Масляк П.О. (упорядник) Хрестоматія з географії України

П. Масляк

Топоніміка Сумської області

У географічних назвах Сумської області знайшла свій вираз поетична душа нашого народу, його радощі і печалі. Кого залишить байдужим назва сіл області: Веселе, Зелене, Голуби, Тополя, Біла Береза, Зелений Гай тощо. Але й тут існують певні особливості і закономірності.Так, на півдні України топоніми з основою весел (Веселе, Веселий Гай та інші) більше поширені, ніж у Сумській області. На Дніпропетровщині їх майже 30. Звичайні вони і в сусідніх Миколаївській, Донецькій і Кіровоградській областях.
Вивчення топоніміки рідного краю необхідне ще й тому, що часто простота розшифровки тієї чи іншої географічної назви насправді виявляється не настільки очевидною, як це здається на перший погляд. Чисельні в країні Баранівки, Півнівки, Ракова Січ на Сумщині та багато інших сіл і місцевостей названі так не тому, що тут вирощували відповідних тварин, а тому що вони належали колись Барану, Півню, Раку.
А як оспіваний, іншого слова й не підбереш, рельєф області — Вишневий Яр, Сидорова Яруга, Суходіл, Рівчаки, Грунь, Холодний Яр, Великий Яр, Бурчак та інші.
Сумська область з її досить густою гідрографічною сіткою багата на гідроніми. Вони також відбивають у собі природні чи господарські особливості. Поетична річка Ромен і «прагматична» річка Мочулище. Якщо українське слово ромен ще не вийшло з ужитку, то що таке «мочулище», діти вже, напевно, й не знають. А мочило (мочула) — це мілка річка, ставок, болото, неглибоке озеро, де в певному місці мочать коноплі. Такі назви є скрізь на півночі країни — від Волинської до Сумської області. Поширені такі гідроніми і в Росії, Польщі, Чехії, Словаччині, на території колишньої Югославії.
Велика група термінів гідрорельєфу північного сходу України пов'язана з особливостями говірок сіл цього регіону. Так, термін «рівчак» («бурчак») знайшов відображення на карті Сумщини (села Рівчаки і Бурчак). Багато географічних назв означає болотисте місце. Наприклад, «ржавець» — ржаве болото, «баюра» — велика і глибока калюжа, «твань» — в'язка і густа грязь, «рудка » — іржаве болото тощо. Цікаво, що ареал з основою залізо перекривається ареалом із словом «ржа», який в свою чергу перекривається ареалом гідронімів з основою «руд». Ці ареали охоплюють не лише Сумську область, але й всю північ країни, а також Прикарпаття, Білорусь, Молдову, Польщу та інші території.
У географічних назвах Сумської області добре відображений і рослинний світ. Це села Тополя, Біла Береза, Соснівка, Тернівка, Вільшанка, П'ятидуб, Ясенове, Чорні Лози тощо.
А які звірі водилися в давнину на Сумщині? Знаючи топоніміку рідного краю відповідь знайти легко:«Водилися тут тури». На це вказує хоча б назва с. Тур'я.
Географічна карта дає відповідь і на питання про рід занять жителів області в минулому. Про це розповість назва сіл Кошари, Пекарі, Пасіка, Токарі, Овеча, Мачулища, Старі Гончарі тощо.
Топоніміка Сумщини розповість і про історію заселення її території, особливо центральних і південних районів. Загальновідомо, що переселенці мали звичай називати нові поселення за назвою сіл і міст своєї Батьківщини. Так, переселенці з України заснували в Сибіру і Казахстані багато Полтавок та Чернігівок. У Америці переселенці із Сквири Київської області заснували поселення Нью-Сквиру. Не є винятком і Сумська область, яка заселялася переважно вихідцями з Правобережної України, зокрема з Прикарпаття, Карпат і Закарпаття. Про це говорить назва сіл Великий і Малий Самбір на Сумщині і міст Самбір і Старий Самбір Львівської області. Але це не єдиний факт. Бойки, гірські українці, живуть в Карпатах, а села Бойки, Бойковщина розміщені в Полтавській і Сумській областях. Особливо чітко проглядають «тіні забутих предків» в чисельних на Сумщині і Полтавщині селах, кутках, вулицях, що мають назву «грунь». Запитайте жителя цих сіл, що означає це слово, і він вам не відповість. Але знають, що таке «грунь», гуцули. Так вони називають горб, підвищення. Та й в рельєфі всі ці об'єкти пов'язані з підняттями земної поверхні.
