Болотні грунти Волинської області. Торфові грунти (торфовища)

Болотні грунти поширені на території Волинської області, особливо в межах Поліської низовини, в долинах Прип'яті, Турії, Циру, Стоходу. Їх загальна площа на землях колгоспів та радгоспів становить 374 тис. га. Значному розвиткові болотного процесу сприяє велика кількість опадів, рівнинність території, слабка дренуюча роль річок.

За ступенем вираження болотного процесу ґрунтоутворення та глибиною торфового горизонту розрізняють такі типи болотних грунтів:

лучно-болотні,
болотні,
торфувато-болотні,
торфово-болотні та
торфові грунти (торфовища).

Лучно-болотні грунти

Лучно-болотні грунти розташовані на окраїнах великих болотних масивів, на середньому рівні заплав з періодичним перезволоженням. Вкриті вони гідромезофільною лучною рослинністю з перевагою осок. Неглибоке залягання ґрунтових вод (1-2 м) викликає оглеєння грунтового профілю, погіршує аерацію грунтів.

В профілі лучно-болотних грунтів виділяється оторфовіла дернина потужністю 3-6 см. Гумусовий горизонт – темно-сірий, має неміцну зернисту структуру, надмірно зволожений, містить багато напіврозкладених рослинних решток. Перехідний горизонт – виразно оглеєний з сизо-іржавим відтінком, іноді з великою кількістю залізистих скупчень, з яких в минулому добували залізну руду. Материнська порода дуже оглеена, водоносна, сизого кольору.

Лучно-болотним грунтам властива висока потенціальна родючість, вони добре забезпечені поживними речовинами. Потребують регулювання водного режиму. Найбільш доцільно їх використовувати як високопродуктивні кормові угіддя.

Болотні грунти

Болотні (мулувато-болотні) грунти поширені на низькому рівні заплав (у старичних пониженнях) на місці замулених озер, їм властиве постійне перезволоження та оглеєння всього профілю. Вони не мають суцільного шару торфу, суцільної дернини. їх поверхня поросла чагарниками вільхи та верболозу або вкрита буйною трав'янистою, переважно осоковою, рослинністю.

Гумусовий горизонт чорний, в'язкий, безструктурний, містить велику кількість напіврозкладених рослинних решток, часто має вигляд напіврідкої мулуватої маси. Потужність його коливається від 15-20 до 40-50 см. Під ним залягає дуже оглеєна сиза материнська порода з охристо-іржавими плямами та залізистими конкреціями.

Торфувато-болотні та торфово-болотні грунти

Торфувато-болотні та торфово-болотні грунти залягають на окраїні торфових масивів, менше розвинуті в межах невеликих замкнутих понижень. Профіль їх нагадує болотні грунти, але на поверхні в них є горизонт справжнього торфу. В торфувато-болотних грунтах шар торфу не перевищує 25 см, в торфово-болотних він коливається від 25 до 50 см. Торф може бути слаборозкладеним, з добре збереженими рештками рослинних тканин, і сильнорозкладеним, перетвореним в однорідну зернисту масу. Грунти ці переважно кислі, лише з місцях неглибокого залягання крейди – нейтральні або слаболужні.

Торфовища

Торфові грунти (торфовища) розташовані на широких заплавах поліських річок, прохідних долинах та замкнутих улоговинах, біля витоків річок, переважно у поліській частині області. В основному це низинні торфовища трав'янисто-осокового походження. Рідше трапляються гіпново-осокові та деревинно-трав'янисті; верхові перехідні торфовища простягаються невеличкими масами в північно-східній частині області.

За товщиною торфового горизонту розрізняють неглибокі торфовища (потужність торфу 0,5-1 м), середньоглибокі (1-2 м), глибокі (понад 2 м). Ступінь розкладу торфової маси дуже різний, від слабо-розкладених до сильнорозкладених; залежно від його віку та осушення. Зольність торфу теж різноманітна. Вона найнижча в північній частині області (6-30%), значно вища в південній частині Полісся (до 45-60%), а в межах Волинської височини досягає величини 80-83%.

Реакція грунтового розчину торфовищ переважно слабо- та середньокисла, іноді нейтральна (рН 5,6 з відхиленням від 4,7 до 6,8). Лише в межах Турійського та Ковельського районів, де торфовища розвинулись на крейді, вони карбонатні. Торфові грунти відзначаються високою сумою увібраних основ (37-51 мг-екв на 100 г грунту) та високою місткістю вбирання. Вони дуже добре забезпечені азотом, загальний вміст якого – 2,5-3,6% від ваги торфу, але слабо забезпечені калієм, фосфором та мікроелементами.

У південній частині Полісся та в межах Волинської височини простягаються невеликі масиви похованих торфовищ, які утворились в результаті намивання алювіального та делювіального матеріалу, що зноситься зі схилів височини.