Особливості стадіального аналізу літогенезу. Передмова

Останніми десятиріччями ХХ і на початку ХХІ ст. світова геологічна наука пішла далеко вперед у вивченні седиментаційних процесів. З’явилося багато наукових праць з різних аспектів літології, зокрема, таких зовсім нових проблем:

• типи сучасної та давньої морської й океанічної седиментації,
• палеоокеанічні процеси,
• еволюція типів літогенезу в історії Землі,
• седиментаційна циклічність,
• фації і формації,
• фаціальний аналіз,
• стадіальний аналіз та ін.

Літологія широко вкорінюється в різних галузях геологічних досліджень і не випадково поява нових наукових і прикладних напрямів викликає неабиякий інтерес серед літологів і практиківгеологів. Одним з цих напрямів є стадіальний аналіз, важливий з наукового та прикладного поглядів.

М. Страхов (1940, 1960) уважав, що ядром літології є два види аналізу: фаціальний і стадіальний. Перший відповідає на питання, як формується осад у басейні седиментації, другий – як перетворюється цей осад у надрах Землі аж до потрапляння в зону дуже глибокого змінення (метаморфізму) або в зону руйнування (гіпергенезу). Цим вирізняється місце стадіального аналізу літогенезу в літології.

Предмет стадіального аналізу літогенезу – розпізнавання, пояснення та відновлення послідовності появи структурно-текстурних, мінералогічних, хімічних, фізико-хімічних та інших ознак осадового матеріалу, які виникають у ході літогенетичних (постседиментаційних) процесів – діагенезу, катагенезу, метагенезу. Кожен із зазначених етапів залишив прямі або непрямі сліди в речовинному складі та структурно-текстурних особливостях осадової породи. Такі сліди потрібно вміти розшифровувати та пояснювати. Нашому спостереженню доступні лише кінцеві та, можливо, проміжні продукти полістадійного літогенезу, проте вони зберігають багату інформацію, яку можна виявити тільки за допомогою стадіального аналізу.

Тобто уявлення про приховані давниною умови седиментації отримуємо через пізнання ознак послідовності зародження, розвитку, змін або зникнення конкретних мінеральних і текстурноструктурних парагенетичних асоціацій. Послідовність їхнього виникнення і руйнування можна відновити оптичними спостереженнями за допомогою поляризаційного мікроскопа та рентгенографії і растрової електронної мікроскопії.

Сам по собі стадіальний аналіз не дає змоги пояснити абсолютно всі процеси літогенезу, оскільки вони багатофакторні та дуже різноманітні. Однак у комплексі з іншими побудовами (палеогеографічними, палеотектонічними) отримаємо цінний метод, який допомагає розшифрувати специфіку породоутворення в кожному конкретному випадку. У такому застосуванні можливості стадіального аналізу невичерпні.

Уперше спеціальний курс “Стадіальний аналіз літогенезу” уведено в навчальний процес у Московському університеті 1985 р., тоді ж О. Япаскурт видав навчальний посібник з такою ж назвою. У 1999 р. А. Махнач написав навчальний посібник “Стадіальний аналіз літогенезу” для студентів Білоруського університету як доповнення до навчальної літератури для курсу “Літологія”.

У навчальних посібниках з курсу “Літологія” (“Літологія. Седиментогенез”, 2011; “Літологія. Літогенез. Осадові породи”, 2015, автори В. Хмелевський, О. Хмелевська), виданих у Львівському національному університеті імені Івана Франка, наведено матеріали про суть, визначення, ознаки стадіального аналізу в ході вивчення таких тем, як постседиментаційні перетворення осадових гірських порід на стадіях діа-, ката-, метагенезу, а також у характеристиці окремих типів порід (карбонатних, глинистих, кременевих та ін.).

Запропонований навчальний посібник “Особливості стадіального аналізу літогенезу” покликаний привернути увагу викладачів, науковців, аспірантів, студентів до вивчення сучасного, складного, проте інформативного методу дослідження осадових гірських порід, який дає змогу розшифровувати генезис осадової породи, вирішувати питання розшуку та розвідки корисних копалин.