Топоніміка Сумської області відбиває не тільки далеке минуле, але й порівняно недавні часи та нашу сучасність. Нашарування епох видно на карті області. Серед назв, що народилися багато роківтому, поряд із селами Козацьке, Кобзарі, Графське з'явилися назви радянського періоду — села Перше Травня, Комунари, Радянське, Комсомолець тощо.

П. Масляк

Географічні назви Чернігівщини

Чернігівщина. Древня земля, багата своєю історією, природою, людьми. В її географічних назвах знайшли відбиток незліченні скарби народної мудрості, різноманітні природні умови і ресурси, трагічні і щасливі сторінки життя.
Городище — місце колишнього укріпленого поселення. Чернігівщина пережила не одну навалу ворогів. Тому в різних її куточках ми знаходимо залишки таких фортець. Таке укріплення в давнину звалося городом і походить від дієслова «городити». Так, у Ічнянському районі є Івангород, в Бахмацькому і Семенівському — Городок, в Менському і Семенівському — Городище. Красний Городок знаходиться у Семенівському районі. А що означає суфікс «-ище» в назві Городище? Подивіться на географічну карту Чернігівської області. Тут ви знайдете і Монастирище в Ічнянському районі, і Таборище в Ніжинському, і Кошарище в Куликівському, і Будище в Чернігівському. Давній суфікс «-ище» означає, наприклад, що село, Монастирище виникло на місці колишнього монастиря, а Будище — на місці, де колись знаходилася буда (що таке буда ви дізнаєтеся пізніше). Є в Носівському і Семенівському районах населені пункти з назвою Селище. Географічна назва цих сіл відкриває таємницю їх виникнення. Якщо на місці спустошеного поселення або поселення населення якого вимерло чи покинуло помешкання, засновувалося нове село — воно часто-густо отримувало назву Селище.
Переселяючись із Правобережної України на Лівобережну, люди засновували слободи. Є так і населені пункти і на Чернігівщині. Це Слобідка Бахмацького району, Слобода Корюківського, Слобідка Талалаївського, Слобода Чернігівського, Щорська, Михайльчина Слобода і Кролевець-Слобідка Новгород-Сіверського, Рашкова Слобода Ріпкинського району тощо.
Назви населених пунктів можуть підказати сучасним поселенцям, звідки прийшли їх предки на цю землю. Так, в Бобровицькому районі знаходиться село Свидовець. Свидовець — це один із найвищих гірських масивів у Карпатах, отже зрозуміле і походження цієї назви на Чернігівщині. Напевно, мало хто із чернігівчан знає, що походження слів з Карпатського регіону характерні для Посеймя і Подесення. Наприклад, слово «глаганка», «глоганка» та деякі інші його відміни — означає коров'яче або овече молоко, що заправлене висушеним шлунком і зустрічається лише в Карпатах і на Чернігівщині.
Цікавим є й інший факт. Молоко вівці ніколи не вживали у їжу в Білорусі і Росії. Водночас це був один із основних продуктів харчування в Карпатах. Але існує ареал на Чернігівщині (Козелецький, Чернігівський, Ріпкинський, Городнянський, Менський, Щорський, Сосницький та Корюківський райони), де раніше теж доїли овець. До речі, і овече молоко тут називали карпатським словом «бринза».
