Особливості сучасного господарського комплексу України

§ 12. Особливості сучасного господарського комплексу України

Питання для повторення

1. Що таке національний господарський комплекс країни?
2. Яка галузева структура НГК?
3. Які бувають типи господарських комплексів країн?
4. Що таке зайняте населення?

Галузева структура НГК країни

За природно-ресурсним потенціалом, рівнем розвитку Україна належить до середньорозвинутих країн світу. За типом господарський комплекс є промислово-аграрним, тобто у ньому поєднується промисловість і сільське господарство при деякій перевазі першого з них. Значно розвинуті у країні транспорт, будівництво та галузі сфери послуг.

Аби порівняти роль різних галузей господарства у національному господарському комплексі країни, визначають їх частку у валовому національному продукті (сукупній ринковій вартості всього обсягу кінцевого виробництва впродовж року) або у національному доході (новоствореній вартості, як правило, за рік). За підсумками 1999 року (рис. 13) частка виробничої сфери у загальній вартості вироблених за рік товарів і наданих послуг становила 77,1% (промисловість — 48,2%, сільське та лісове господарство — 14,5%, будівництво — 4,5%, транспорт і зв'язок — 8,2%, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання — 1,7%), а сфери послуг — 22,6% (соціальні послуги — 15,5%, виробничі — 7,1%). Серед галузей промисловості найбільшу частку продукції приносили паливна промисловість, електроенергетика, чорна металургія, харчова промисловість.

Рис. 13. Частка окремих галузей у національному доході України

Оскільки через повільність реформ економіка у кінці 90-х років продовжувала перебувати у кризі, то нові статистичні дані не відображають потенційні можливості господарського комплексу України. Якщо порівняти цифри, що характеризують загальні риси галузевої структури за 1990 і 1999 роки, то можна відзначити велике падіння обсягів і частки сільськогосподарського виробництва, будівництва. Зросло значення сфери послуг, що є закономірним для розвитку економіки усіх країн у кінці XX століття. Питома вага промисловості хоч і стала більшою, але загальні обсяги виробництва у цьому секторі економіки у 90-і роки сильно зменшилися. Особливо значний спад відбувся у машинобудуванні, легкій промисловості, частка яких у виробництві промислової продукції зменшилася з 1990 по 1999 відповідно із 30,7% до 13,8% та із 18,6% до 1,4%. Другим показником, за яким можна оцінювати розвиток і значення окремих галузей господарства, є частка зайнятого у ній населення (табл. 4, рис. 14).

Рис. 14. Зміна частки зайнятих у сферах та галузях національного господарського комплексу

В Україні, як видно з таблиці, частка зайнятих у виробничій сфері майже вдвічі більша, ніж у невиробничій. Це свідчить про невисоку продуктивність праці у виробничій сфері і недостатній розвиток невиробничої сфери. З'явилася у 1999 році графа, де фіксуються зайняті в інших видах господарської діяльності. Це пов'язано з тим, що в Україні вже проведені певні економічні реформи, дозволена приватна власність, а тому значна частка людей почала займатися індивідуальною підприємницькою діяльністю.

У промисловості (більше як 8 тис. промислових підприємств) на кінець 1991 року працювало 7,1 мільйона осіб, або 32% від загальної кількості зайнятих у національному господарстві. Через значне падіння обсягів виробництва у промисловості, зупинку багатьох підприємств на початок 2000 тут працювало тільки 4,4 млн. осіб. Ця кількість вперше за багато років є меншою, ніжу сільському та лісовому господарстві.

Проблеми й перспективи розвитку

Колоніальне минуле, панування централізованої командно-адміністративної системи, яка десятиліттями формувала економіку України без врахування об'єктивних потреб та інтересів її народу, належного екологічного обгрунтування призвели до її занепаду і загострення цілого комплексу проблем. В Україні склалася одна з екологічно «найбрудніших» економік — перенасичена хімічними, металургійними, гірничодобувними виробництвами із застарілими технологіями. Технологічна відсталість і зношеність діючих підприємств зумовили низьку продуктивність праці та великі затрати сировини і енергії на одиницю готової продукції. Це в свою чергу призводить до виснаження невідновних мінерально-сировинних ресурсів, забруднення атмосферного повітря, води, грунтів.

