Заставний Ф.Д.
Економічна і соціальна географія України

Причорноморський економічний район

§ 39. Причорноморський економічний район

Площа — 113,4 тис. км кв (18,8% території України).
Населення — 7672,1 тис. чоловік (15,2% жителів країни).
Входять: Одеська, Миколаївська, Херсонська області, Автономна Республіка Крим і м. Севастополь.

Район є найбільшим за площею в Україні. Він займає південну приморську (причорноморську і приазовську) територію країни. Його промислове виробництво зосереджується переважно в портових містах. Основний район поливного землеробства, вирощування пшениці, соняшнику, винограду, розвитку санаторно-курортного і туристичного господарства.
Район займає територію рівнинної Причорноморської низовини. Тільки невелика його північно-західна частина охоплює південні відроги Центральномолдавської, Подільської та Придніпровської височин, а на крайньому півдні знаходяться Кримські гори і Південний берег Криму.
Клімат району помірно континентальний, теплий, на Південному березі Криму — середземноморський з рисами субтропічного.
Ґрунти родючі — чорноземні на півночі та темно-каштанові на півдні. В цілому ґрунтово-кліматичні умови району сприяють розвитку сільського і рекреаційно-туристичного господарства.
Причорномор'я характеризується частими посухами, недостатньою забезпеченістю водними ресурсами. Зрошення, що проводиться тут у широких масштабах, є важливим елементом розвитку сільського господарства.

Населення. Район почав інтенсивно заселятися в останні століття. Це вплинуло на формування планувальної структури міських і сільських населених пунктів. Багато населених пунктів мають квартали з паралельними вулицями.
Українці є найчисленнішими в Миколаївській, Херсонській і Одеській областях. На Миколаївщині росіяни становлять 19,4%, Херсонщині — 20,2% і Одещині — 27,4%. У Криму переважають росіяни. Українців тут проживає 626 тис. чоловік. Досить численними є молдавани, білоруси, євреї на Миколаївщині, білоруси, євреї, кримські татари — в Криму. Багатонаціональною є південно-західна частина Одеської області. Тут проживає багато молдован, болгар, гагаузів. Невідкладною в Причорномор'ї є проблема повернення із зарубіжжя кримських татар та інших репресованих народів, створення їм належних умов для національно-культурного відродження.

Основна галузь спеціалізації промисловості району — машинобудування і металообробка. Тут розвивається сільськогосподарське машинобудування, суднобудування, верстатобудування, виробництво устаткування для зрошувальної меліорації, обладнання для легкої, харчової і хімічної промисловості. Створена потужна енергетична база.
Важливою галуззю спеціалізації Причорномор'я є санаторно-курортне і туристичне господарство. Тут налічується близько 200 санаторіїв, пансіонатів і будинків відпочинку.
Розвинуті харчова і легка промисловість, промисловість будівельних матеріалів.

Сільське господарство Причорномор'я спеціалізується на виробництві зерна (пшениці, кукурудзи, рису), соняшнику, овочів, фруктів і винограду, баштанних культур, м'яса і молока. Зрошуються значні земельні площі. На одного жителя тут вирощується сільськогосподарської продукції на 20% більше, ніж у середньому по країні. Район виділяється порівняно високою землезабезпеченістю.

Причорноморський економічний район має розвинутий морський і річковий транспорт.

Міста. Найбільшим містом Причорномор'я та його економічним центром є Одеса. На початку XV ст. північно-західне Причорномор'я перебувало під владою Литви, яка в 1396 р. розгромила татарське військо. Пізніше татари на місці сучасної Одеси заснували укріплення під назвою Хаджибей. У 1791 р. Хаджибей увійшов до складу Росії і дістав нову назву Одеса.
Морський порт Одеса почав діяти в 1794 р. У 1817 р. в Одесі було створено Рішельєвський ліцей, перетворений у 1865 р. на Одеський університет.
У другій половині XIX ст. місто стало великим та важливим центром зовнішньої торгівлі та розвинутої промисловості. Спорудження першої в східних областях України залізниці Одеса—Балта сприяло зміцненню транспортних зв'язків міста з прилеглими сільськогосподарськими районами. Це посилювало їхню спеціалізацію на вирощуванні зернових культур. Причорномор'я перетворювалося на один з найважливіших регіонів виробництва зерна на експорт. З середини XIX ст. місто посіло перше місце в Європі за торгівлею зерном.
Територія міста переважно рівнинна. Низовина невисоким крутим уступом уривається до Чорного моря. Лікувальне значення мають морські води і грязі лиманів.
Одеса — багатогалузевий промисловий центр, великий транспортний вузол морського, залізничного, автомобільного та повітряного транспорту. В структурі господарства міста провідне місце належить промисловості, транспорту і зв'язку, будівництву, рекреації.
Основною галуззю міста є приладобудування. Налагоджено випуск потужних кранів, верстатів, плугів, кіноапаратури, устаткування для харчової промисловості. Хімічні підприємства виробляють азотні і фосфорні добрива, нафтопродукти, лікарські препарати, синтетичні матеріали тощо. Працює багатопрофільна харчова промисловість, яка спеціалізується на випуску харчових концентратів, консервів, цукру-рафінаду, соняшникової олії, вин, чаю. Місто є базою риболовецького морського флоту України.
Одеса разом із своїми супутниками Іллічівськом і Южним — найбільший в Україні портовий комплекс. Порти цього комплексу замерзають дуже рідко, що дає змогу проводити навігацію впродовж усього року.
Одеса та її околиці — важливий курортний район. У його межах зосереджено близько 10% санаторіїв і пансіонатів України.
Місто є великим центром підготовки вузівських кадрів. Тут працює Південний науковий центр Національної академії наук України, загальновідомі науково-дослідні інститути — очних хвороб і тканинної терапії, вірусології та епідеміології, морського рибного господарства та океанографії, виноградарства та виноробства, селекційно-генетичний тощо.
В Одесі збереглося багато цінних історико-архітектурних пам'яток. Серед них — будинок Старої біржі (1828-1834 pp.), театр опери та балету (1884-1887 pp.), залізничний вокзал (1952 p.), морський вокзал (1956-1966 pp.), Потьомкінські сходи (мал. 79) тощо.