Багата історія Чернігівської землі знайшла відбиток на її географічній карті. Село Козацьке Бобровицького району і Хортиця у Варвинському районі, Пушкарі у Козелецькому і Новгород-Сіверському районах. Чумаків давно немає в Україні, але село Чумак назавжди закріпило цю назву у Ріпкинському районі. У Семенівському районі до цього часу збереглося село з назвою Шведчина, а в Чернігівському — Москалі. Звичайно, є й пізніші історичні нашарування радянського часу. Сюди можна віднести Червоні Партизани Менського району, Червоний Ранок , і Пролетарське Коропського, Пам'ять Леніна Менського району. В Ніжинському районі є навіть село Перебудова, хоча з перебудовою (1985 р.) в колишньому СРСР воно не має нічого спільного.
У Чернігівській області — давній українській землі — дуже мало географічних назв іншомовного походження. Одна із них знаходиться в Носівському районі. Це село Сулак. Його назва має тюркське походження. На карті Північного Кавказу в Дагестані ви знайдете однойменну річку і поселення. «Су» з тюркської — вода. Згадаємо хоча б відомий водоспад Учан-Су в Криму.
Знайшли відображення в географічних назвах Чернігівщини і важливі шляхи сполучення, що перетинали цю землю у минулому. Топоніми Містки Щорського району, Мости Бахмацького і Городнянського, Хрещате Козелецького, Переволочна Прилуцького та інші. Вони дають інформацію про те, що колись тут проходили більш чи менш важливі транспортні магістралі, переправи тощо.
Для Чернігівської області притаманні чисельні назви, що відображають розміщення того чи іншого виробництва в минулому. До них відносяться Бондарі в Бахмацькому районі, Мочалища (вимочували коноплі) в Бобровицькому, Тартак (лісопильня)в Городнянському, Буди в Ічнянському, Будище в Козелецькому. Буда, Будище в Корюківському, Журавлева Буда, Буди, Будище в Куликівському, Буда-Вороб'ївська в Новгород-Сіверському, Будище в Чернігівському районах. Останні географічні назви вказують на виробництво дьогтю, смоли, поташу. Сюди ж можна віднести і Дігтярі в Ічнянському районі.
Поширена в області назва Рудня, походження якої вказує на її минуле: тут виробляли залізо із болотної руди. Є такі села в Козелецькому, Корюківському, Сосницькому, Чернігівському та деяких інших районах: наприклад, Грибова Рудня в Ріпкинському районі.
Дуже розвинуто на Чернігівщині і виробництво скла. На це вказують назви сіл Туманська Гута і Лошакова Гута в Козелецькому районі, Гута Коропського району, Гутище в Корюківському, Гута Ткачова в Ріпкинському, Стара Гутка в Семенівському районах, Гутище — в Сосницькому, Гута Студенецька — в Щорському районах. Такі назви вказують також на наявність певної сировини для виробництва скла і в наші дні.
На певний вид виробництва в минулому та і в наші дні можуть вказувати і Олійники в Корюківському районі, Тютюнниця в цьому ж районі, Кошарище та Смолянка в Куликівському, Садове в Ніжинському районах, Мильники в Хосівському, Нова Папірня в Ріпкинському і Папірня в Чернігівському, Млинок у Щорському, Жилин Млинок у Козелецькому, Нові Млини в Борзнянському районах тощо.
Чудова природа Чернігівщини оспівана в її географічних назвах. Рослинний світ чи не найширше представлений на карті області: Кропивне, Вербівка, Калинівка, Грушівка в Бахмацькому районі, Рокитне, Осокорівка в Бобровицькому, Березівка, Тростянка в Борзнянському, Калиновиця, Берізка в Варвинському, Лозове, Дібровне, Тополівка в Городнянському, Вільшанка в Ічнянському, Бір, Опеньки в Козелецькому, Мохове, Черешеньки в Коропському, Березка в Менському, Діброва, Липів Ріг в Ніжинському, Березова Гать в Новгород-Сіверському, Кленове і Вишневе в Носівському, Тополя і Дубовий Гай в Прилуцькому, Яворці і Вербичі в Ріпкинському, Мхи і Березовий Гай в Семенівському, Лозове, Тростянець, Підлозове в Срібнянському, Березівка, Липове, Березовиця в Талалаївському, Боровики і Ягідне в Чернігівському, Сукичи в Щорському районах.
