Антропогенні геоморфологічні процеси й форми рельєфу. Перетворення долин рік і ярково-балкової мережі у містах

Навчальна екскурсія №2. Антропогенні геоморфологічні процеси й форми рельєфу

Мета екскурсії – з’ясувати особливості перебігу і прояви таких сучасних рельєфотвірних процесів, як суфозія та осідання, площинна й лінійна ерозія, зсуви, заболочення тощо, а також навчитись виявляти ділянки з антропогенно перетвореним рельєфом.
Маршрут екскурсії пролягає по долині Полтви та Розточчю: вулиця П. Дорошенка – вул. Ю. Словацького – парк ім. І. Франка – вул. І. Огієнка – вул. Городоцька – вул. Т. Шевченка – вул. Винниця – вул. А. Петрицького – вул. Холмська.

До вул. І.Огієнка спостерігаємо за перетворенням колись заболоченої заплави Полтви (територію осушено, підсипано, стави спущено і так само засипано, а наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. забудовано). По всіх улицях знаходимо численні приклади суфозії вздовж трас водних комунікацій, а також тріщини в будівлях головно внаслідок вібрацій від проїзду транспорту.
Парк не лише виконує відпочинкові функції, але й перетворився на арену розвитку таких процесів, як лінійна та площинна ерозія, особливо активно йде дигресія по стихійних стежках.
Забудова схилів (вулиці І. Огієнка та Т. Шевченка) вимагала створення невеликих штучних терас та частіше – виємок під окремі будівлі.
На початку вул. Винниця під залізничну колію зроблену виємку завглибшки до 7 м з банкетами і контрбанкетами. Далі знову бачимо зміни гідромережі – потоку Клепарівського (його за регульовано, місцями каналізовано). Потік, як і вул. Винниця, огинає Кортумову гору, одну з найвищих вершин у Львові (374 м). Схили цієї гори – район найінтенсивнішого розвитку антропогенних зсувних процесів у Львові. Ця ділянка долини має відносні перевищення 40-50 м, крутість схилів досягає 30°. В основі розрізу залягають верхньокрейдові мергелі, їх перекриває 30-метрова товща неогенових пісків. Вище залягає 1-2,5 м четвертинних лесоподібних супісків.
Активізацію зсувів зумовило підрізання схилу при будівництві дороги на початку 90-х рр. ХХ ст. Довжина цієї ділянки становить 200 м, максимальна висота підрізання схилу – 4 м. Саме тут і пройшов зсув, після чого схил укріпили. Але з 1996 р. підпірна стіна почала нахилятися до дороги і восени 1998 р. тут пройшла серія зсувів, сумарний об’єм зсувних мас перевищив 3 тис. м куб. Не дивлячись на повторно вжиті протизсувні заходи (закріплення схилу буронабивними палями, спорудження системи дренажу), зсувні процеси розвиваються й надалі.
Вплив людини на нормальний гідрологічний режим цієї території у холодний період року викликав навіть появу антропогенних наледів над підпірною стінкою.
Далі, обійшовши гору і піднімаючись по вул. Холмській, в останньому пункті екскурсії можемо спостерігати за освоєнням колишніх кар’єрів: на терасованих схилах зараз розташовані гаражі, по самій вулиці подекуди виходять джерела, і вода руйнує дорожнє полотно.

Навчальна екскурсія №3. Перетворення долин рік і ярково-балкової мережі

Мета екскурсії – з’ясувати особливості перетворення долин рік і балок у різних частинах Львова, виявити типові антропогенні форми і сучасні рельєфотвірні процеси.
Маршрут екскурсії пролягає долинами витоків Полтви – потоку Вулецького, Пасіки, Сороки. Розпочинається з Піскових озер (вул. Гординських), далі йде вулицями О. Маковея, Природною, А. Сахарова, Кастелівкою, Д. Вітовського, І. Франка, К. Левицького, П. Вахнянина, Погулянкою, Аральською, О. Теліги, родини Крушельницьких, Зеленою, Кримською (Снопківський парк), Кубанською, В. Стуса (парк "Залізна вода"), Снопківською, Ш. Руставелі, М. Костомарова, П. Саксаганського, проспектом Т. Шевченка, проспектом Свободи.

