Методи вловлювання уламкового матеріалу. Методи фіксації переміщення суцільного схилового матеріалу

Методи вловлювання уламкового матеріалу

Метод площин-пасток. В основі відслонення створюють бетонні, дерев’яні гладкі майданчики для збору матеріалу. На зовнішньому краї вловлювача закріплюють сітку чи стінку, висотою до 0,5 м, бо уламки можуть відскакувати. Відводять воду. Вловлювальні майданчики формують на урвистих схилах, де відбуваються обвали, селі, акумуляція річкового чи балкового алювію тощо (рис. 2.3.4).

Рис. 2.3.4. Вловлювальна сітка у селетвірному лотку

Для визначення інтенсивності еолових процесів застосовують пиловловлювачі – звичайні мішки, сачки, які закріплюють у приземному шарі та у повітрі. Під час пилових бур їх заповнює матеріал, який переносить вітер. Після сезону буревіїв визначають об’єм переміщуваного матеріалу, який виявляє інтенсивність еолових процесів.

Метод траншей-пасток. Впоперек схилу закладають траншеї – продовгуваті до 2-5 м ями глибиною 0,5-1,0 м (рис. 2.3.5). Дно роблять гладким, а стінки укріплюють. Через верхній отвір надходить матеріал зі схилу внаслідок проходження схилових процесів. Об’єм матеріалу, зібраний за деякий час, зважують і визначають темп проходження процесів [31]. Застосовують для визначення параметрів площинних змивів, курумів, кріпу, осипів, соліфлюкції.

Рис. 2.3.5. Збір схилового матеріалу:
1) пухкі відклади; 2) напрям знесення уламків; 3) траншея

Метод стокових майданчиків. У кінці схилу закладають конструкцію з трьох ємностей для збору пухкого матеріалу і води, які будуть зноситися зі схилу. В першій ємності накопичуватимуться грубіші за складом уламки, дрібнозем виноситиметься в другу ємність, а в третій збиратиметься деяка кількість поверхневих опадів (рис. 2.3.6). Стокові майданчики облаштовують на різних елементах рельєфу на ділянках з різним природокористуванням. Знаючи площу басейну зносу, визначають об’єм знесеного матеріалу за певний проміжок часу або за один зливовий дощ. Визначають інтенсивність площинних змивів для схилів різної крутості і під різними сільськогосподарськими культурами [7, 20, 22].

Рис. 2.3.6. Стокові майданчики:
а) на покатому схилі під багаторічними травами на Розточчі (світлина Л. Косик);
б) на дослідних ділянках Агроекологічної експериментальної станції Китайської академії наук (світлина Ю. Кравченка)

Методи фіксації переміщення суцільного схилового матеріалу

Метод мікронівелювання. Суть полягає у повторних вимірюваннях мікрорельєфу поверхні схилів у закріплених місцях спеціальною мірною лінійкою. Встановлюють репери на бетонній основі на відстані 1,2 м. Між ними – лінійка Полякова. Формують майданчик на схилі з приблизно 6 реперів (3 пари). На лінійці, перпендикулярно до неї, рухається мірний штир (рис. 2.3.7). Просувають штир зліва направо через 50 мм. На ньому карбують відмітку “0”. Знак “+” фіксує мікропониження і означає змив, знак “-” відображає горбок та акумуляцію. Виконують вимірювання на розташованих вниз вздовж схилу трьох парах реперів. Через деякий час вимірювання повторюють. Зміни у мікроформах засвідчують як відбуваються процеси, а їхня величина – на інтенсивність руху [30]. Так вимірюють активність кріпу, соліфлюкції, площинних змивів.

Рис. 2.3.7. Мікронівелір [30]:

1. мірний штир, який посувається вверх-вниз;
2. лінійка;
3. репер;
4. бетонна основа

Метод точкових реперів. У ґрунт забивають металічні стержні (кілки, шпильки)у верхній, середній і нижній частині яру, біля його брівки та у днищі (рис. 2.3.8). Стержні мають бути стійкими, тому їхня довжина має становити не менше 0,5 м. Для багаторічних спостережень використовують палі, рейки зі стальної арматури, оскільки дерев’яні зігнивають. Ними пронизують пухкі відклади яру до корінних порід. Зазначають рівень поверхні схилових відкладів (накладають шайбу, обмотують тонким дротом стержень на рівні ґрунту). Через деякий час, від одного року і більше, спостерігають зміни. Збільшена потужність дрібнозему у днищі означає, що відбувається акумуляція матеріалу, зменшена на схилах – ерозія. Цим методом з’ясовують інтенсивність делювіального змиву на схилах, розвиток ярів у ширину і довжину, напрям та швидкість зсувних зрушень. Для спостережень за зсувами, зокрема у ґрунт забивають бурові штанги, довжиною 2-2,5 м.

Рис. 2.3.8. Стальний стержень на схилі балкової форми (а) і дерев’яні кілки в днищі ерозійної форми на науковій дослідній ділянці у Китаї (б) (світлина Ю. Кравченка)

Метод пластових реперів. На поверхні розкидають металічні опилки, вапно, зафарбований пісок. Якщо відбуваються схилові процеси, то ці репери будуть поховані у нижніх частинах схилу. Якщо віднайти марковані елементи, то потужність шару, який лежить вище, свідчить про темп проходження процесів [3].