Багато назв поселень Чернігівщини пов'язано з характером розміщення їх відносно лісів, річок, боліт, горбів тощо. Наприклад, Зарукавне та Заболоття в Бахмацькому районі, Підлісне в Козелецькому, Підгірне в Новгород-Сіверському, Підгайне в Носівському, Заболоцьке, Приозерне в Прилуцькому, Набережне, Острів, Заріччя в Семенівському, Підлозове в Срібнянському, Підгірне в Чернігівському, Заріччя в Щорському районах тощо. На географічній карті Чернігівської області відображений процес вирубування лісу. Місце, де вирубано ліс в Українському Поліссі за умов виникнення тут поселень, часто-густо називали Пельківці, Пнятин, Поляна тощо. Не є винятком і Чернігівщина. Прикладами таких назв є Корчев'я в Ріпкинському районі, Ясна Поляна в Новгород-Сіверському, Поляна в Ніжинському районах тощо.
Характерні особливості рельєфу відображені в географічних назвах області. Червоні Гори, Чорногірці і Гориця в Менському районі, Низи в Ніжинському, Гірки в Новгород-Сіверському, Плоске, Рівчак-Степанівка в Носівському, Крутоярівка, Гора, Високе в Прилуцькому, Гірки, Високинь у Ріпкинському, Поділ в Срібнянському, Глибоке, Жолобок у Талалаївському, Підгірне в Чернігівському, Глибокий Ріг у Щорському, Вершини в Городнянському, Кремський Бугор у Новгород-Сіверському, Лиса Гора в Коропському районах.
Чернігівська область багата річками, озерами, а в північній частині і болотами. Цетакожзнайшло відображення в географічних назвах. Болото давно осушили, річка обміліла, але відповідні назви збереглися. Щуча Гребля, Острів, Зарукавне в Бахмацькому районі, Озеряна в Боровицькому, Червоне Озеро, Суховодка, Хороше озеро, Красностав у Борзнянському, Озеряни у Варвинському, Безводідка, Іржавець в Ічнянському, Оболоння в Коропському, Ставок, Іржавець у Носівському, Білорічиця, Чисті Лужі в Ріпкинському, Таті в Семенівському, Мале Устя в Сосницькому, Конотоп у Городнянському районах тощо.
Вказують географічні назви Чернігівщини і на виходи корінних порід, залягання певних видів корисних копалин. Це Кам'янка в Ріпкинському районі, Срібне, Піски в Чернігівському, Глиниця в Прилуцькому районах. Сюди ж можна віднести назви Рудня, Гута, Буда та інші.
Звичайно, що назви сіл Чернігівщини не тільки пов'язані з об'єктами, але і з станом душі людини, яка щиро закохана в рідний край. Про це говорять назви сіл Веселе, Затишшя, Мирне, Світле, Хороше Озеро, Мудре, Зоряне, День Добрий, Світанок! Майбутнє, Вільне, Надія, Юність, Зоря, Ясне, Солов'ї, Добре тощо.
На жаль, Чернігівщину не обминула хвиля бездумного перейменування. За радянський період багато сіл області втратили свої історично обумовлені назви. Чомусь вважалося, що досить змінити назву Твані в Світле, Чисте чи Комуністичне, як життя враз стане кращим. Замість того, щоб заасфальтувати вулиці в селі, змінювали його назву.
Географічні назви Чернігівщини — це велике культурне надбання українського народу. Вони вимагають такого ж державного захисту, як і архітектурні пам'ятки.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом
Завантажити книгу
Система Orphus