Своєрідність гірських екосистем, що обумовлена характером рослинності, рельєфом, продуктами вивітрювання літологічно-розвинутих порід, кліматичних особливостей проявляється в характері ґрунтотворення і в способах використання гірських ґрунтів. Особливості умов формування ґрунтів безумовно проявляється в їх морфології. Однак, всі ці відмінності в умовах формування є не надто значні і навіть не проявляються на низькому таксономічному рівні. Під різними дерев’янистими формаціями на різних абсолютних висотах на схилах різних експозицій і крутизни не відмічається яких-небудь особливих закономірностей в просторовому поширенні буроземів, тим більше, за багатьма властивостями вони проявляють значну подібність.
Морфологічні особливості буроземів Карпат детально вивчені і їх характеристика подана у працях А. Зворикіна, Г. О. Андрущенка, І. М. Гоголєва, П. С. Пастернака, В. І. Канівця, Ф. П. Топольного, П. М.Шубера та інших, а також в працях чеських дослідників А. Златніка, 3. Груби та інших. Однак вивченню морфологічної будови буроземів пралісів не приділялася значна увага.
Аналіз морфологічної будови буроземів смерекових пралісів показав, що потужність профілю обумовлена в першу чергу особливостями залягання корінних флішових порід, а також ритмічністю флішу. Зокрема, в буроземах під чистими смерековими пралісами корінні породи залягають на глибині 66, а під мішаними смерековими-буковими пралісами на глибині 64 см [1,с. 9].
Виокремлення щебенюватого поверхневого горизонту в умовах відносно м’якого рельєфу Карпат, де, в більшості випадків, виключено утворення кам’янистих осипищ, може бути пояснено тільки наявністю поверхневого змиву дрібнозему в період випадання інтенсивних опадів і масового танення снігу. Причому, цей змив має досить малу інтенсивність, тому він не приводить до знищення всього ґрунту і автоматично послаблюється по мірі виокремлення “захисного панцира”. Про наявність малоінтенсивного поверхневого змиву в карпатських лісах свідчить і та обставина, що до зрілого віку лісу кореневі шийки дерев оголяються, є припіднятими над поверхнею ґрунту на 10-20 см [2, c. 148-149].
Руйнування ґрунтового панциру при обробітку буроземів поряд із зникненням підстилки приводить до інтенсифікації ерозійних процесів, що є однією з причин широкого поширення в Карпатах перелогової системи землекористування, включно до сьогоднішнього часу [1].
Значна увага була надана вивченню лісових підстилок, так як їй належить провідна роль в процесі ґрунтотворення як важливому компоненту лісових біоценозів. Підстилка – головне джерело живлення мікроорганізмів, ґрунтової мікро- і мезофауни. Вплив підстилки на ґрунт може бути як позитивний так і негативним. Надмірне накопичення підстилки приводить до оторфування, що негативно впливає на водний і повітряний режими, а також на фізико-хімічні властивості ґрунтів. З іншого боку відсутність підстилки може сприяти розвитку ерозійних процесів, погіршення гідротермічного режиму верхнього шару ґрунту.
Вивченню впливу підстилки на процеси ґрунтотворення, характер природного відновлення лісу важливого значення надавали М. М. Степанов (1940), В. С. Шумаков (1941), П. С. Погребняк (1952), С. В. Зони (1954), В. М. Мінна (1954), М. А. Голубець (1978, 1980, 1997), Ю. М. Чорнобай (1975-2000) С. М. Стойко (1980, 2007).
Лісова підстилка утворює щільний горизонт на поверхні ґрунту, який складається з 1-3 шарів. Перший шар (позначається L) опад цього або минулого року, який складається з хвої або листя, які втратили свій колір і побуріли. Але листя і хвоя зберігає свою форму і по них можна визначити навіть видову приналежність. Нижче залягає шар детриту або турухи (позначається F) і складений уламками листя і хвої, в ньому багато гіфів грибів, багато залишків листя, на яких збереглися прожилки. Підгоризонт називають ферментацією, так як в ньому відбувається інтенсивне перетворення детриту в перегній. Нижній підгоризонт підстилки складається із перегною, органічної речовини, який повністю втратив вихідну форму. Цей горизонт позначається Но і називається шаром мінералізації, гуміфікації.
Підстилку відносять до ґрунтових горизонтів і включають в опис ґрунтових горизонтів. За своїми властивостями і в динаміці розвитку підстилка різко відрізняється від інших ґрунтових горизонтів. Вона в основному складається із органічного матеріалу. Протягом сезону її маса значно зменшується. Підстилку можна, також, рахувати і самостійним природним тілом, біогеоценотичним горизонтом, який володіє специфічними властивостями і екологічними функціями.
Як показали наші дослідження потужність лісової підстилки в чистих смерекових пралісах – 3 см, а в мішаних смереково-букових – 8 см. Деякі показники морфологічної будови профілів буроземів, які були закладені на різних макросхилах і абсолютних висотах під смерековими і мішаними смерековими пралісами, дуже близькі між собою. Профілі досліджуваних ґрунтів мають слабку диференціацію на горизонти, характерне темно-буре або буре забарвлення, дрібногрудкувато-зернисту або зернисто-грудкувату структуру, відсутність дернини і вираженістю гумусового дернового горизонту.
Зокрема, гумусовий горизонт (Ht) смерекових і мішаних смереково-букових пралісів характеризується потужністю 5-10 см, однорідним від темно-сірого до темно-бурого забарвлення, грудкувато-зернистою і зернисто-грудкуватою структурою, незначним вмістом щебенюватого матеріалу (до 5%). Гумусовий верхній перехідний горизонт (Hp(t)) темно-бурого, бурого забарвлення, грудкувато-зернистої структури, щебенюватість зростає до 10%. Потужність даного генетичного горизонту 12-14 см.
Гумусовий нижній перехідний горизонт (Hp(t)) характеризується потужністю 9-12 см, світло-бурим забарвленням, грудкувато-горіхувато-зернистою структурою і значним зростанням щебенюватого матеріалу до 20 %. Прогумусована порода (P(h)t) світло-бурого до палевого забарвлення, грудкувато-брилувата структура, до 35% каміння (діаметром максимум 25 см).
Отже, буроземи під смерековими і мішаними смереково-буковими пралісами, за морфологічною будовою є подібні, і дещо відрізняються за потужністю горизонтів, скелетністю, потужністю підстилки і вираженістю шарів ферментації і мінералізації, мають слабку диференціацію на горизонти, відсутність дернини.
1. Войтків П. С. Буроземи пралісів Українських Карпат: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук : спец. 11.00.05 - Біогеографія і географія ґрунтів / Войтків Петро Cтепанович. – Л., 2008. – 20 с.
2. Гоголев И. Н. Почвы Украинских Карпат. Природа Украинской ССР. И.Н. Гоголев Почвы. – К, 1986. - С. 145-171.
In the article description of morphological structure of burozems is given under spruce virgin forests, in particular, basic attention was it is accented on the analysis of the forest bedding, power, colouring, stony soil density genetic horizons.
Key words: burozems, forest bedding, stony soil density.