Зміна ландшафтної структури полонинського високогір'я Чорногори внаслідок випасного і кошарного використання

Кількасотрічне випасне і кошарне використання Чорногірського полонинського високогір’я, не дивлячись на значне їх послаблення в останні десятиріччя, залишило по собі суттєві зміни у структурі природних територіальних систем. Традиційне фіксування деградаційних явищ у вигляді зміни рослинного покриву (заростання значних площ полонин альпійським щавником) та зміни у ґрунтовому покриві (ущільнення ґрунту, його переунавоження на місці кошар, посилений поверхневий стік тощо) не відображає безпосередні зміни ландшафтної структури.
Дослідження показали, що в межах експлуатованих ділянок (Головний Чорногірський хребет, полонина Костричі, полонина Маришевська) і не експлуатованих (полонинні ділянки навколо вершини Гомул), що на непорушених ділянках елементарні ландшафтні комплекси (фації) характеризуються значно більшими виділами, ніж на ділянках порушених. Окрім того на експлуатованих територіях спостерігається значне поширення ландшафтних утворень у вигляді мікрознижень (від 2 до 8 метрів), слабо випуклих ділянок (від 2 до 4 метрів), значна кількість перехідних систем (які потребують доведення, що вони можуть бути охарактеризованими як ландшафтні утворення.
На експлуатованих ділянках спостерігається своєрідне чергування різних видів ландшафтних систем в межах схилів однієї експозиції. Воно викликане наявністю стежок витоптування між якими відбуваються квазіпарадинамічне повторення ландшафтної структури.
Очікуваного різкого зростання форм лінійної ерозії не відбувається. Ймовірною причиною є наявне і швидке (навіть антропогенно викликане) заростання полонин субальпійською рослинністю. Цікава роль у цьому належить альпійському щавнику. Вона має явно дуальний характер.
По-перше, маючи надзвичайно потужне і розгалужене коріння ця рослина дуже добре утримує ґрунтовий покрив від впливу ерозійних процесів, що є надзвичайно важливо в умовах ущільнення при поверхневого прошарку ґрунту. Маючи надзвичайно широку поверхню листка щавники приймають на себе значну кількість атмосферних опадів ( з наступним їх випаровуванням), а також захищають оголений ґрунт від мікродеформацій спричинених щільними опадами.
По-друге, альпійський щавник неїстівний. Займаючи значні деградовані території, вони унеможливлюють їх подальше випасне і кошарне використання. Тим самим створюються умови для відновлення корінної субальпійської рослинності.
Проблематичним є віднесення значних за площею плям зайнятих альпійським щавником до особливого виду ландшафтних систем. Оскільки з часом корінна субальпійська рослинність відновлюється, доцільно вважати, що тут ми маємо справу з існуванням довготривалого стану антропогенної модифікації природних ландшафтних систем.

Проведені дослідження в межах полонинського високогір’я Чорногірського ландшафту дозволили виявити наступні залежності:
• унаслідок випасного і кошарного використання полонин відбувається суттєве подрібнення площ елементарних ландшафтних систем (фацій);
• на експлуатованих територіях відбувається урізноманітнення видового складу ландшафтних комплексів;
• природні механізми характеризуються значною регулятивною здатністю (показано на прикладі альпійського щавника) щодо протистояння антропогенному впливу.