Вивчення текстури порід. Поверхневі текстури

Поверхневі текстури – це нерівності на площині поділу порід. Найпоширеніші види:

• знаки брижів (рис. 4.1.11);
• сліди течій або ерозійні текстури;
• тріщини – всихання, морозобійні, болотні;
• сліди руху організмів: повзання, заривання, волочіння;
• сліди руху предметів – ковзання, перескакування, перескоків, штрихи від ударів;
• відбитки листя, черепашок, риб, лап і копит четвероногих;
• псевдоморфози по кристалах, відбитки кристалів (наприклад, від розчинених кристалів солі); сліди дощових крапель, граду;
• конкреції й ооліти (рис. 4.1.12). Конкреції – округлоподібної форми неорганічні включення в осадових товщах, які відрізняються від середовища породи своїм складом. Бувають від декількох міліметрів до декількох метрів. Ооліти – дуже маленькі (до кількох міліметрів) конкреції; гієрогліфи – сліди невизначеного походження.

а

б

в
  
г
Рис. 4.1.11. Поверхневі текстури: а) брижі хвилювань; б) брижі течій; в) сліди дощових крапель [40]; г) тріщини всихання

Рис. 4.1.12. Конкреція (а) й ооліт (б) [18]

Найчастіше на поверхнях нашарувань трапляються знаки брижів. Вони утворюються внаслідок переміщення дрібного матеріалу в рухомому середовищі (чинники – вітер, водні потоки, морські й озерні течії). Відповідно розрізняють брижі: еолові, течій (поступальний рух) і хвилювань (коливний рух). Характерні для піщаних, алевритових порід. Визначають такі характеристики:

• відстань між гребенями валиків (довжина хвилі – D);
• висота гребенів валиків над основою (висота хвилі – Н);
• індекс брижів (і = D/Н). У водних брижів він коливається від 5 до 10, у вітрових – від 20 до 50;
• форма валиків упоперек і в профілі;
• будова матеріалу, з якого складені брижі [1];
• максимальна (L_max) і мінімальна (L_min) довжина брижів у одній пачці;
• довжина (горизонтальна проекція) навітряної (L_н) і підвітряної (L_п) сторони брижі;
• індекс симетрії (L_н/L_п);
• відстань, паралельна до гребеня, вздовж якої видно кривизну L_d;
• відхилення лінії гребеня від прямої на певній відстані d;
• індекс паралелізму (L_d∙L_min/L∙L_max), де L – середнє значення довжин бриж [7].

Знаки брижів чітко визначають обстановку осадонагромадження: симетричні брижі – типові лише для водного середовища, несиметричні можуть формуватись і вітром, і в прибережних умовах. Їх розрізняють за індексом і.

Текстури поверхонь нашарування дають суттєво цінні відомості для палеокліматичних реконструкцій.