Історія досліджень
Реальні стаціонарні дослідження на Чорногірському географічному стаціонарі розпочалися у серпні 1979 року. В той час уся приладна база стаціонару налічувала один строковий термометр, один термограф, один аспіраційний психрометр і опадомір Третякова. Почали стандартні мікрокліматичні виміри на вже підготовленій (групою студентів на чолі з О. М. Федірком) основі майбутнього метеомайданчика, розташованого на відкритій ділянці рівної надзаплавної тераси Прута. Практично водночас (із збільшенням приладного забезпечення) виміри дублювалися на метеомайданчику тієї самої тераси, але з наявністю зрілого смерекового деревостану. Вже за три місяці подібні дослідження проводили і на західних схилах хребта Озірний у зрілому букняку.
У цьому ж році виходить монографія А.А. Краукліса «Экспериментальное ландшафтоведение». Безпосереднє знайомство з відомим географом дало можливість переосмислити загальні підходи до саме ландшафтних стаціонарних досліджень. Врахувавши ландшафтознавчі «помилки» сибірських географів, було вирішено розпочати роботи з фіксування параметрів не точкових, а просторово-польових, які б охоплювали як площі самих ландшафтних систем (переважно ландшафтних фацій), так і їх функціонального оточення, яке такий підхід також дозволяв експериментально визначити.
Виникла нагальна проблема різкого збільшення приладного забезпечення стаціонару. Допомогли в цьому Харківський університет (було передано стаціонару понад 100 психрометричних термометри), метеостанції у Яремчі (понад 30 строкових і максимальних термометри), Пожижевська (понад 50 різноманітних повітряних та ґрунтових термометрів, десятки термографів, гігрографів, опадомірів та інших приладів), інші установи.
Таке приладне забезпечення надало можливість здійснення стаціонарних досліджень різноманітних характеристик на рівні геофізичних полів у десятках ключових фаціях Чорногірського ландшафту. Водночас була розгорнута робота з вироблення методичних основ таких досліджень [1, 3, 4, 5].
Результати доліджень
Результатом багаторічних стаціонарних експериментальних досліджень Чорногірського географічного стаціонару стало виявлення наступних головних ландшафтних залежностей:
- елементарні ландшафтні системи – фації, є утвореннями із складною внутрішньою структурою (вперше опубліковано у 1982 р. [2]);
- структурна організація ландшафтних фацій має емерджентний характер, тобто самі фації дійсно належать до системних утворень [7];
- ландшафтні фації у поєднанні зі своїм функціональним оточенням реалізують стійку систему відношень, яка проявляється у виникненні своєрідного ландшафтознавчого міжсистемного утворення з ознаками цілісності. Було запропоновано його називати ландшафтною плеромою [9];
- схилові геофізичні параметри ландшафтних фацій мають парадинамічну залежність [6];
- квазіврівноваженість ландшафтних систем на всіх рівнях морфологічної організації контролюється їх ландшафтним оточенням [8];
- функціонально-системна організація ландшафтних систем має інформаційну основу, яка проявляється у складності (градієнтності) геофізичних полів.
Інформаційна організація ландшафтних фацій є закономірно мінливою з періодами змін від надзвичайно коротких (від декількох хвилин) до середньо- (від декількох днів до декількох місяців) і довготривалих (декілька років) [9].
Значна за обсягом система інших ландшафтознавчих залежностей і закономірностей, визначених стаціонарно-експериментальними дослідженнями Чорногорського стаціонару подані в інших чисельних публікаціях.
Обсяг досліджень і стабільна закономірність одержаних показників дозволили зробити на їх основі певні теоретичні ландшафтознавчі узагальнення. Відтак, вони є суттєвим підгрунтям для планування й проведення наступних стаціонарних досліджень.
На сьогодні головна проблема стаціонару – не втратити набуті досягнення і не «скотитися» до галузевих (наприклад, мікрокліматичних) режимних досліджень, оскільки в такому разі він втратить ознаки ландшафтознавчого експериментального центру.
Корисна література
- Міллер Г.П., Петлін В.М. Розробка ландшафтних основ природокористування на Чорногірському стаціонарі // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. - 1982. - Вип. 13. - С. 10-14.
- Миллер Г.П., Петлин В.Н. Стационарные исследования динамики внутренней структуры фаций Черногоры // Физическая география и геоморфология. - Вып. 30. - К: 1983. - С. 66-69.
- Петлин В.Н. Исследование динамики и развития природных территориальных комплексов полустационарными и экспедиционными методами // Физическая география и геоморфология. - Вып. 31. - К: 1983. - С.74-77.
- Миллер Г.П., Петлин В.Н. Стационарные исследования динамики и развития ПТК. Львов: изд-во Львов. ун-та, 1985. - 79 с.
- Миллер Г.П., Петлин В.Н. Исследования динамики и развития ПТК полустационарными и экспедиционными методами. - Львов: изд-во Львов. ун-та, 1985. - 69 с.
- Петлин В.Н., Третяк А.А. Пространственная дифференциация снежного покрова в природных территориальных комплексах северо-восточного сектора Черногоры // Вестн. Львов. ун-та. Сер. геогр. - 1986. - Вып. 15: Географические основы природопользования. - С. 32-34.
- Миллер Г.П., Петлин В.Н. Структурная организация ландшафтных фаций // Физическая география и геоморфология. - Вып. 35. - К: Вища школа, 1988. - С. 40-45.
- Петлін В.М. Закономірності організації ландшафтних фацій. - Одеса: Маяк, 1998. - 240 с.
- Петлін В.М. Стратегія ландшафту. - Львів.: Вид-во ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. - 288 с.