Надмірно в нашій країні розвивалися галузі військово-промислового комплексу, а випуск товарів для споживання населення був дуже обмеженим, надто повільними темпами розвивалася сфера послуг.

Нераціональна хімізація сільського господарства призвела до того, що в продуктах харчування все частіше містяться нітрати, пестициди та інші шкідливі для живих організмів речовини.

Нав'язана колишнім центром невигідна для країни галузева структура господарства спричинила нераціональну територіальну структуру національного комплексу. Виникли центри надмірного зосередження промисловості (особливо Донбас, Придніпров'я), які потребують великої кількості природних і трудових ресурсів. Це призвело до значного тиску в цих регіонах на довкілля — високого рівня забруднення поверхневих і підземних вод, гострого дефіциту води, поширення ерозії грунтів. Водночас ряд областей (Чернігівська, Хмельницька, Рівненська, Волинська, Тернопільська, Закарпатська) є найменш розвинутими, що зумовлює проблеми зайнятості трудових ресурсів тощо.

Галузева структура визначила й однобоку орієнтацію господарського комплексу України на залежність від енергоносіїв (нафти, газу), лісу, продукції легкої промисловості та сировини для неї з Росії та інших країн колишнього СРСР. Продукція українських підприємств через низьку якість також користується попитом переважно на цьому ж ринку. Це ускладнює зв'язки з розвинутими країнами світу, які володіють сучасними технологіями і технікою.

Після проголошення незалежності (24 серпня 1991 року) Україна взяла курс на перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки, яка базується на приватній власності на землю та інші засоби виробництва. Тому наша країна отримала статус країни з перехідною економікою.

Основним завданням перехідного періоду було проведення процесів приватизації й переведення економіки на ринкові «рейки», в якій обсяги випуску та асортимент продукції визначаються не командами, а попитом на неї в суспільстві.

Другим важливим завданням була структурна перебудова економіки, яка полягає в обмеженні випуску продукції, що споживає велику кількість енергії і сировини є економічно й екологічно невигідною для країни, та переорієнтація господарського комплексу на виготовлення високотехнологічної продукції, яка повинна задовольнити потреби держави, а також зможе конкурувати на зовнішньому ринку.

Необхідно було значно розширити вигідні зовнішні економічні зв'язки, особливо у західному напрямку, що дало б можливість впроваджувати світові досягнення науки й техніки у всіх сферах і галузях господарства шляхом створення спільні підприємств, придбання сучасного обладнання і технологій для модернізації промисловості, сільського господарства, транспорту і т. ін.
Вирішення цих завдань дало б можливість раціонально використати економічні потенціал України, підвищити обсяг та якість продукції й послуг, розв'язати екологічні проблеми, підвищити рівень життя населення. Однак жодне з цих завдань за 10 років існування Української держави не було у повному обсязі виконане. Тому, поки що НГК України знаходиться в стані затяжної економічної кризи, що супроводжується зубожінням основної частини її громадян.

Питання для закріплення знань

1. Які загальні риси галузевої структури національного господарського комплексу країн:
2. У яких галузях Україна займає передові позиції у світовому господарстві?
3. Які проблеми склалися у НГК країни під впливом командно-адміністративної колоніальної системи господарювання?
4. Які основні завдання стоять перед національним комплексом у перехідний період?

Практичні завдання

1. Проаналізуйте секторну діаграму частки окремих галузей НГК у національному доході.
2. За даними таблиці 4 проаналізуйте і визначте тенденції зміни частки зайнятих у сфер та галузях національного господарського комплексу. Обгрунтуйте, якими причинами зумовлені ці зміни.