Байрак Г.
Методи геоморфологічних досліджень

Вивчення текстури порід. Поверхневі текстури

Поверхневі текстури – це нерівності на площині поділу порід. Найпоширеніші види:

  • знаки брижів (рис. 4.1.11);
  • сліди течій або ерозійні текстури;
  • тріщини – всихання, морозобійні, болотні;
  • сліди руху організмів: повзання, заривання, волочіння;
  • сліди руху предметів – ковзання, перескакування, перескоків, штрихи від ударів;
  • відбитки листя, черепашок, риб, лап і копит четвероногих;
  • псевдоморфози по кристалах, відбитки кристалів (наприклад, від розчинених кристалів солі); сліди дощових крапель, граду;
  • конкреції й ооліти (рис. 4.1.12). Конкреції – округлоподібної форми неорганічні включення в осадових товщах, які відрізняються від середовища породи своїм складом. Бувають від декількох міліметрів до декількох метрів. Ооліти – дуже маленькі (до кількох міліметрів) конкреції; гієрогліфи – сліди невизначеного походження.
Поверхневі текстури: брижі хвилювань
а
Поверхневі текстури: брижі течій
б
Поверхневі текстури: сліди дощових крапель
в
 Поверхневі текстури: тріщини всихання 
г
Рис. 4.1.11. Поверхневі текстури: а) брижі хвилювань; б) брижі течій; в) сліди дощових крапель [40]; г) тріщини всихання
Конкреція й ооліт
Рис. 4.1.12. Конкреція (а) й ооліт (б) [18]

Найчастіше на поверхнях нашарувань трапляються знаки брижів. Вони утворюються внаслідок переміщення дрібного матеріалу в рухомому середовищі (чинники – вітер, водні потоки, морські й озерні течії). Відповідно розрізняють брижі: еолові, течій (поступальний рух) і хвилювань (коливний рух). Характерні для піщаних, алевритових порід. Визначають такі характеристики:

  • відстань між гребенями валиків (довжина хвилі – D);
  • висота гребенів валиків над основою (висота хвилі – Н);
  • індекс брижів (і = D/Н). У водних брижів він коливається від 5 до 10, у вітрових – від 20 до 50;
  • форма валиків упоперек і в профілі;
  • будова матеріалу, з якого складені брижі [1];
  • максимальна (Lmax) і мінімальна (Lmin) довжина брижів у одній пачці;
  • довжина (горизонтальна проекція) навітряної (Lн) і підвітряної (Lп) сторони брижі;
  • індекс симетрії (Lн/Lп);
  • відстань, паралельна до гребеня, вздовж якої видно кривизну Ld;
  • відхилення лінії гребеня від прямої на певній відстані d;
  • індекс паралелізму (Ld∙Lmin/L∙Lmax), де L – середнє значення довжин бриж [7].

Знаки брижів чітко визначають обстановку осадонагромадження: симетричні брижі – типові лише для водного середовища, несиметричні можуть формуватись і вітром, і в прибережних умовах. Їх розрізняють за індексом і.

Текстури поверхонь нашарування дають суттєво цінні відомості для палеокліматичних реконструкцій.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом
При копіюванні інформації обов'язкові прямі посилання на сторінки сайту.
Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.