Промисловість Латинської Америки. Бразилія

Промисловість країн Латинської Америки

Однією з основних галузей економіки багатьох країн Латинської Америки є гірничодобувна промисловість. Монополії США контролюють більшу частину видобутку й виробництва міді, марганцю, бокситів, залізної руди, свинцю, цинку, сірки, графіту.

Бурхливий розвиток обробної промисловості припав на повоєнний період, помітні зміни відбулися і у 70-ті роки. В Аргентині, Бразилії, Мексиці створені нові сучасні підприємства у галузі верстатобудування, автомобіле- і суднобудування, авіаційної та атомної промисловості. Виникли металообробні, складальні, нафтопереробні заводи у країнах Центральної Америки та Карибського басейну. Прискореними темпами розвивалася обробна промисловість Венесуели, Колумбії, Перу та деяких інших країн (див. рис. 106).

Проте середні показники розвитку регіону не відображають стану справ у кожній конкретній країні. Між державами існують значні відмінності. На Аргентину, Бразилію та Мексику припадає майже 75% продукції обробної промисловості регіону. У цих країнах «великої трійки» є майже всі сучасні галузі і легкої, і важкої промисловості. їх поступово наздоганяють Чилі, Колумбія, Венесуела, Уругвай та Перу. У країнах Центральної Америки та Карибського басейну в обробній промисловості переважають галузі первинної переробки сільськогосподарської сировини (виробництво цукру, кави, соків, консервів, алкогольних напоїв тощо). У Болівії, Парагваї, Гаїті, як країнах із відсталою структурою виробництва, переважають кустарні підприємства з виготовлення напівфабрикатів та виробів споживчого характеру.

Рис. 106. Основні промислові центри Латинської Америки

Розміщення промисловості країн Латинської Америки характеризується переважно моноцентричною структурою, коли у промисловому виробництві виділяється один центр (як правило, столиці).

Транспорт

Транспортна система країн Латинської Америки розвинута недостатньо. Магістралі сполучають переважно райони видобутку сировини з узбережжям. Міждержавних і трансконтинентальних ліній практично немає. Тому надзвичайне значення мають Панамериканське шосе, що простягнулося від кордонів США до Буенос-Айреса через столичні міста багатьох країн, а також Трансамазонська магістраль.

За вантажообігом перше місце належить морському транспорту (76%). Розвиваються також автомобільний (10%), залізничний (6%), трубопровідний (6%). Внутрішні та міждержавні сухопутні регіональні перевезення незначні через недостатній розвиток сучасних доріг та малу заселеність центральних територій.

Бразилія

Столиця — Бразиліа, населення — 169 млн. осіб, 2000 р. Бразилія — одна з найкрупніших країн світу за населенням і територією, займає центральну й східну частини Південної Америки. Вона має величезні територіальні та водні ресурси, родючі грунти та цінні пасовища. Різноманітна мінерально-сировинна база, у якій особливе місце займають світового значення запаси залізної, марганцевої руд, бокситів тощо. Величезну цінність мають вологі екваторіальні ліси Амазонської низовини, які займають близько 2/3 території країни.

Бразилія має найбільший економічний потенціал і найбільш розвинуту промисловість серед країн Латинської Америки. Найважливішою галуззю господарства, що динамічно розвивається, є промисловість. Це насамперед машинобудування, нафтохімія, чорна металургія. Країна славиться виробництвом автомобілів (тут працюють філії американських, німецьких, шведських та японських фірм), літаків, суден, різноманітних засобів виробництва. Розвивається хімічна та нафтохімічна промисловість. Підприємства, в основному, сконцентровані на південному сході Бразилії, у трикутнику Сан-Паулу — Ріо-де-Жанейро — Белу-Орізонті. Проте успіхи в індустріальному розвитку досягнуті дуже дорогою ціною, держава є лідером серед країн-боржників.

Рис. 107. Видобуток нафти у озері

Сільське господарство Бразилії характеризується переважанням великого капіталістичного, у тому числі й іноземного, землеволодіння. У структурі сільського господарства домінує рослинництво, яке спеціалізується на вирощуванні тропічних культур для зовнішнього ринку (кава, какао, цукрова тростина, сизаль, соя, апельсини, банани, ананаси тощо).

Крім того, вирощують кукурудзу, квасолю та маніоку, а також пшеницю, ячмінь та овес. Країна щороку імпортує до 60% пшениці, що споживається.

Тваринництво має м'ясний напрям. Розвинуте рибальство.

Транспорт. Найбільше розвинутий автомобільний транспорт, який перевозить близько 80% вантажів. Залізниці відіграють значну роль тільки вздовж узбережжя океану. Неабияке значення мають морський та повітряний транспорт.

Запитання і завдання

Чому найбільш вигідне ЕГП мають країни Центральної Америки та островів Карибського басейну?
Який вплив має ЕГП на розвиток економіки країн Латинської Америки?
Порівняйте особливості формування населення у США, Канаді та країнах Латинської Америки.
Які чинники сприяють швидкому зростанню міського населення у країнах регіону?
Які спільні риси характеризують розвиток економіки країн Латинської Америки?
За картою визначте найбільш розвинуті промислові райони країн регіону. Які особливості їхнього розміщення? Чим вони викликані?
Користуючись картами та текстом параграфа, складіть порівняльну характеристику господарств Мексики та Аргентини.
За текстом параграфа охарактеризуйте зовнішні економічні зв'язки країн Латинської Америки.

Це цікаво

Траса Панамського каналу проходить по долині р. Чагрес, де створено штучне озеро Гатун, і по р. Ріо-Гранде, яка впадає у Тихий океан. Загальна довжина каналу 81,6 км, з яких 16,4 км — заглиблення, прорите у дні мілководної Панамської затоки та бухти Лімон. На трасі каналу побудовано шість шлюзів. Найменша ширина каналу (у шлюзах) — 150 м, а глибина — 12,5 м. Щорічно через канал проходить понад 14 тис. суден, які перевозять 150 млн. т. вантажів.

Від початку колонізації, тобто приблизно за 500 років, Бразилія втратила 37% трьох своїх екосистем. Це нещодавно виявив Світовий фонд природи (СФП). У газеті «Естаду ді Сан-Паулу» зазначається: «Знищено 93% лісів, що вкривають узбережжя Атлантичного океану, 50% саван й 15% лісів Амазонської низовини».

Бразиліа — столиця Бразилії — перше і єдине місто XX ст. занесене ЮНЕСКО до «Списку Світової спадщини». Воно було збудоване за проектом архітектора Лусіу Кости і має незвичайні обриси, нагадуючи на плані обриси літака. «Ніс» літака вказує на схід, а його «крила» простяглися у формі арки на північ і південь. Будинки, в яких працюють урядовці, розміщені у «носі», ділові райони міста — у «фюзеляжі», а житлові квартали утворюють «крила».

У Південній Америці численна українська діаспора у Бразилії — 155 тис. осіб і в Аргентині — 150 тис. осіб.