Мал. 79. Одеса. Потьомкінські сходи (доступно тільки при скачуванні повної версії)

У перспективі розвиток міста потребує розв'язання низки екологічних і соціальних питань. Серед них охорона морської акваторії від забруднення стоками промислових підприємств і комунального господарства, упорядкування пляжів міста та прилеглих районів, створення нових зон відпочинку, розширення площ зелених насаджень, вирішення питання про перепрофілювання екологічно небезпечних хімічних виробництв.
Великими індустріальними, культурними і адміністративними містами Причорномор'я є обласні центри Миколаїв (мал. 80), Херсон, столиця Автономної Республіки Крим Сімферополь (мал. 81), а також Севастополь (мал. 82), Керч, Євпаторія, Ізмаїл, Ялта. Миколаїв є відомим у світі великим центром морського суднобудування. Судна випускають також у Севастополі, Херсоні, Керчі. Центром машинобудування є Ізмаїл. У містах регіону розвинута багатогалузева харчова промисловість. Херсон є одним з найбільших центрів цієї галузі в Україні, зокрема борошномельної та хлібопекарської, консервної, виробництва соняшникової олії, виноробної, рибної тощо. Міста приморської частини економічного району є великими санаторно-курортними центрами. Найбільшими серед них є курорти світового значення Ялта, Євпаторія, Феодосія. Транспортними вузлами району є Іллічівськ, Ізмаїл, Білгород-Дністровський.

Мал. 80. Миколаїв. Нова забудова (доступно тільки при скачуванні повної версії)

Мал. 81. Сімферополь. Куточок нової частини міста (доступно тільки при скачуванні повної версії)

Мал. 82. Севастополь (доступно тільки при скачуванні повної версії)

Проблеми розвитку. Подальший розвиток економіки району і підвищення ефективності його господарства потребує наукового обґрунтування і розв'язання багатьох проблем. Першочергового значення набуває проблема водних ресурсів, яка в умовах посушливого Причорномор'я є вирішальним чинником активізації сільськогосподарського виробництва.
Дуже важливим також є вдосконалення спеціалізації Красноперекопського промислового вузла, поліпшення використання унікальних мінерально-сировинних ресурсів Сиваша, запобігання викиданню в нього дренажно-поливних вод і промислових стоків.
Розширення зовнішньоекономічних зв'язків потребує розвитку морського транспорту. Для цього слід забезпечити зростання вантажообороту морських портів, створити нові глибоководні механізовані порти з урахуванням перевезень по Дунаю. Загальнодержавне значення має спорудження нафтового терміналу в Одесі.

1. Які галузі спеціалізації Причорноморського економічного району?
2. Яка спеціалізація господарства Криму?

1. Дайте оцінку економіко-географічного положення Причорноморського економічного району.
2. Схарактеризуйте Одесу за планом: особливості географічного положення, історії і природи, господарська спеціалізація, проблеми.
3. Перелічіть основні проблеми розвитку району.
4. Розкажіть про Одеський нафтовий термінал, його значення і перспективи.
5. Схарактеризуйте рекреаційно-туристичні комплекси Причорноморського економічного району.

КРАЄЗНАВЧА СТОРІНКА

Південні території України були найпізніше заселені українською людністю.
Одещина — батьківщина геополітика, письменника Юрія Липи, художника Киріака Костанді, композитора Костянтина Данькевича, вченого-ракетобудівельника Володимира Глушка, космонавта Георгія Добровольського, метеоролога Гната Точидловського, історика, академіка Михайла Слабченка, ученого, перекладача, правозахисника Святослава Караванського.
На Миколаївщині народилися видатні українські митці сцени брати Тобілевичі (Микола Садовський і Панас Саксаганський), композитор, історик, просвітній діяч Микола Аркас, флотоводець, океанограф Степан Макаров, поет Микола Вінграновський, поет і археолог Борис Мозолевський.
Херсонщина — батьківщина художника-графіка Михайла Жука, драматурга Миколи Куліша, письменника-фантаста Олеся Бердника, генерала армії Української Народної Республіки Миколи Капустянського, громадського діяча, мецената Євгена Чикаленка. Він був видавцем єдиної україномовної щоденної газети в Російській імперії — «Громадська думка» в Києві (1906-1914 pp.).
В Криму народилися живописець-мариніст Іван Айвазовський, художниця монументального живопису, правозахисниця Алла Горська, полярний дослідник Іван Папанін. В Ялті знаходиться могила українського поета і лікаря Степана Руданського. Степан Руданський — автор пісні, що стала народною, «Повій, вітре, на Вкраїну», чудових приказок-співомовок та інших творів.
З червня 1857 р. по червень 1858 р. в Ялті перебувала на лікуванні Леся Українка. Тут вона написала поезії «Східна мелодія», «Мрії», «Зимова ніч на чужині», драматичну сцену «Іфігенія в Тавріді», оповідання «Над морем».

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом