Бершадська Т.
Економічна та соціальна географія світу

Трудові ресурси світу. Етнічний і релігійний склад населення

Трудові ресурси. Структура зайнятості населення

Під трудовими ресурсами розуміють частину населення, яка досягла працездатного віку. У різних країнах підхід до визначення меж працездатного віку неоднаковий. У міжнародній практиці працездатними вважається населення віком від 15 до 65 років.

Частина працездатного населення, що зайнята в суспільному виробництві, разом з особами, які прагнуть працювати і шукають роботу, належить до економічно активного населення. Співвідношення між тими, хто в даний час не має роботи, до економічно активного населення визначає рівень безробіття. Цей показник залежить від багатьох чинників і, в першу чергу, від рівня економічного розвитку країни.

У сучасних умовах структура зайнятості населення також залежить від рівня економічного розвитку держави (див. рис. 9). Так, у розвинутих країнах частка населення, зайнятого у промисловості, коливається від 25 до 40%, а частка працюючих у сільському господарстві постійно зменшується. У той же час характерним є зростання частки зайнятих у невиробничій сфері, особливо в торговельно-фінансовій та управлінській діяльності (до 35-50%). У країнах, що розвиваються, у промисловості зайнято не більше 15-20% населення, близько 50% працює у сільському господарстві, порівняно велика частка населення працює в невиробничій сфері — туристичному обслуговуванні та сфері послуг. У постсоціалістичних країнах у промисловості зайнято до 49% населення, до 20% працює в сільському господарстві, близько 30% населення — у невиробничій сфері, але, на відміну від розвинутих країн, більшість працює у традиційних галузях цієї сфери (освіті, охороні здоров'я, культурі). Таким чином, структуру зайнятості населення можна вважати одним з показників рівня розвитку країни.

Структура зайнятості населення у країнах різних типів за рівнем економічного розвитку
Рис. 9. Структура зайнятості населення у країнах різних типів за рівнем економічного розвитку

Етнічний склад населення

До яких рас належить населення Землі? Які зовнішні ознаки кожної раси?

За розрахунками вчених, 43,0% населення світу належить до європеоїдної раси, близько 19% — до монголоїдної (азіатської та американської гілок), близько 7% — до негроїдної, 0,3% — до австралоїдної. Ще 30% складають представники змішаних і перехідних расових форм: ефіопи, меланезійці, метиси (нащадки шлюбів європеоїдів та монголоїдів Америки), мулати (нащадки шлюбів європеоїдів та негроїдів), самбо (нащадки шлюбів монголоїдів Америки та негрів).

Зараз у світі нараховується близько 5 тис. народів, і серед них переважають нечисленні народи. Усі вони перебувають на різних етапах розвитку від племен до націй. Етнос — історично сформована спільність людей (плем'я, народність, нація), що виникла на спільній території і має свою мову.

Серед 5 тис. народів (етносів) своєю чисельністю виділяються 18 найбільших, частка яких становить близько 60% населення Землі. Серед них можна виділити 7 найчисленніших народів — китайці (1120 млн.), гіндустанці (240 млн.), американці США (205 млн.), бенгальці (200 млн.), бразильці (160 млн.), росіяни (150 млн.), японці (123 млн.). Класифікація народів за мовами базується на їх спорідненості. Усі мови об'єднуються у 20 сімей. Найбільша з мовних сімей — індоєвропейська, мовами якої розмовляє близько 50% населення Землі. У її складі виділяється романська (11,9%), германська (8,5%), слов'янська (5,9%), індоарійська (16,0%) групи та деякі інші. До найпоширеніших мовних сімей належать також китайсько-тибетська, алтайська, нігеро-кордофанська, семіто-хамітська. До найпоширеніших мов світу належать китайська (більше 1 млрд осіб), англійська (450 млн. осіб), гінді (350 млн. осіб), іспанська (300 млн. осіб), російська (240 млн. осіб).

За національним (етнічним) складом (структурою) населення всі країни світу поділяються на однонаціональні та багатонаціональні. Однонаціональні країни переважають у Європі, Латинській Америці, Австралії та Океанії, у Південно-Західній Азії. Проте у світі дещо переважають багатонаціональні країни (Індія, Пакистан, Китай, Росія, США, Індонезія тощо). Є і двонаціональні країни (Бельгія, Канада).

Мови народів світу
Рис. 10. Мови народів світу

Релігійний склад населення

У світі існує чимало релігій, але тільки три з них вважаються світовими — християнство, мусульманство (іслам) та буддизм.

Християнство виникло понад 2000 років тому й об'єднує в собі католицизм, православ'я і протестантизм. Його виникнення і поширення пов'язане з образом Ісуса Христа, який, за християнським вченням, своїми стражданнями і смертю спокутував гріхи людства. У Північній Америці переважають протестанти, а в Південній — католики. В Австралії серед віруючих більшість — протестанти і католики. У Європі живуть прихильники всіх трьох гілок християнства. Православ'я переважає у країнах Східної Європи.

Іслам — друга за чисельністю віруючих релігія у світі. Її прихильників називають мусульманами. Іслам виник в Аравії в VII ст. н.е. Його засновник — пророк Мухаммед. Іслам поширений у Південно-Західній, Центральній та Південно-Східній Азії (найбільша мусульманська країна — Індонезія) і в Північній Африці.

Буддизм поширений на півостровах Індостан та Індокитай, у Китаї та Монголії. Прибічники цієї релігії сповідують заповіді Будди (буквально Пробудженого).

Індуїзм існує в Індії понад 5000 років і визнає кілька тисяч богів, серед яких Брахма, Вішна та Шива.

Іудаїзм виник у Палестині 4000 років тому. Іудаїсти вірять в єдиного бога, якого осягнули в одкровеннях великі пророки.

У багатьох країнах Африки збереглися традиційні (примітивні) релігії, наприклад, анімізм. Анімісти вірять, що в кожної живої істоти й у кожної речі є свій дух, який необхідно вшановувати піснями і танцями.

У світі є й національні релігії, які сповідує один народ (конфуціанство — в Китаї, синтоїзм — в Японії, іудаїзм — в Ізраїлі (див. табл. 7)).

Табл. 7. Розподіл віруючих за основними релігіями світу
РелігіяКількість віруючих (млрд. осіб)
Християни у т. ч.  1,9
католики 0,9
протестанти 0,6
православні 0,2
Мусульмани 1,0
Буддисти 0,3
Індуїсти 0,8
Іудаїсти 0,01

Запитання і завдання

  1. За картою проаналізуйте особливості розміщення населення світу. Назвіть регіони з найвищою густотою населення.
  2. Що таке урбанізація?
  3. За картою проаналізуйте розподіл міст-мільйонерів за частинами світу.
  4. Проаналізуйте статево-вікові піраміди, вміщені у параграфі. Які типи відтворення населення вони характеризують? Чому?
  5. Які відмінності існують між країнами у структурі зайнятості населення? Чим їх можна пояснити?
  6. За картою атласу визначте регіони проживання найчисленніших народів світу.
  7. За таблицею атласу визначте народи, які входять до найбільших мовних сімей.
  8. Використовуючи текст параграфа, дайте оцінку вікового й статевого складу населення, частки трудових ресурсів і зайнятості населення в країнах різних типів економічного розвитку.

Це цікаво

Найбільш багатонаціональна і багатомовна держава — Індія. У ній нараховується понад 500 народностей і племен, які розмовляють більш як 800 мовами і діалектами.

Суверенна держава з найбільшою середньою густотою населення — князівство Монако. Його населення складає 31,5 тис. осіб і розташоване на площі 1,89 км кв. (1996 р.). Відповідно на 1 км кв. припадає 16 667 осіб.

Серед держав, які мають площу понад 2 500 км кв., найгустіше заселена Бангладеш. На території 143,9 тис. км кв. проживає 128 млн. осіб (2000 р.). Таким чином середня густота населення складає 889,5 осіб на 1 км кв.

Наймолодші щодо віку держави (найвища частка населення молодшого 15 років) — Лівія (50%), Малі (50%), Бенін (49%), Нігер (49%), Кенія (48%).

За оцінками фахівців у середині 90-х років XX ст. у світі нараховувалося близько 30 млн. працівників-мігрантів. З урахуванням членів їхніх сімей, сезонних мігрантів, нелегальних іммігрантів та біженців реальна кількість була в 5-6 разів більшою. У 90-х рр. у світі переїздило з країни в країну у пошуках роботи близько 20 млн. осіб у рік. У Західній Європі нараховується не менше 3 млн. нелегальних мігрантів, а у США їх чисельність оцінюється в 4,5 млн. осіб.