Дерево як культурологічний об’єкт природоохоронної діяльності

У час високого наукового прогресу все частіше задумуємось: куди прямуємо, що залишаємо для нащадків і чи зуміємо передати те, що ми одержали у спадок. Це стосується і культурної спадщини і природної спадщини (Zkba, 2002). А обидві вони як же тісно пов’язані.
Біля витоків нашої української культури стояла саме природа з усім її багатством. Саме природа формувала красиве споглядання наших пращурів на світ, була тим надихаючим фактором в усіх справах людини. На лоні природи і за допомогою природи відбулося перше звернення до Всевишнього, перші свята, забави і фомувалися перші традиції і обряди.
Генеза культу природи сягає ще прасловеянських часів, які проймають нас „красою, мудрістю і дивовижним, хвилюючим злиттям Людини з Природою” (Плачинда, 1993). Рослини, а особливо дерева, відігравали велику роль у житті слов'ян. Можливо тому, що були красиві за барвами і формою, помітні, а може тому, що відчутний був шелест листя, спричинений вітром. Тому і вбачали у будові велетнів- чи красенів-дерев наш Всесвіт.
Відображення цілісної картини будови Всесвіту було характерне не тільки для світогляду слов'ян, але й усіх індоєвропейських народів. Про таку універсальність образу дерева свідчать такі назви у давніх міфах і легендах як Дерево Життя, Райське Дерево, Дерево Пізнання. Світовим деревом є триєдина вертикальна будова Всесвіту — три царства: небо (Боги), земля (Люди), підземний світ (Предки). Вертикальна триєдиність Світового Дерева сакралізує число три і взагалі трійцю.
Горизонтальна площина світового дерева чітко поділена на чотири грані в образі статуї Світовида. Його чотириликість орієнтована на чотири сторони світу — північ, південь, схід, захід, якими опікуються відповідно Боги: Мокоша, Дажбог, Лада і Перун. У давній літературі в Апокрифах зберігся ще давній язичницький опис Дерева Життя, в якому Райське дерево прикрашає Рай, годує і напуває людей.
Завжди існували святі місця, де людина могла контактувати з вищими силами для зміцнення духа. Для створення такого простору необхідне було дерево. Слов’янський Гай — це місце, у якому не тільки відбувалися ритуали, свята і суди. Під кронами прадавніх дерев відбувалися теж наради, зустрічі, складано обіцянки і присяги.
Саме дерево життя символізує центр світу. Це яскраво відображено в українських колядках та у народному мистецтві. Це у вишивці на рушниках, малюнках на печах, дверях хат, керамічних кахлях та посуді. В українській народній творчості Світовим Деревом найчастіше виступає дуб. Але відомі також: верба, явір, сосна, береза, липа, яблуня, черемха.
Життя дерев і життя людей взаємообумовлене, що особливо проявилося у давньому звичаї саджати дерево при народженні дитини. Люди вміли використовувати лікувальні властивості дерев. Обрядове дерево присутнє у багатьох українських обрядах (Кутельмах К.М. 1989). Різдвяне обрядове дерево, прикрашене усіма плодами землі, є побажанням, щоб усі рослини давали плоди. А верба у Великодніх обрядах наділена особливостями живучості — перемоги життя над смертю. Обряд хльоскання дітей і дорослих вербовою лозиною на Вербицю означає насамперед поєднання людини з Космосом, нагадування про гармонію світового ладу. Калина у весільних традиціях — символ краси, здоров’я, ніжності, жіночості. Тому традиційно в Україні особливо шанувалися верба і калина. Свідченням цього є існуюче повір’я: „Без верби і калини нема України”. Колиска з дуба чи явора була символом міцності і здоров’я для дитини. Явір додавав сили та ще й розуму в голівку. Явір як і дуб дуже часто виступають родовим деревом. У Карпатах випікали тонкий хліб на листях яворових. Часто явір називають символом смутку. Це підтверджується у народних піснях.
Бережливе ставлення до дерев було притаманне слов’янам, особливо в Українських Карпатах, які ще називали Лісистими Карпатами (лісистість сягала 95%). Дерева та ліс були джерелом існування та натхнення до діяльності і для жителів верхньої (гірської) частини басейну ріки Прут. Мешканці цієї території виділяються особливостями побуту і культури, притаманної гуцулам, джерела яких мають давню праслов’янську основу. Ліси для них служили не лише сировиною, але завжди мали естетично-етичну значення. На сьогодні стан лісів басейну Пруту свідчить про рівень культури його жителів. Актуальними залишаються питання збільшення площі лісів, охорони натуральних лісових систем, збереження їх видового складу, структури і функцій.

Плачинда С. 1993. Словник давньо-української міфології - Київ - 25 с.
Zkba S. 2002. Ekosystem lesny wartosci czlowieka. Warszawa-Lublin, - 268 p.
Кутельмах К.М. 1989. Обычаи и обряды. В кн. Украинские Карпаты. Культура. Киев. Наукова Думка. - С. 128-135.

We are analyzing the meaning and the tight relationship between the tree and the human cultural and spiritual life. This particular publication demonstrates the accurate human approach to trees during various time periods, from Pre-Slovian times till these days, based on the example of mountain part of Prut river basin.
Key words: tree, culture, security, forest, Prut river basin.