Полтва – це містична річка-привид. Саме завдяки докорінному антропогенному перетворенню вона набула фантастичних і фантасмагорійних рис, стала художнім образом. І багато хто міг би сказати щось схоже на рядки з «Липневих начерків подорожнього» Ю. Андруховича:

Як часто шукали ми гирло, і міст, і причал
в опівнічних пустинях дворів,
та хто нам повірить, що річка була тут?

Та від лірики повернімося до історії та геоморфології.
Як писав І. Крип’якевич, Полтва постає з двох потоків. Головний потік – Пасіка – збирає води з Погулянки й Цетнерівки, йде вулицею Левицького, перетинає вулиці І. Франка і князя Романа, виходить на початок вулиці П. Саксаганського від проспекту Т. Шевченка (колись це місце мало назву Академічної площі). До Пасіки з вулиці О. Кониського допливав потік з Вороблячого ставу (тепер басейн на території зооветеринарної академії), з другого боку – потік Сольський.
Другий потік – Сорока – теж постає з двох потоків: один плине з Вульки (вулиця А. Сахарова), другий – з Залізної Води; обидва з’єднуються внизу Стрийської вулиці й течуть далі по вулицях Ш. Руставелі і П. Саксаганського. На Академічній площі Пасіка і Сорока лучаться разом і тепер уже далі тече Полтва.
Заболочена долина Полтви була природним укріпленням середньовічного Львова. Сама річка була досить повноводною, ще у князівські часи на ній було кілька млинів. У ХV ст. на території сучасної площі А. Міцкевича було два млини. Після знесення міських мурів у 1777 р. біля річки залишався непорушеним вал, зате рів між валом і другою лінією укріплень засипали уламками з мурів, розрівняли.
На захід від Полтви були болота, кілька хат по вулицях В. Гнатюка, П. Дорошенка, а нижня частина вулиці М. Коперніка та прилеглі ділянки були порослі тростиною, і як згадує один з львів’ян у 1780 р., тут добре полювалось на качок. Лише у ХVІІІ ст. почали заселяти долину Сороки. Зате долина Пасіки (околиці вулиці Пекарської) заселена ще з ХV ст.
В околицях Академічної площі, вулиці П. Чайковського й пасажу Гавсмана (проїзд Крива Липа) були ставки. З 1830-х рр. популярним місцем для прогулянок був став на одному з витоків Сороки у Залізній Воді.
Навпроти готелю «Жорж» був міст, який знесли у 1840-х рр., а Полтву у цьому місці замурували. Згодом закрили й інші частини Полтви: у 1884-86 рр. – на проспекті Т. Шевченка, у 1887 р. на проспекті Свободи, з 1891 р. – на вулиці К. Левицького. По вулиці І. Франка річка була остаточно взята в колектори наприкінці ХІХ ст., а по вулиці А. Вахнянина – вже на початку ХХ ст.
Басейни усіх витоків Полтви – це дуже поярковані території з численними джерелами, які подекуди наповнюють ставки. Так, витоки потоку Вулецького – Піскові озера. Нижче спостерігаємо три невеликі ставки та численні приклади засипання колишніх ставів, перетворення їх здебільшого на стадіони, а також підсипання території заплав і пристосування раніше заболочених і перезволожених земель під ділянки для будівництва. Схили долин перетворені не тільки будівництвом, але й кар’єрами (піщаними, глиновими, вапняковими).
Два великі стави були по вулиці Вітовського. Пелчинський (Повчанський) спорудили 1820 р., на середину ХІХ ст. він перетворився на улюблене місце прогулянок львів’ян. До початку ХХ ст. тут навіть була риба і чимало рибалок. Наприкінці 20-х рр. ХХ ст. став засипали, а у 30-х рр. забудували. Така ж доля спіткала і сусідній Панянський став.
Зараз найменш забудованими є схили Пасіки та її допливів, проте сама долина зарегульована каскадом ставків, русло спрямлене і заглиблене, як наприклад від палацу творчості «Погулянка» до витоків Пасіки на вулиці Пасічній.