. До другої світової війни Гамбурґ називали «другим містом країни» після Берліна, а в Західній Німеччині це було найбільше промислове місто. Гамбурґ розташований на берегах річки Ельби за 110 км від Північного моря. Це перш за все порт, найбільший в країні, і його промисловість так чи інакше пов'язана з портовою діяльністю: переробка імпортного продовольства, руд металів, деревини, целюлози тощо; нафтопереробка і нафтохімія, суднобудування (атомні судна, бурові платформи) і судноремонт. Нині все це дедалі більше доповнюється новітніми галузями машинобудування (аерокосмічне і електронне). До того ж, це місто міжнародних заходів, засобів масової інформації (газет, журналів, рекламних агентств, радіо і телебачення), численних культурних установ. Місто вважається одним з найзеленіших і найбагатших на рекреаційні території.
Порти Балтійського узбережжя Німеччини значно поступаються її портам на Північному морі. Раніше головними тут були Штеттін (Щецін), Данціґ (Ґданськ) і Кенігсберг (Калінінґрад), які тепер належать Польщі і Росії. Серед сучасних німецьких портів виділяються Любек, з'єднаний каналом з Ельбою, і Росток. Місто Любек — засновник і «Король Ганзи», багате на тогочасні пам'ятки.
Внутрішні міста Північної Німеччини виникали на межі низовини і гір. Це була смуга не тільки родючих земель, а й різноманітних корисних копалин (цинк, свинець, залізні руди, калійна і кам'яна сіль, нафта і природний газ). Зараз їх поклади практично вичерпані, але в минулому вони відіграли значну роль. Тут же проходить траса Середньонімецького каналу. Найбільшим є місто Ганновер — значний промисловий і торговий центр, відомий своїм щорічним промисловим ярмарком. В його оточенні привертає увагу Вольфсбурґ. Це «автомобільна столиця» Німеччини з заводами корпорації «Фольксваґен». Будівництво її почалося ще в 30-ті роки XX ст. і розглядалось як своєрідний виклик американському Детройту і компанії «Форд».
ПІВНІЧНИЙ РЕЙН-ВЕСТФАЛІЯ. Це 10% території (34 тис. км кв), 22% населення (17,5 млн чоловік) і 25% промислової продукції Німеччини. Земля Північний Рейн-Вестфалія є важливою сільськогосподарською територією. Тут же знаходяться Ахейський (Нижньорейнський) буровугільний басейн, багато підприємств текстильної і харчової промисловості, бальнеологічні і кліматичні курорти, історичні та культурні центри. Але уособлює цю територію Рур (назва походить від назви річки) — одна з найбільших концентрацій промисловості в світі. Природною його основою став Рурський кам'яновугільний басейн, який займає площу 140 х 30 км між двома невеличкими правими притоками Рейну — річками Ліппе і Рур, на кордоні Північнонімецької низовини і Рейнських Сланцевих гір.
У кінці XIX і в першій половині XX ст. тут на базі місцевого вугілля і довізної залізної руди склався вугільно-металургійний комплекс, який стали вважати класичним, а назва «Рур» стала загальною. Комплекс включає видобування вугілля, коксохімію, електроенергетику, чорну і кольорову металургію, металообробку і важке металомістке машинобудування (рейки, труби, сталеві конструкції, обладнання для шахт, кар'єрів, металургійних і машинобудівних заводів, рухомий склад залізниць тощо), а також виробництво цементу і скла. Залізна руда в Рурі довізна. З 1871 по 1918 р. її доставляли з Лотарингії, а після 1918 р. — зі Швеції. Промисловість Руру спричинила будівництво автострад, залізниць і водних шляхів, включаючи канали.
Майже 100 років Рур уособлював індустріальну міць Німеччини, був базою підготовки двох світових воєн і «німецького дива» в 50-ті роки. Світова криза вугільних районів 70-х років XX ст. не обминула і Рур. Пророкували його повний занепад. Але Рур вистояв і залишається найважливішим промисловим районом світового значення.
Старі традиційні галузі Руру продовжують існувати, але їх відносні і абсолютні розміри зменшились. Різко зменшилась і зайнятість у них. Натомість сотні тисяч робочих місць були створені в новітніх галузях. Коксохімію замінила нафто- і газохімія. Отримали розвиток автомобілебудування, виробництво комп'ютерів та іншої електротехніки, видавнича справа, страхування, рекреація і туризм. Сучасний рурський індустріальний ландшафт значно відрізняється від колишнього вугільно-металургійного.
Рур — це найбільша в Європі агломерація промислових міст, які зрослися одне з одним. На площі 7330 км кв. зосереджено 8,5 млн жителів. Найбільшими містами є Дуйсбурґ, Гессен, Бохум, Дортмунд, Дюссельдорф. Між ними багато спільного і одночасно кожен має своє обличчя. Дуйсбурґ — «ворота Руру» на Рейні — річковий порт з вантажообігом понад 50 млн т щороку. Гессен — «місто сталі», «місто Круппа» — найбільший виробник озброєння в першу і другу світові війни, а тепер «енергетична столиця» Німеччини. Дюссельдорф також промислове місто, але його структура більш диверсифікована і, головне, це фінансово-банківський центр — «сейф Руру».
Серед інших міст району привертають увагу Кельн, Бонн і Ахен, відомі ще з часів Стародавнього Риму. Кельн — велике промислове місто (електротехнічне і транспортне машинобудування, нафтохімія в передмісті Леверкузен із заводами концерну «Байєр») і одночасно торгово-фінансовий, транспортний і культурний центр. Кельнський собор — найвідоміша пам'ятка архітектури. Бонн — колись маленьке провінційне містечко — в 1949—1990 рр. був столицею Західної Німеччини. Ахен, який розташований на кордоні Німеччини, Нідерландів і Бельгії, — колишня столиця Імперії Карла Великого, бальнеологічний курорт, вузівське і туристичне місто.