Вода в житті гуцулів: вірування звичаї, обряди

В усі віки гуцул ставився шанобливо, з священним трепетом до води, бо поряд з вогнем, світлом вода — творець усього сущого, одна з основних стихій, що утворили Всесвіт...
Культ води і досі живий. Найважливішою рисою води, яка відбилася у космогонічних віруваннях народу, була її очищувальна властивість, наділена містичною силою, яка особливо проявляється на Водохреща. Освячена вода є ліками при хворобі, водицею-йорданицею відмивають вроки; дають пити дітям від переляку; святою водою святять усе в дворі і в хаті, щоб вигнати нечистого.
На Водохреща хресні ходи на ставки та ріку відбуваються і зараз. Вони є нашою спадщиною, продовженням традицій стародавньої культури. На Гуцульщині побутувало повір’я, що в той момент, як священик занурює хрест у воду, всяка нечисть вистрибує з річки і залишається на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом із нею пірнають у плесо і всі чорти, що мерзли на морозі. А тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну протягом цілого тижня після Водохреща — “щоб більше вигинуло нечистої сили від йорданських морозів”. Зокрема, на Яремчанщині вважають, що не слід прати тиждень, бо інакше очікуються “великі гради”, а жінки отримають гінекологічні захворювання.
Ритуальне значення мала вода у ворожіннях. Наприклад, психічні зцілення ворожки-шептухи ніяк не обходяться без води. Чарівні купальські вогні запалювали лише над водою, чаклуючи над майбутньою долею, дівчата на Купала пускають на воду вінки, збирають воду-росу купальську для чарів.
Живуть у нашому сьогоденні обряди, пов’язані з водою. В деяких селах Гуцульщини молодих виряджають до шлюбу з водою і зустрічають їх з двома відрами води, коли повертаються; перепиняють молодих хлопчики чи парубки з водою та хлібом після шлюбу. Слід згадати також епізод ритуального обмивання нареченої перед шлюбом, коли змивається дівоче життя, тобто минуле, і перехід через воду як репрезентація шлюбу (на Яремчанщині став традиційним перехід через водоспад Пробій).
Породіллі при пологах дають ковток свяченої води та скроплюють, а новонароджену дитину очищають водою при хрещенні.
Навесні селяни обходили стави, річки, озера, броди й переходи чаклувати воду з метою вигнання лихих сил; щорічно громадами відвідували безодні, драговини, кринички та освячували волу на початку кожної пори року: на Йордан, Благовіщення, Зелені свята, Купала та Спаса. Гуцули переконані, що не можна увечері воду виливати, бо як вступити у неї — будеш хворіти. І жодна молода мама, купаючи дитину, не посміє ввечері вилити цю воду — це може призвести до біди, а зазвичай купіллю від дитини прийнято підлити вдень яблуню.
Згадаймо великодній звичай, що зветься на Гуцульщині “поливаний понеділок” (такий улюблений для дітвори). Це не що інше, як важливий обряд начаровування дощів, таких потрібних навесні. А ще на Великдень відбувалися вмивання водою з крашанками та грішми.
У гуцулів поширене вірування (як і в усіх слов’янських народів), згідно з яким вода є місцем проживання злих демонів. З цим пов’язані звичаї прощатися перед тим, як вживати незнайому воду, заборона купатися в річках у певні пори дня й року.
Вода вважалася і використовувалася як засіб перевірки чистоти душі. В Галичині для виявлення відьми кидали жінку у воду й дивилися, яка частина тіла найшвидше спливе — у відьми спливали стегна.
Вода завше була у великому пошанівку в гуцулів, бо знали вони її грізну силу, старалися не гнівити її. Щоб задобрити водну стихію, і, головним чином, її духів (особливо при повенях), селяни приносили воді спеціальні жертви. Існувала віра в те, що річка, розлившись навесні, не спаде доти, доки не візьме собі офіру. З метою вберегти себе від повені, люди кидали в річку курку чи півня, або хоча мишу. Жертвоприношення часом бували й більші за вартістю - топили живих коней, іншу домашню худобу. Найчастіше такі жертви приносили мельники чи рибалки — найбільш залежні від водної стихії. Багато дарів віддавали джерелам, колодязям, озерам, яким приписувалися лікувальні властивості.
Гуцули донині ставляться до води, як до живої істоти. Забороняється плювати у воду, її не можна трудити і бити по ній батогом чи камінням, казати лайливі слова і, боронь Боже, засмічувати воду (ось де гуцульське екологічне виховання!). Воду опоетизували в колядках, щедрівках, веснянках-гаївках, купальських піснях, в казках і легендах.

Hutsul nituals and customs attributet with water are presented in the article.