Геологічна будова Волинської області і стратиграфія дочетвертинних відкладів

Девонські відклади

Девонські відклади, розташування яких обмежене Львівським палеозойським прогином, представлені товщею (до 2000 м) неоднорідних за літологічними особливостями породами, серед яких переважають континентальні червоноколірні пісковики та алевроліти потужністю до 800 м (нижній девон), теригенно-карбонатні породи – до 200 м (середній девон) і карбонатні породи – до 1000 м (верхній девон) (рис. 4). У карбонатній товщі верхнього девону (вапняки, доломіти) нижня та верхня частина розрізів збагачена теригенними домішками, які свідчать про безперервне осадконагромадження у середньодевонському нестійкому морі та верхньодевонському басейні, включаючи тривалий регресивний цикл його існування у кінці верхньодевонської епохи.

Рис. 4. Геологічні розрізи, які проходять через Волинську область. 

Верхній протерозой: Pt₃pl – поліська серія; Pt₃vl – волинська серія; Pt₃vd – валдайська серія;
палеозой: Є – кембрій; S – силур і ордовик; D – девон; С – карбон; К₂ – верхня крейда.

Кам'яновугільні відклади

Кам'яновугільні відклади представлені у Волинській області лише нижнім відділом та нижньою частиною середнього. Вони займають меншу площу ніж відклади девону і пов'язані з місцями найглибших угинань Львівського палеозойського прогину. Відклади карбону відрізняються значною нестійкістю складу та потужностей. У нижній частині розрізу вони являють собою осадки теригенно-карбонатної формації, у верхній – теригенної. Основна продуктивна товща Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну пов'язана з відкладами намюрського ярусу. Загальна потужність кам'яновугільних відкладів різко зростає у напрямку до осьової частини Львівського прогину, досягаючи максимально 1300-1400 м.

Трансгресія середньокам'яновугільного моря була незначною і короткочасною. Уже у другій половині башкирського віку для усієї території Волино-Подільської окраїни Руської платформи наступає тривалий континентальний режим, що продовжувався аж до середньої юри.

Юрські відклади

Юрські відклади трансгресивно залягають на нерівній поверхні палеозою і відомі лише у південно-західній частині області.

Крейдові відклади

Крейдові відклади на Волині поширені всюди. Вони трансгресивно перекривають утворення рифею, вендського комплексу, кембрію, ордовика, силуру, девону, карбону та юри. Поверхня крейдових відкладів нахилена зі сходу на захід, у цьому ж напрямку появляються усе молодші яруси крейди і зростає їх загальна потужність. Наприклад, у Сарнах на Ровенщині потужність крейди становить 20 м, у Маневичах – 80 м, Любомлі – 280 м, досягаючи у Львівському прогині 600 м і більше. Зауважимо, що на значних площах Волині крейдові відклади виходять безпосередньо на денну поверхню, або ж прикриті лише антропогеновими осадками незначної потужності.

Велика заслуга у вивченні крейдових відкладів Волино-Подільської окраїни Руської платформи належить С. І. Пастернаку та його учням. Характеристику крейдових відкладів ми подаємо переважно на основі їх даних.

Крейдові відклади Волинської області майже виключно представ лені утвореннями верхньої крейди. Нижньокрейдові (альбські) породи у межах поліської ділянки області вперше виділені і фауністично охарактеризовані С. І. Пастернаком, В. І. Гаврилишиним, Ю. М. Сеньковським (1968).

У найбільш повних розрізах альбські відклади чітко діляться на дві пачки: нижню – карбонатну і верхню – кременисту з непостійним вмістом теригенної складової. Максимальні потужності альбу (169,7 та 176,5 м) пов'язані з глибокими западинами, що концентруються у зоні, утвореній зближеною системою ортогональних (субширотних та субмеридіональних) розривів, які порушують також кристалічний фундамент. Середня потужність альбу 20-25 м.

Серед верхньокрейдових у межах Волинської області виділяються відклади сеноманського, туронського, коньякського, сантонського, кампанського і маастрихського ярусів, які поступово змінюють один одного у західному напрямку. Усі яруси верхньої крейди, крім відкладів сеноману, виходять на денну поверхню або ж під четвертинний покрив. Вони відіграли велику роль у формуванні сучасного рельєфу Волині.

Відклади сеноману за літологічними ознаками поділяються на три світи: пісків та пісковиків, опок з невеликою кількістю спонголітів, а також детритових (іноцерамових) та мергелистих вапняків. Загальна потужність сеноману не перевищує 20-30 м.

Відклади турону представлені в основному м'якою писальною крейдою і крейдоподібними вапняками з крупними стяжіннями чорного кременю, які розташовані у верхній частині товщі. Під впливом факторів вивітрювання писальна крейда легко руйнується і виступає у відслоненнях у вигляді уламків різного розміру, простір між якими заповнено слабозв'язаною борошноподібною масою. Потужність турону в межах Волинської області мало мінлива (40-60 м), тільки у Львівському прогині досягає 100 ж і більше.

Відклади коньякського ярусу також складені білою писальною крейдою і крейдоподібними вапняками, у яких порівняно з туронськими вміст вуглекислого кальцію дещо менший, помітно збільшена кількість глауконітових зерен, іноді трапляються породи більш-менш чіткої верствуватості. Потужність коньяку невелика (30-40 м) і маломінлива.

За літологічними ознаками до коньякських дуже подібні відклади сантонського ярусу верхньої крейди, які на території Волині представлені м'якою писальною крейдою і крейдоподібними мергелями (села Любитів, Березина, Морозовичі, м. Горохів та ін.), які містять понад 80% вуглекислого кальцію. Але у напрямку на південний захід карбонатність порід сантону поступово зменшується. Потужності сантону невеликі, їх максимальні значення (район м. Володимира-Волинського) 50 м.

Відклади кампанського ярусу складені у Волинській області глинистою крейдою, яка поступово переходить у глинисті відміни мергелів. Серед крейдово-мергельних порід кампану трапляються тонкі проверстки ущільнених глин, іноді – кремнисті утворення рископодібного вигляду. Потужність кампану дещо більша 100 м.

Породи маастрихтського ярусу наявні у крайній західній частині Волинської області та за її межами, досягаючи максимального розвитку у Львівському палеозойському прогині. Вони представлені здебільшого мергелями, які дещо більше (порівняно з кампанськими) насичені органічними рештками. Загальна потужність Маастрихту у Волинській області – 100 м, максимальні її значення розташовані в осьовій частині Львівського прогину (на північний захід від Львова) – 300-400 м і більше.

Палеогенові відклади

Відкладами палеогену завершується розріз дочетвертинних (доантропогенних) утворень Волинської області. Вони трансгресивно залягають на нерівній поверхні верхньої крейди і збереглися від розмиву лише на незначних ділянках у поліських районах області. Палеогенові відклади представлені малопотужними (2-3 м) верствами зелених слюдисто-глауконітових пісків і пісковиків, піскуватих глин а також мергелів. Після відступу палеогенового моря на території Волинської області встановлюється тривалий континентальний режим, котрий продовжується і тепер.